click fraud detection

Захист прав власності

Незаконні дії рейдерів з відчуження майна або бізнесу — це завжди добре сплановані й продумані дії, адже вони здійснюються людьми, які займаються цим професійно.

Захиститися від подібних незаконних дій з боку рейдерів можна тільки в тому випадку, якщо вам виявляється належна правова підтримка. Ваш адвокат або юрист має бути завжди на крок попереду шахраїв, використовуючи свій досвід і знання, творчий підхід до справи. Тільки так можна розраховувати на те, що рейдерське захоплення бізнесу або майна не відбудеться.

На превеликий жаль, рейдерська діяльність в Україні є вже досить давнім промислом, що ускладнює захист прав власності. За цей час шахраї встигли розробити велику кількість схем, які допомагають їм безкарно захоплювати чужий бізнес або нерухоме майно. Важливо розуміти, що чим більше амбіції шахраїв, тим більше підготовчих робіт вони проводять, і тим складніше протистояти їм. Метою рейдерів може бути будь-яка власність, в тому числі й інтелектуальна.

Під час нападу рейдерів події розвиваються вкрай стрімко. Саме тому важливо правильно діяти в подібній ситуації. Як показує практика, більшість штатних юристів не мають достатнього досвіду, щоб запобігти захопленню майна і надати якісні правові послуги. В результаті рейдери захоплюють майно, і повернути його надалі буде вже практично неможливо.

Найбільш поширені види рейдерства в Україні

  1. Зміна власника на підприємстві та захоплення корпоративних прав (відбувається шляхом реєстрації купівлі-продажу частки в компанії за фіктивними документами за допомогою корумпованого нотаріуса). Найчастіше це призводить до того, що рейдери отримують повний доступ до рахунків компанії, її майна та прав на вимогу боргів.
  2. Викуп права вимоги боргу та перереєстрації предмета іпотеки на себе. Призводить до того, що рейдери отримують заставне майно за залишковою мінімальною ціною.

Захист інтересів клієнта в суді й поза залою судових засідань, є одним з найбільш затребуваних на даний момент.

Криза, що наступила неочікуванно, обвал економіки та крах банківських установ — все це спричинило зростання кількості шахраїв в Україні, які бажають отримати легкі гроші, здійснюючи незаконні дії щодо майнових прав інших громадян.

Недавні істотні зміни процесуального законодавства спричинили все більшу кількість випадків, коли шахраї одержували у свою власність іпотечну нерухомість, відібрану у боржників. Відбувалося це шляхом наявності в договорі іпотеки спеціального застереження й особливостей ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Юридична компанія «Касьяненко і партнери» протягом останніх трьох років успішно займалася і надавала правову підтримку своїм клієнтам в більш ніж двох сотнях справ з повернення права власності.

На подібному «розгул» шахраїв також позначилися зміни в Законі України «Про виконавче провадження» та сам факт появи приватних виконавців. Таким чином, в нашій країні було незаконно відчужено понад сорок тисяч об’єктів, що належать до категорії заставного майна.

Фахівці Юридичної компанії «Касьяненко і партнери» говорять про збільшення попиту на надання юридичних послуг, пов’язаних з незаконним позбавленням права власності на нерухомість.

Саме тому багатьох людей цікавлять відповіді на такі питання:

  • Як захиститися від рейдерських атак?
  • Що робити, якщо шахраї незаконно переоформили майнові права?
  • Як бути, якщо право володіння на майно було переоформлено без твоєї згоди?
  • Що робити, якщо шахраї підробили документи на майно або бізнес?

На основі цих питань ми надаємо ряд послуг:

  • повернення незаконно відчуженого майна;
  • скасування права власності третіх осіб і відновлення відповідних записів в єдиному державному реєстрі;
  • оскарження проведення незаконних торгів, пов’язаних з відчуженим майном клієнта;
  • оскарження в суді фіктивних угод купівлі-продажу за підробленими документами;
  • залучення шахраїв до кримінальної відповідальності;
  • захист нерухомості клієнта від будь-яких незаконних дій.

Наша компанія також займається захистом права власності клієнтів через подачу позовних заяв до суду:

  • щодо визнання права власності на рухоме чи нерухоме майно;
  • щодо визнання дій державного реєстратора незаконними, в тому числі й дії нотаріуса (згідно зі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» або на підставі іпотечного застереження);
  • стосовно визнання договору відчуження недійсним;
  • щодо заборони на здійснення незаконних дій з відчуження майна;
  • стосовно здійснення необхідних дій з боку державних органів, які б сприяли запобіганню незаконного відчуження майна чи бізнесу;
  • щодо повернення майна з незаконного володіння;
  • щодо повернення майна з безпідставного володіння;
  • стосовно відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням права власності;
  • щодо визнання правового акта державного органу недійсним і відшкодування збитків, завданих ним клієнту;
  • стосовно порядку використання майна;
  • щодо виключення майна з опису;
  • стосовно передачі прав на володіння майном у зв’язку з укладенням договору купівлі-продажу та ін.

Суть поняття правового захисту власності

До захисту прав власності необхідно відносити комплекс доступних з точки зору законодавства України правових засобів, які не тільки є гарантією нормального користування майном, а й ефективним механізмом для відновлення прав власності, якщо вони були порушені незаконними методами. Такий захист використовується як гарантія для забезпечення відносин власності, так і для усунення всіляких правових перешкод, відшкодування заподіяної шкоди та ін.

Законодавчий аспект захисту прав власності (кримінальний чи адміністративний) ставить за мету, перш за все, покарати порушника за вчинене ним незаконне діяння щодо прав власності іншої особи, бо подібні дії (визначені законодавчо) не можуть залишатися безкарними. При цьому подібні механізми захисту також ставлять собі за мету відновлення прав на власність, оскільки порушення цих прав позначилося на майновому становищі правовласника.

Послуги адвоката з захисту прав власності, що надаються Юридичною компанією «Касьяненко і партнери»:

Ми допомагаємо клієнтам, захищаючи їх інтереси в суді, пов’язані зі справами про:

  • визнання права власності на майно;
  • арешт майна і пов’язаної з ним діяльності виконавчих органів;
  • повернення права власності з незаконного володіння (майно було захоплено незаконним шляхом);
  • поділ спільного майна, виділення часток в ньому;
  • визнання угод, щодо відчуження майна, незаконними;
  • визнання актів виконавчих органів, органів місцевої влади та ін. такими, що не підлягають виконанню;
  • заставне майно і діях, пов’язаних з ним;
  • конфіскації майна і пов’язаних з цим дій уповноважених органів;
  • переведення прав і обов’язків покупця за договірними відносинами в угоді купівлі-продажу майна, якщо права клієнта щодо частки в майні були порушені незаконним шляхом;
  • передачі майна в приватну власність, навіть якщо це майно підлягає відчуженню або вилученню;
  • визнання угод про відчуження нерухомого майна, такими, що є недійсними (наприклад, справи про відновлення прав наймача щодо придбання у власність приміщення громадського житлового комплексу);
  • відшкодування шкоди, завданої порушенням прав власності на нерухоме майно (включно з відкладеними або неодержаними доходами за використання даного майна);
  • виключення майна з опису.

Звертаючи увагу на характер посягань на майнові права, найчастіше розглядають правові та цивільно-правові засоби захисту.

Майнові методи захисту, які покликані гарантувати збереження майнових прав від незаконного на них посягання з боку третіх осіб. Питання, пов’язані із заставним майном.

До майнових позовів відносяться:

  • позови з вимогами власника без майнових прав про витребування майна з незаконного володіння третьої особи (віндикаційний);
  • позови власника власності щодо усунення порушень прав власності, які не пов’язані з самим володінням (негаторний);
  • позов з вимогами про визнання прав власності.

До зобов’язально-правових позовів відносяться:

  • позови про відшкодування збитків, які настали внаслідок неповного виконання чи невиконання договірних умов;
  • позови про витребування майна, яке було раніше передано у володіння третій особі;
  • позови про повернення майна, яке було придбано на безпідставній основі та ін.

Подібні методи захисту поширюються не тільки на осіб, які перебувають в безпосередньому володінні майном, а й на осіб, які володіють майном за правом управління або ведення господарської діяльності. До таких осіб також варто відносити власників майна за заставним договором.

Віндикаційний позов і його особливості

Віндикаційний позов необхідно розглядати як один з основних методів захисту права власності на майно. У тематичній літературі з юридичної діяльності такий позов найчастіше розглядається, як вимога особи, що не є власником, до третьої особи про повернення з його володіння. Подібний засіб захисту своїх прав з’явився ще за часів Стародавнього Риму, і називався «action rei vindicatio».

До сторін такого позову належать: особа, що позбавлена можливості володіння і розпорядження певним майном, і незаконний фактичний власник. Предметом позову, у свою чергу, є майно, яке вибуло з володіння укладача віндикаційного позову.

  1. Розглянутий позов може стосуватися лише певних речей індивідуального призначення. Тобто за таким позовом неможливо повернути у свою власність річ, в якої є родові ознаки: тонна зерна, 20 літрів (моторної) оливи та ін. Однак, як показує юридична практика, не існує ніяких обмежень для розгляду речі, яка має родові ознаки, як предмета віндикаційного позову. Так може бути лише в тому випадку, якщо цю річ можна ідентифікувати, тобто виділити таке майно із загальної маси речей з такими ж родовими ознаками.
  2. Подібний позов може бути пред’явлений лише стосовно тієї речі, власником якої є позивач, але вона на момент подачі позову знаходиться в користуванні відповідача. Таким чином, в ситуації, коли річ передана в заставу, відповідачем за таким позовом виступатиме саме заставотримач, а не заставодавець (він братиме участь в судовому розгляді як третя особа, але не відповідач).
  3. Вимагати майно за віндикаційним позовом можна лише в тому випадку, якщо воно знаходиться у володінні відповідача незаконно. Тобто, якщо володіння чужим майном відбувається на законних підставах, то витребувати його за допомогою такого позову не можна. Однак це не поширюється на ситуації, коли підстави володіння змінюються.
  4. Вимагати своє майно назад за даним позовом можна лише тоді, коли майно збереглося в натурі. Даний факт також підтверджується тим, що віндикаційний позов сам по собі є вимогою про відновлення прав володіння саме того майна, яке йому належить на законних підставах. Це означає, що майно не може бути замінено або обміняно. Це також означає і те, що будь-яким чином перероблене майно не підлягає поверненню в рамках віндикаційного позову (але підлягає поверненню за позовом обов’язкового характеру, за яким можна отримати відшкодування збитків).

Відповідач за віндикаційним позовом (незаконний власник майнових прав) може бути як сумлінним, так і несумлінним. У несумлінного відповідача позивач завжди має право вимагати повернення прав на своє майно. Несумлінним набувачем (відповідачем) можна вважати особу, яка самостійно і незаконно заволоділа майном або набула його, знаючи про неправомірність подібної дії.

До сумлінних незаконних власників необхідно відносити особи, які не знали й не могли знати про те, що особа, у якої було придбано майно (предмет позову), не мала ніяких прав на його відчуження. Найчастіше подібні речі купуються в комісійних місцях збуту.

Різниця між цими двома типами власників полягає в тому, що позивач не завжди може вимагати повернення майнових прав у сумлінного незаконного власника. Найпоширенішими є випадки, коли позивач передає своє майно по своїй волі третій особі на зберігання або найм за відповідним договором. Якщо ж це майно надалі виявляється у добросовісного незаконного власника, то позивач не може вимагати у нього повернення права власності, оскільки вибір третьої особи (з ким було укладено договір) — це відповідальність і ризик самого позивача, але не відповідача. У такому випадку слід подавати не віндикаційний позов, а позов про відшкодування збитку щодо невиконання умов договору передачі майна. За таким позовом також можна вимагати заміну речі на рівноцінну їй.

Виходячи з цього можна зробити висновок про те, що безоплатне отримання майна від особи, яка не мала права розпоряджатися ним таким чином, дозволяє первинному власнику в будь-якому випадку вимагати повернення майнових прав.

Але чинне законодавство не дозволяє вимагати від сумлінного набувача гроші або цінні папери, оскільки не можна довести спосіб їх отримання напевно (навіть в тому випадку, якщо позивач має у своєму розпорядженні номери всіх купюр або акцій).

Закон України дозволяє вимагати від сумлінного незаконного власника повернення майнових прав в тому випадку, якщо позивач втратив майно не по своїй волі: наприклад, воно було вкрадено. Подібним чином можна вирішити судовий спір про майно, яке було передано за договором, але позивач при цьому втратив його не по своїй волі або проти неї (фіктивні пункти договору, інші шахрайські дії, погрози та залякування).

Негаторний позов і його особливості

Право власності може бути порушено не тільки в тому випадку, коли власник втрачає своє майно з володіння, а й коли треті особи вживають заходи, які перешкоджають нормальному розпорядженню цим майном або заважають його цільовому використанню. Якщо подібна ситуація трапляється, то власник може скористатися правом захисту своєї власності (не пов’язаних з позбавленням прав володіння) і подати позов, який в юридичній літературі називається «негаторний позов».

Негаторний позов повністю відрізняється від віндикаційного тим, що власник не намагається повернути своє майно, тому, що воно вже перебуває в його володінні. Суть негаторного позову зводиться до того, що він є ефективним механізмом правового захисту, коли треті особи намагаються перешкодити використанню майна. Таким майном може бути житло, автомобіль, ділянка під забудову та ін. Також подібний позов застосовується в тих випадках, коли власник не може фактично розпоряджатися майном, хоча воно і перебуває в його володінні.

Примітним є той факт, що позивачем може бути, як власник майна, так і його господар. Господар може подавати позов як проти третіх осіб, так і проти власника. Останній випадок найчастіше поширений при укладенні договору суборенди, коли власник докладає різні зусилля для того, щоб перешкодити суборендаторам використовувати орендні приміщення або житло.

Юридична практика також показує, що існують численні випадки того, коли при купівлі земельної ділянки новий власник не мав можливості нормально розпоряджатися своїм придбанням, оскільки колишній власник створював різноманітні перешкоди для цього (відключав воду чи електрику, псував майно та ін.)

Стосовно негаторного позову не існує терміну позовної давності. Пов’язано це з тим, що вимогою за таким позовом є усунення порушення, яке почалося раніше, і діє на момент звернення в судові органи. Тобто поки правопорушення мають місце бути — завжди можна звернутися в суд. Якщо правопорушення було припинено, то не існує і підстав для подання позову.

Звертатися з негарним позовом можна лише в тому випадку, якщо дії третьої особи або осіб мають неправомірний характер стосовно можливості використання або розпорядження майном. Таким чином, якщо будівельні матеріали сусіда заважають вам проїхати на автомобілі, то позов з вимогою прибрати їх буде правомірним. Однак, якщо не існує ніяких перешкод для використання майна (наприклад, сусідський будинок затінює вікна вашого будинку, але не заважає при цьому розпоряджатися цим будинком), тоді позов буде вважатися безпідставним.

Негаторний позов не може використовуватися як метод правового захисту в тому випадку, якщо дії відповідача відповідають або засновані на чинному законодавстві України.

Негаторні позови найчастіше надходять саме від цивільних осіб, оскільки дії третіх осіб в більшості випадків підпадають під адміністративну або кримінальну відповідальність. До таких дій можуть належати самоуправство, зловживання посадовим становищем або незаконне будівництво.

До різновидів даного позову також належить позов про виключення майна з опису. У цьому випадку позивач використовує його для захисту права на розпорядження своїм майном, а не для захисту права на його використання. При цьому з подібним позовом може звертатися як власник, так і особа, яка отримала майно за договором.

Стаття 29 Кримінально-процесуального Кодексу України вказує на те, за існування вагомих підстав щодо заподіяння шкоди, судовий орган, прокурор або слідчий зобов’язані вжити відповідних заходів щодо забезпечення позову. КПК також регламентує процес забезпечення цивільного позову, за яким майно обвинуваченого особи підлягає арешту. При цьому майно, на яке накладено арешт, буде описано та передано на зберігання: організаціям, підприємствам або членам сім’ї обвинуваченого за постановою суду.

Накладення арешту на майно та його опис — це теж обмеження права власності, які можуть бути виконані для забезпечення позову. На це також вказує стаття 149 ЦПКУ: при розгляді справ про відшкодування шкоди, виплати аліментів або погашенні боргу, суд може накласти арешт на майно відповідача, щоб розпоряджатися ним до винесення рішення було неможливим. Це також є дієвим способом для усунення труднощів для виконання судового рішення. Суд може накладати арешт за своєю ініціативою або на прохання з боку позивача або його представника.

До способів забезпечення позову відносяться:

  • накладення арешту на майно відповідача, при цьому майно може прибувати в його власності або у власності третіх осіб;
  • заборона на розпорядження майном і здійснення стосовно нього певних дій;
  • заборона для третіх осіб на передачу майна або грошових коштів відповідачу;
  • повне припинення продажу майна відповідача (якщо подано відповідний позов про право власності);
  • повне припинення стягнення майна відповідно до нотаріального припису (якщо існує факт оскарження даного розпорядження).

Майно також може бути помилково приписано до спадкового майна померлої людини. Подібний опис складає нотаріус. Для того, щоб оскаржити рішення судового органу про арешт майна і зняти обмеження на його використання, Цивільним Кодексом України, а саме статтею 71, передбачено трирічний термін позовної давності. Початок строку починається з того моменту, коли позивач дізнається або повинен був би дізнатися про арешт майна.

Касьяненко Дмитро Леонідович

Адвокат, керуючий партнер Юридичної компанії "Касьяненко і партнери". Від 2002 року, Дмитро Леонідович розпочав свій шлях у правничій сфері, пройшовши шлях від ключових позицій у бізнес-структурах до важливих ролей у державному секторі. Завдяки своєму досвіду, він став відомим фахівцем у галузях кримінального права, банківського та фінансового права, господарського та податкового права і процесу.

Подписаться
Уведомление о
0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments