click fraud detection

ТЕМА: 10.05.2016 Про визнання протиправними дій та скасування рішення. “Кей-Колект”

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5160
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    УХВАЛА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    10 травня 2016 р.Справа № 820/11585/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

    Головуючого судді: Подобайло З.Г.

    Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

    за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державного реєстратора в особі нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2016р. по справі № 820/11585/15

    за позовом ОСОБА_2

    до Державного реєстратора в особі нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”

    про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

    ВСТАНОВИЛА:

    02.12.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”, в якому просить суд:

    – визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Супефіна Б.М. як Державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”;

    – зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Супефіна Б.М. скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”;

    – зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Супефіна Б.М. поновити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

    Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016р. адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Супефіна Б.М. як Державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ “Кей-Колект” та зобов’язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Супефіна Б.М. скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ “Кей-Колект”. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Супефіна Бориса Михайловича на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 974,40 грн.

    Приватний нотаріус Суперфін Б.М., не погодившись з постановою Харківського окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, вважає, що судом першої інстанції, в порушення норм матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з’ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

    Третя особа ТОВ “Кей-Колект”, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подала апеляційну скаргу, вважає, що судом першої інстанції, в порушення норм матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з’ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

    Позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційних скарги , вважає постанову суду першої інстанції правомірною та просить суд апе6ляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційних скарг . постанову суду першої інстанції залишити без змін.

    Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

    Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг , колегія суддів вважає, що апеляційні скарги приватного нотаріуса Суперфіна Б.М. та ТОВ “Кей-Колект” не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

    Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26.10.2007 року між ОСОБА_2 (позичальник) та Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (банк) укладено договір № 11241972000 про надання споживчого кредиту (т.1 а.с. 13-19).

    За умовами договору № 11241972000 банк зобов’язався надати позичальнику споживчій кредит в сумі 24 000,00 доларів США, що станом на дату видачі кредиту дорівнювало 121 200,00 грн.

    На виконання п. 2.1. кредитного договору, у забезпечення виконання грошових зобов’язань, між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки (нерухомого майна) від 26.10.2007 року, предметом якого стала 4-х кімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ринковою вартістю 400 400,0 грн.(т.1 а.с. 20-23).

    26.10.2007 року Договір іпотеки нерухомого майна посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грішаковою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 10561.

    11.06.2012 року між ПАТ “УкрСиббанк”(клієнт) та ТОВ “Кей-Колект” (фактор) укладено Договір факторингу № 4, за умовами якого клієнт передав у власність фактора права вимоги в обсягах (сумі), визначених у Додатку 1 до цього Договору. Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходили усі права клієнта за усіма договорами забезпечення.

    За умовами Договору факторингу №4, між ПАТ “УкрСиббанк”(цедент) та ТОВ “Кей-Колект” (цесіонарій) 11.06.2012 року укладено Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до якого цедентом передано право вимоги ТОВ “Кей-Колект” за договором іпотеки між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (іпотекодержатель)(т.1 а.с.104-110).

    На виконання виконавчого листа від 18.05.2012 року №6-2333/11, виданого Дніпровським районним судом м. Києва за рішенням Третейського суду щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ “УкрСиббанк” коштів в сумі 379 840,68 грн. та витрат, пов’язаних з вирішенням спору, в сумі 4198,40грн., державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Трофімовою Т.М.15.11.2012 року видано постанову про відкриття виконавчого провадження №35242727 (т.1 а.с.34).

    В рамках виконавчого провадження №35242727 постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Трофімовою Т.М. від 15.11.2012 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (т.1 а.с.35)

    Листом від 02.04.2014 року за №732232-юр ТОВ “Кей-Колект” повідомило ОСОБА_2 про намір звернути стягнення на предмет іпотеки (т.1 а.с.82-83).

    ТОВ “Кей-Колект” 31.07.2015 року звернулось приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіни Бориса Михайловича з заявою про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру (т.1 а.с. 75).

    Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, власником квартири АДРЕСА_1, з 31.07.2015 року є ТОВ “Кей-Колект”. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23322460 від 31.07.2015 року. Запис внесений державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Суперфіном Б.М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ (т.1 а.с. 31-33,76-80).

    Задовольняючі позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача щодо державної реєстрації прав на спірну квартиру за ТОВ “Кей-Колект” є протиправним, оскільки підпадає під дію Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”.

    Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

    Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

    Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень” від 01.07.2004 року № 1952-IV та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 “Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, чинною на час виникнення спірних правовідносин (надалі по тексту – Порядок).

    Відповідно до ст.2 Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень”, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження – заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

    За приписами статті 9 цього Закону, державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

    Державний реєстратор:

    1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

    відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

    відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

    відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

    наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

    наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

    2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав

    Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

    Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора, пов’язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

    Згідно з частинами 1, 4 та 13 статті 15 зазначеного Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

    1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

    2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

    3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

    4) внесення записів до Державного реєстру прав;

    5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

    6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

    Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

    Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

    За приписами статті 19 вказаного Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі:

    договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

    Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об’єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

    Відповідно до вимог пункту 8 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін’юст.

    Згідно з п. 13 Порядку, заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

    Пунктом 46 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

    1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

    2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

    3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

    Пунктом 10 ст.16 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачено, що під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи, визначені у частині сьомій цієї статті, повинні повідомити орган державної реєстрації прав, державного реєстратора про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна.

    За приписами статті 24 вказаного Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об’єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов’язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев’ятою статті 15 цього Закону.

    Матеріали справи свідчать, що відповідно до постанови державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Трофімової Т.М. від 15.11.2012 року на спірне нерухоме майно (квартиру) боржника накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження. Отже, наявне зареєстроване обтяження речових прав на нерухоме майно.

    Системний аналіз наведених правових норм свідчить про порушення відповідачем вимог чинного законодавства України при проведенні реєстраційних дій щодо майна позивача за наявності діючих обтяжень.

    Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

    Колегією суддів встановлено, що згідно з розділом 5 Договору іпотеки нерухомого майна, укладеного між банком та позивачем 26.10.2007 року, перелічені застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, відповідно до підпунктів 5.2.1. та 5.2.2. якого визначено, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»

    Отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (т.1 а.с.20-23).

    Отже, в разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки з урахуванням застережень, передбачених укладеним договором іпотеки, тобто шляхом укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

    З матеріалів справи встановлено, що третьою особою не були виконано дії щодо звернення стягнення на заставлене майно з урахуванням умов договору іпотеки, укладеного між позивачем та банком, правонаступником якого у відносинах з ОСОБА_2 є ТОВ “Кей-Колект”.

    Крім того, як передбачено абзацом сьомим пункту 2 вищезазначеного Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2013 року № 868, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

    За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ “Кей-Колект” вчиненні з порушенням викладених положень законодавства та договірних правовідносин, отже є протиправними.

    Відповідно до п. 1 Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України “Про заставу” та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України “Про іпотеку”, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

    – таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

    – загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

    2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

    3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

    Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення пункту 1 вказаного Закону та умов підпункту 5.2.1. укладеного Договору іпотеки, спірна квартира АДРЕСА_1, як предмет іпотеки, була без згоди іпотекодавця ОСОБА_2, а саме, шляхом укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, незаконно примусово відчужена та перереєстрована за ТОВ “Кей-Колект”.

    Враховуючи наведене , колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи щодо порушення судом першої інстанції норм ст.33 Закону України «Про іпотеку» та щодо неправомірного застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”

    Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

    Апелянтами відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено в суді правомірність вчинених дій.

    Доводи апеляційних скарг є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались до суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, отже підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

    Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

    Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

    У Х В А Л И Л А:

    Апеляційні скарги Державного реєстратора в особі нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” залишити без задоволення.

    Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2016р. по справі № 820/11585/15 залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

    Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2016 р.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть