click fraud detection

ТЕМА: 28.07.2016 Скасування податквого повідомлення-рішення (транспортний податок)

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5129
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Головуючий у 1 інстанції – Бабіч С.І.

    Суддя-доповідач – Васильєва І.А.

    ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    УХВАЛА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    28 липня 2016 року справа №805/987/16-а

    приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

    Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

    Головуючого судді: Васильєвої І.А.

    Судді: Жаботинська С.В.

    Казначеєв Е.Г.

    Секретаря судового засідання: Борисова А.А.,

    Представників:

    позивача – не з’явився,

    відповідача – Бусела В.О.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі № 805/987/16-а за позовом ОСОБА_4 до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року № 3948/10/05-14-17-01-13-1, –

    ВСТАНОВИВ:

    08 квітня 2016 року ОСОБА_4 (далі – позивач, ОСОБА_4) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – відповідач, Костянтинівська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 3948/10/05-14-17-01-13-1 від 18 червня 2015 року про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 25 000 грн. (арк. справи 4-8).

    Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року вказаний вище адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 3948/10/05-14-17-01-13-1 від 18 червня 2015 року про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 25 000 грн.(арк. справи 46, 47-49).

    Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції Костянтинівська ОДПІ (далі – апелянт) звернулась до суду із апеляційною скаргою, в доводах якої зазначила, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VII від 28 грудня 2014 року не вносились зміни до елементів податків, а запроваджено новий вид податку на майно – транспортний податок. Отже принцип стабільності передбачений пунктом 4.1.9 пункту 4 статті 4 Податкового кодексу України застосовується у разі внесення змін до елементів податків, а не при встановленні нових податків. Таким чином наведений Закон № 71-VII від 28 грудня 2014 року, яким запроваджено наведений податок в дію, неконституційним не визнавався, а відтак підлягає застосуванню. При цьому, питання справляння транспортного податку, хоча, і відноситься до місцевих податків, визначається Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Вказує на те, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Транспортний засіб позивача є об’єктом оподаткування транспортним податком, який встановлено з 01 січня 2015 року статтею 267 Податкового кодексу України, а отже підлягає сплаті (арк. справи 53-57).

    У судовому засіданні представник апелянта надав пояснення, аналогічні викладеним вище в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

    Позивач до судового засідання не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

    28 липня 2016 року на адресу суду від його представника надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

    Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

    Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

    01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі – Закон № 71-VIII), яким, викладено в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та введено новий податок з громадян України – транспортний податок.

    13 січня 2015 року відповідно до статті 77 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI (зі змінами), пункту 23 частини 1 статті 26, пункту 20 частини 3 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (зі змінами), Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) – Костянтинівською міською радою прийнято рішення № 6/54-947 «Про міський бюджет на 2015 рік», яким, окрім іншого встановлено на 2015 рік місцеві податки та збори, зокрема, податок на майно, у тому числі, транспортний податок (пункт 14 Рішення). При цьому ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до пункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (підпункт 14.1.3 пункту 14 Рішення) (арк. справи 14-19).

    12 березня 2015 року Костянтинівською ОДПІ на запит 359/9/05-14-17-01-13-1 від 27 лютого 2015 року з Центру НППВАЗ з обслуговування міст Дзержинська, Костянтинівки та Костянтинівського району при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області надано інформацію про легкові транспортні засоби, які використовувались до 5 років і мають об’єм двигуна понад 3000 куб.см. та станом на 03 березня 2015 року зареєстровані за громадянами, які мешкають на території м. Костянтинівка та Костянтинівського району.

    У доданому до вказаного листа списку автотранспортних засобів, посеред інших зазначено, що з 29 квітня 2011 року на обліку знаходиться автомобіль Toyota Land Cruiser 2010 року випуску, білий, № двиг. НОМЕР_1, № шас.НОМЕР_2, № куз. НОМЕР_3, реєстрація TS, придбаного в торгівельній організації, який належить ОСОБА_4.

    Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та не є спірним між сторонами, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 за позивачем, з 29 квітня 2011 року зареєстровано транспортний засіб Toyota Land Cruiser 2010 року випуску з об’ємом двигуна 4461 куб. см. (арк. справи 12).

    18 червня 2015 року Костянтинівською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення № 3948/10/05-14-17-01-13-1, яким позивачу згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1, пункту 267.4, підпункту 267.6.1 підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, визначено суми податкового зобов’язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 гривень (арк. справи 13).

    Як вказує позивач, про існування вказаного рішення його повідомлено відповідачем засобами телефонного зв’язку 10 березня 2016 року (арк. справи 4), при цьому підставою для застосування наведеного податкового зобов’язання з транспортного податку стало набрання чинності з 01 січня 2015 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі – Закон № 71-VIII), яким, викладено в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та введено новий податок з громадян України – транспортний податок.

    Не погодившись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

    Таким чином спірним питанням даної справи є сплата позивачем податкового зобов’язання з транспортного податку на підставі змін, внесених з 01 січня 2015 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII яким, викладено в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та введено новий податок з громадян України – транспортний податок, та як наслідок, правомірність винесення податковою у відношенні позивача податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року № 3948/10/05-14-17-01-13-1.

    Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі – Закон № 71-VIII), який набув чинності з 01 січня 2015 року, статтю 267 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі – ПК), якою передбачено сплату транспортного податку, було викладено у новій редакції.

    Так, відповідно до підпункту 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування.

    Об’єктом оподаткування, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК, є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

    Однак, податковим органом під час винесення рішення не було враховано, що транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені, зокрема ст.ст. 8, 10, 12 ПК.

    Так, згідно з п.п. 8.1, 8.3 ст. 8 ПК в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

    Відповідно до п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

    Положеннями пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

    Таким чином, транспортний податок, як місцевий податок, підлягав би сплаті у 2015 році виключно у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про його встановлення до 15 липня 2014 року.

    Таким чином, враховуючи, що рішення Костянтинівської міської ради про встановлення транспортного податку було прийняте та оприлюднене після 15 липня 2014 року, підстави для сплати транспортного податку у 2015 році відсутні.

    Положеннями пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII, органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об’єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об’єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права було установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

    Разом з цим, вказаний Закон № 71-VIII не передбачав що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку не застосовуються правила, зазначені у ст. 12 ПК.

    За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу транспортного податку у 2015 році та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

    Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

    Доводи, викладені в апеляційній скарзі вказаного висновку не спростовують.

    У зв’язку з цим апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування рішення відповідача, а тому судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнята постанова з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

    У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

    На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 196, 198, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

    УХВАЛИВ:

    Апеляційну скаргу Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі № 805/987/16-а, – залишити без задоволення.

    Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі № 805/987/16-а, – залишити без змін.

    Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

    Ухвала у повному обсязі складена 28 липня 2016 року.

    Головуючий суддя: Васильєва І.А.

    Судді: Жаботинська С.В.

    Казначеєв Е.Г.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.