click fraud detection

ТЕМА: 25.03.2015 Про стягнення заборгованості за кредитним договором. «Кредитні ініціативи»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4067
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У х в а л а

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    25 березня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Дьоміна О.О.,

    суддів: Дем’яносова М.В., Ступак О.В.,

    Коротуна В.М., Штелик С.П.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, третя особа ‒ Товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 20014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2014 року,

    в с т а н о в и л а:

    Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі – ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа ‒ ТОВ «ПростоФінанс», про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 30 липня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та відповідачем укладено кредитний договір № 01012754259, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 31 350 грн.

    18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов’язалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ПростоФінанс», а останнє зобов’язалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором від 30 липня 2008 року № 01012754259.

    У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, у зв’язку з цим станом на 10 липня 2013 року у ОСОБА_3 перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 970 грн 22 коп., яку він не погашає в добровільному порядку, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

    Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2014 року позовні вимоги товариства задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2008 року № 01012754259 у розмірі 21 970 грн 22 коп., судові витрати в розмірі 229 грн 40 коп.

    Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2014 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2014 року змінено, зменшено розмір штрафу за прострочення платежів з 3 261 грн 61 коп. до 1 793 грн 88 коп., а загальну суму ‒ з 21 970 грн 22 коп. до 20 502 грн 49 коп.

    У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

    У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог товариства.

    Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

    Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказував на те, що позичальником належним чином не виконувалися умови укладеного кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість, яку він має сплатити на користь позивача, яке придбало право вимоги за вказаним кредитним договором.

    Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що судом не враховані положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо строків позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу), в решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

    Проте таких висновків суди дійшли передчасно.

    Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Вказаним вимогам судові рішення не відповідають.

    Установлено, що 30 липня 2008 року між ТОВ «Просто Фінанс» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 01012754259, за яким останній отримав кредитні кошти в розмірі 31 350 грн з терміном повернення кредиту до 10 серпня 2013 року, з цільовим призначення кредиту – для оплати автотранспортного засобу моделі Lada, 21070, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 4).

    18 травня 2012 року між ТОВ «Просто Фінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, відповідно до якого ТОВ «Просто Фінанс» зобов’язувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників, у тому числі і до відповідача за кредитним договором від 30 липня 2008 року № 01012754259.

    Відповідно до акта приймання-передачі кредитного портфеля від 25 червня 2012 року ТОВ «Кредитні ініціативи» прийняло кредитний портфель за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 01012754259, укладеним з позичальником ОСОБА_3 (а. с. 59‒60).

    Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_3 указує на те, що ТОВ «ПростоФінанс», як первісний кредитор, не міг передати більше прав, ніж ті, якими володів на момент відступлення права вимоги. Крім того, відступлення права вимоги повинно чітко окреслювати обсяг і характер вимог, що передаються. Натомість за змістом наданих позивачем копії переліку кредитних договорів та копії акта передачі кредитного портфеля до договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 18 травня 2012 року неможливо встановити розмір переданої заборгованості, щодо нього за кредитним договором № 01012754259. Судами не перевірено розмір переданої заборгованості не включено в подані позивачем розрахунки сплачені ним кошти в 2011 році в розмірі 21 611 грн 05 коп.

    Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

    Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

    Відповідно до положень ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

    Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

    Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

    У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз’яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).

    Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог ст. ст. 212‒214, 303, 315 ЦК України на зазначені положення закону уваги не звернули, заперечень відповідача не перевірили, фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в повному обсязі не встановили, зокрема не надали належної оцінки витягу з реєстру позичальників, не з’ясували, чи є аналітик ТОВ «Кредитні ініціативи» особою, яка має право посвідчувати цей витяг, та чи підтверджує він перехід права вимоги за спірним кредитним договором; не надали належної оцінки розрахунку кредитної заборгованості станом на 10 липня 2013 року, в якому не зазначено період, за який виникла ця заборгованість, та на підставі чого вона розрахована, копія акта приймання-передачі кредитного портфеля, яка міститься в матеріалах справи, не містить підписів сторін та печаток. Судами не встановлено, коли саме почала виникати заборгованість, в яких розмірах, які суми було сплачено боржником на погашення заборгованості та як вони зараховувалися. При цьому судами не встановлено дійсного розміру кредитної заборгованості, з урахуванням заперечень відповідачів, не досліджено документів первинної бухгалтерської документації.

    Слід зазначити, що у разі незгоди з розрахунком наданим позивачем суду необхідно роз’яснити право на можливість заявити клопотання щодо призначення відповідної судової експертизи.

    Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та є відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.О. Дьоміна

    Судді: М.В. Дем’яносов

    В.М. Коротун

    О.В. Ступак

    С.П. Штелик

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.