click fraud detection

ТЕМА: 24.05.2016 Про визнання рішення протиправним та скасування державної реєстрації. “Факторингова компанія “Вектор Плюс”

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5162
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У Х В А Л А

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    Справа № 802/3826/15-а

    Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

    Суддя-доповідач: ОСОБА_1

    24 травня 2016 року

    м. Вінниця

    Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

    головуючого судді: Залімського І. Г.

    суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

    розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор Плюс” на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, треті особи – товариство з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор Плюс”, товариство з обмеженою відповідальністю “Євровал” про визнання рішення протиправним та скасування державної реєстрації,

    В С Т А Н О В И В :

    У жовтні 2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, треті особи – товариство з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор Плюс”, товариство з обмеженою відповідальністю “Євровал” про визнання рішення протиправним та скасування державної реєстрації.

    Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 12.09.2015 року індексний номер 24374001 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор Плюс”” на квартиру АДРЕСА_1 заг. пл. 74,1 кв.м. житловою пл. 42.1 кв.м. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позову, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор Плюс” подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного зясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

    Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

    Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

    Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

    Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.

    Як вірно встановлено судом першої інстанції, 30.10.2006 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0101/1006/88-014 (кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_2 отримала на строк з 30.10.2006 року по 20.10.2016 року, грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних.

    З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором АКБ «ТАС-Комерцбанк» та позивачі уклали іпотечний договір від 30.10.2006 року № 0101/1006/88-014-Z-01 (іпотечний договір), згідно пункту якого Іпотекодавець (ОСОБА_2) передала в іпотеку, належну їй на праві спільної сумісної власності квартиру №65, розташовану за адресою: м. Вінниця, вул. Острозького, буд. №39.

    28.11.2015 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник КБ «ТАС-Комерцбанк») та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» укладено договір факторингу №15 та договір про відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до якого ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» прийняло на платній основі права вимоги щодо погашення заборгованості на підставі кредитного договору № 0101/1006/88-014 та іпотечного договору №0101/1006/88-014-Z-01, укладені між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та позивачами.

    12.09.2015 року представник ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно – квартиру №65 за адресою м. Вінниця, вул. Острозького, буд.39.

    За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення №24374001 від 12.09.2015 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру №65 за адресою м. Вінниця, вул. Острозького, буд.39, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», на підставі якого відповідач внесла відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

    Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачі звернулися до суду.

    Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про реєстрацію права власності прийнято не за місцем розташування нерухомого майна та не проведено належної оцінки предмету іпотеки, що є порушенням статей 3, 37 Закону № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 13-1 Закону України «Про нотаріат».

    Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зважає на наступне.

    Згідно ст.3 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон № 3425-XII) нотаріус – це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

    Відповідно до абз.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

    Відповідно до ч.3 ст.3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

    Стаття 34 Закону № 3425-XII містить перелік нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, а саме: посвідчення правочинів (договори, заповіти, довіреності тощо); вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; видача свідоцтва про право на спадщину; видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; видача дублікатів нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчення справжності підпису на документах; засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчення факту, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; посвідчення факту, що фізична особа є живою; посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці; посвідчення час пред’явлення документів; передача заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; приймання у депозит грошових сум та цінних паперів; вчинення виконавчих написів; вчинення протестів векселів; вчинення морських протестів; прийняття на зберігання документів. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

    Отже законодавець пов`язує державну реєстрацію прав з вчиненням нотаріальної дії. При цьому проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно відбувається разом з вчиненням нотаріальних, які безпосередньо пов’язані з правом на таке майно.

    Разом з цим, в даному випадку проведення державної реєстрації права на спірну квартиру нотаріусом здійснено без вчинення відповідної нотаріальної дії.

    Відповідно до ч.7 ст.3 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об’єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п’ятої цієї статті.

    Згідно із ст. 13-1 Закону № 3425-XII нотаріальний округ – це територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

    Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

    Колегія суддів враховує, що державну реєстрацію права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на квартиру №65 за адресою м.Вінниця, вул.Острозького, буд.39 здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5. Тобто, відповідачем, всупереч вимог ст.3 Закону № 952-IV та ст.13-1 Закону №425-XII, проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не за місцем його розташування та яке знаходиться поза межами нотаріального округу, в рамках якого відповідач має право здійснювати нотаріальну діяльність.

    Стаття 55 Закону №425-XII, містить перелік нотаріальних дій, які можуть провадитися не тільки за місцезнаходженням майна, а й за місцем реєстрації однієї зі сторін правочину. Зокрема, у частині четвертій цієї статті зазначено, що посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

    Враховуючи, що оскаржуваній реєстрації права власності на нерухоме майно не передувало укладення договору відчуження та вчинення з цього приводу нотаріальних дій положення статті 55 Закону №425-XII не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

    Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року (далі – Порядок №868) для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

    1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

    2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотеко держателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

    3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

    Пунктом 11 іпотечного договору № 0101/1006/88-014-Z-01 передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов’язання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов’язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов’язанням та договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов’язання.

    При настанні зазначених у цьому пункті договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

    Отже, відповідно до умов договору іпотеки, право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя у випадку, якщо його вимога, протягом встановленого договором строку, залишається без задоволення.

    В якості підтвердження того, що письмова вимога про усунення порушення за кредитним договором №0101/1006/88-014 від 30 жовтня 2006 року надсилалась позивачу, надано лише свідоцтво приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7. Зазначеним свідоцтвом посвідчено, що нотаріусом 24 лютого 2015 року заяву ТОВ “Вектор плюс” передано ОСОБА_2. В заяві містились відомості щодо письмової вимоги про усунення порушення за Кредитним договором, права за яким уступлені на користь ТОВ “Факторингова компанія “Вектор плюс”, суму розрахунку відповідальної заборгованості та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Водночас, дане свідоцтво не спростовує твердження позивача, що вона не отримувала письмової вимоги про усунення порушень а Кредитним договором.

    Враховуючи наведені обставини в сукупності колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності та необхідності скасування спірного рішення відповідача.

    На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

    Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

    Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

    У Х В А Л И В :

    апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор Плюс” залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року – без змін.

    Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

    Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть