click fraud detection

Відмова від виплати аліментів

Статистика показує, що в наш час проблема відмови від виплати фінансових коштів на утримання дитини стоїть дуже гостро: на стягнення аліментів подано понад 7 млн позовів, а кількість матерів, які самостійно виховують дітей зростає з кожним роком.

«Аліменти – розстрочка спокутування гріхів на вісімнадцять років»

Конституція України (стаття 51) зобов’язує батьків утримувати своїх дітей до настання їх повноліття. Дуже часто відбувається так, що колишній чоловік залишає дружину одну з неповнолітньою дитиною і відмовляється виділяти фінансові кошти на нормальний розвиток своєї дитини. У таких ситуаціях вихід лише один: звернення до суду для розрахунку аліментів. Батьки, звичайно ж, мають можливість вирішити все за обопільною згодою, уклавши й завіривши у нотаріуса відповідний договір, в якому буде вказано і розмір виплат, і терміни їх проведення. Хоча сума аліментів і встановлюється за домовленістю, вона ні в якому разі не може бути меншою, ніж половина від прожиткового мінімуму дитини, який встановила держава. Саме тому в разі порушення колишнім чоловіком чи дружини умов договору, стягнення відбувається не за судовим рішенням, а за приписом нотаріуса. Однак, як показує практика, дуже мало хто розв’язує подібні проблеми «мирно». Бувають випадки, коли той з батьків, хто живе з дитиною, може відмовитися від аліментів.

Випадки відмови від аліментів

Батько чи мати може відмовитися від виплати аліментів в таких випадках:

  • Батько чи мати не виплачує кошти, при цьому другий з батьків не вимагає стягнення через суд. Дитина в такому випадку повинна бути повністю забезпечена, оскільки державні органи не мають права втручатися в сімейні справи.
  • Чоловік і дружина змогли мирно розв’язувати питання про утримання дитини. В такому випадку до суду подається відповідна позовна заява про припинення виплати аліментів, в якій вказується об’єктивна причина відмови.

Важливо розуміти, що навіть відмова від аліментів повинна базуватися на інтересах дитини, а не на власних емоціях або упередженнях. Зараз розмір аліментів не може впасти нижче 50% від прожиткового мінімуму дитини в певному віці. Сума виплат може бути вказана в цивільному договорі або судовому рішенні. Більш того, ця сума не є монолітною, в залежності від обставин вона може бути збільшена або зменшена. На це впливає зміна матеріального та сімейного стану, складності зі здоров’ям та ін.

У разі утворення боргу по виплаті аліментів, той з батьків, хто живе з дитиною, має право отримати пеню, яка розраховується, як один відсоток від суми аліментів за кожен день несплати. Якщо ж заборгованість з’явилася з причин, які не залежать від платника, то на нього такий обов’язок покладений бути не може.

Заборгованість по аліментах далеко не завжди вказує нанедобросовісність платника. Залежно від ситуації, що виникла, борг може бути зменшений або зовсім списаний за рішенням суду. Вагомими аргументами на користь цього можуть бути:

  • виникнення серйозних проблем зі здоров’ям боржника;
  • будь-які інші серйозні обставини, такі як відсутність доходу або утримання непрацездатних родичів.

Відмовитися від аліментів можна і в обмін на нерухомість колишнього чоловіка.

Що вибрати: аліменти або нерухомість? 

Органи опіки можуть дозволити колишньому подружжю укласти договір, за яким виплата аліментів на дитину буде припинена в обмін на нерухоме майно. Такий договір в обов’язковому порядку повинен бути зареєстрований і нотаріально завірений. При цьому право на нерухомість може отримати як мати чи батько дитини, так і сама дитина. Можливий також варіант часткової власності.

Подібний договір не може звільнити другого з подружжя від участі в додаткових витратах на дитину, які були викликані непередбаченими обставинами. Додаткові фінансові кошти можуть знадобитися в разі серйозної хвороби дитини, зміни умов навчання та ін. Договір про відмову від аліментів в судовому порядку може бути визнаний недійсним або розірваний за заявою однієї зі сторін з огляду на порушення його умов.

Касьяненко Дмитро Леонідович

Адвокат, керуючий партнер Юридичної компанії "Касьяненко і партнери". Від 2002 року, Дмитро Леонідович розпочав свій шлях у правничій сфері, пройшовши шлях від ключових позицій у бізнес-структурах до важливих ролей у державному секторі. Завдяки своєму досвіду, він став відомим фахівцем у галузях кримінального права, банківського та фінансового права, господарського та податкового права і процесу.

Подписаться
Уведомление о
0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments