click fraud detection

Розподіл майна

Розподіл майна є однією з найскладніших справ в області сімейного права. Як правило, позов про розподіл майна подається за наявності майна, що має високу вартість: квартири, будинки, автомобілі, частки участі в організаціях та ін.

Поділено може бути як рухоме, так і нерухоме майно, нажите подружжям в період шлюбу.

Розподіл майна може відбуватися як під час шлюбу, так і після його розірвання. За відсутності спору з цього приводу, подружжя може розподілити майно добровільно – в такому випадку укладається угода про розподіл майна. Таку угоду можна, але не обов’язково, завіряти нотаріально.

Якщо подружжя не може поділити майно мирним шляхом, то розподіл здійснюється за допомогою суду.

Після розірвання шлюбу для вимог щодо розподілу майна існує загальний термін позовної давності – три роки. Термін позовної давності починається з того моменту, коли особа дізналася (повинна була дізнатися) про порушення свого права. Отже, термін позовної давності потрібно відраховувати не з моменту припинення шлюбу, а з дня коли один з подружжя дізнався (мав був дізнатися) про порушення свого права на майно. Дуже поширена помилка, що термін на розподіл майна – 3 роки після розірвання шлюбу.

Перш за все, необхідно визначити конкретне майно, що підлягає розподілу.

Існують два види режиму майна подружжя:

  • законний
  • договірний.

В Україні більш поширений законний режим, оскільки інститут шлюбного договору в нашій країні поки не сильно поширений.

Якщо між подружжям не було укладено шлюбного договору, то діє законний режим розподілу їх майна. Це означає, що все нажите подружжям в період шлюбу є їхньою спільною власністю.

При цьому спільним є практично все, що чоловік і жінка отримали під час шлюбу: рухомі та нерухомі речі, цінні папери, паї, вклади, частки в капітали організацій і будь-яке інше нажите подружжям у період шлюбу майно, незалежно від того, на чиє ім’я з подружжя його придбано, або на чиє ім’я або ким із подружжя внесені грошові кошти.

Але слід також пам’ятати, що не все майно колишнього подружжя підлягає розподілу. Так не включаються до списку спільного майна такі його види:

  • особисте майно кожного з подружжя – то, що належало їм до шлюбу, або ж придбане хоч і під час шлюбу, але на безоплатних угодах, наприклад, прийняте в дар, отримане в порядку спадкування та ін;
  • майно, придбане за відплатними угодами в період шлюбу, вважається спільною власністю подружжя, незалежно від того, на чиє ім’я його придбано і на чиї доходи куплено, а так само незалежно від того, хто якою діяльністю під час шлюбу займався і яку роботу здійснював (за винятком випадків, коли один із подружжя не отримував доходи з неповажної причини, якщо цю обставину визначить суд, або якщо суд визнає можливим не враховувати нажите в шлюбі майно спільним, якщо чоловік і жінка, не дивлячись на те, що шлюб не розривали, перестали фактично підтримувати шлюбні відносини);
  • речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), крім коштовностей та предметів розкоші (антикваріат, дорогий годинник, сервізи та ін.);
  • виключне право на результат інтелектуальної діяльності належить автору, але винагорода, отримана під час шлюбу за цим виключним правом, підлягає включенню до майна колишнього подружжя, що підлягає розподілу;
  • речі, придбані виключно для задоволення потреб неповнолітніх дітей (одяг, взуття, шкільне і спортивне приладдя, музичні інструменти, дитяча бібліотека та інші), розподілу не підлягають і передаються без компенсації тому з подружжя, з яким проживають діти.

Суд може визнати майно, нажите кожним з подружжя під час їх роздільного проживання при припиненні сімейних відносин, власністю кожного з них.

Вклади, внесені подружжям за рахунок спільного майна подружжя на ім’я їхніх спільних неповнолітніх дітей, вважаються належними цим дітям і не враховуються при розподілі спільного майна подружжя.

При розподілі спільного майна подружжя та визначенні часток в цьому майні частки подружжя визнаються рівними, якщо інше не передбачено договором між подружжям.

Спільні борги подружжя при розподілі спільного майна подружжя розподіляються між подружжям пропорційно присуджених їм часткам.

  • Майно, придбане за відплатними угодами в період шлюбу, вважається спільною власністю подружжя, незалежно від того, на чиє ім’я його придбано і на чиї доходи куплено, а також незалежно від того, хто якою діяльністю під час шлюбу займався, і яку роботу здійснював (за винятком випадків, коли один із подружжя не отримував доходи з неповажних причин, якщо цю обставину визначить суд, або якщо суд визнає можливим не брати до уваги нажите в шлюбі майно спільним, якщо чоловік і жінка, не дивлячись на те, що шлюб не розривали, перестали фактично підтримувати шлюбні відносини).
  • Майно, придбане до укладення шлюбу, але оформлене під час шлюбу, вважається власністю того з подружжя, який оплатив таке майно до укладення шлюбу.
  • Майно, отримане й оформлене подружжям за безоплатної угоди, належить тому з подружжя, на якого воно оформлене.
  • Майно, що належить особі до вступу в шлюб, є її індивідуальною власністю.
  • Майно кожного з подружжя може бути визнане їх спільною власністю, якщо буде встановлено, що в період шлюбу за рахунок спільного майна подружжя або майна кожного з подружжя або праці одного з подружжя були здійснені вкладення, що значно збільшують вартість цього майна (капітальний ремонт, реконструкція, переобладнання та інші).

Далі слід визначити, яка частка буде належати чоловікові чи дружині.

За загальним правилом розподіл майна проводиться в співвідношенні 50 на 50 – Сімейний кодекс встановив, що все майно, яке було придбано в період шлюбу, є власністю подружжя незалежно від вкладу кожного з них. Тобто дружина-домогосподарка, що здійснює догляд за дітьми та веде домашнє господарство має право на таку саму частку при розподілі майна колишнього подружжя, як і її чоловік, що працює.

Однак тут є ряд винятків. Наприклад, якщо один з подружжя тривалий час не працював без поважної причини або ж нераціонально розпоряджався спільно нажитим майном (наприклад, програвав або пропивав його), його частка при розподілі майна може бути зменшена.

Рідко вдається здійснити розподіл майна порівну. Якщо одному з подружжя передається майно, вартість якого перевищує належну йому частку, іншому може бути присуджена пропорційна грошова або інша компенсація.

Бувають випадки, коли один із подружжя напередодні розлучення або одразу після нього продає спільні речі, а гроші привласнює собі. У таких випадках можливе визнання такого правочину недійсним, оскільки згідно із законом володіння, користування і розпорядження спільним майном подружжя здійснюються за обопільною згодою подружжя. Правочини щодо розпорядження нерухомістю відбуваються тільки при наявності нотаріально засвідченої згоди іншого з подружжя.

Як видно, питання про розподіл майна – це складне питання, особливо, коли розподіл спільно нажитого майна подружжя здійснюється в судовому порядку. Тому, питання про розподіл майна подружжя найкраще вирішувати за допомогою юристів.

Наші фахівці надають такі послуги з розподілу майна подружжя:

  • усні та письмові консультації;
  • визначення і виділення з майна подружжя, нажитого в період шлюбу, майна, що є особистою власністю одного з подружжя;
  • представлення інтересів клієнтів при позасудовому врегулюванні спору, аж до розробки та участі при підписанні угоди про розподіл майна у нотаріуса;
  • ведення судового процесу про поділ майна подружжя “під ключ” (збір документів, заява клопотань, судове представництво та ін.);
  • представлення інтересів клієнта при розгляді спору в судовому порядку, у всіх судових інстанціях;
  • складання юридичних документів (позовних заяв про розподіл майна, заперечень на позов, клопотань, мирових угод та ін.).

У практиці нашої компанії багато справ, в тому числі, і про розподіл майна іноземних громадян. Також, ми постійно ведемо процеси громадян України за розподілом їх майна, що знаходиться за кордоном.

Якщо Вам потрібна кваліфікована юридична допомога у справі про розподіл майна – наші фахівці готові приступити до розв’язання Ваших проблем.

Касьяненко Дмитро Леонідович

Адвокат, керуючий партнер Юридичної компанії "Касьяненко і партнери". Від 2002 року, Дмитро Леонідович розпочав свій шлях у правничій сфері, пройшовши шлях від ключових позицій у бізнес-структурах до важливих ролей у державному секторі. Завдяки своєму досвіду, він став відомим фахівцем у галузях кримінального права, банківського та фінансового права, господарського та податкового права і процесу.

Подписаться
Уведомление о
0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments