click fraud detection

ТЕМА: 28.07.2016 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5103
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    ———————-

    П О С Т А Н О В А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    28 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/146/13-а

    Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

    Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

    доповідача – судді Турецької І.О.

    суддів – Стас Л.В., Градовського Ю.М.

    за участю секретаря – Скоріної Т.С.

    представника апелянта – Урсу І.М.;

    представника відповідача – Жаворонкова С.М.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, –

    В С Т А Н О В И В:

    У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» (далі – ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі – ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2012 року за №0002902200, яким товариству збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 617 657,00 грн.

    В обґрунтування позову зазначено про порушення контролюючим органом при прийнятті спірного рішення вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (діяв на момент спірних правовідносин) та ст.ст.198, 201 Податкового Кодексу України.

    З посиланням на практику Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини, позивач наголошував на тому, що невиконання контрагентом своїх зобов’язань зі сплати податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість (надалі – ПДВ) на його відшкодування, за умов підтвердження розміру свого податкового кредиту.

    Рішенням судів першої та апеляційної інстанції, прийнятих у 2013 році, позов було задоволено.

    Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2016 року, зазначені рішення були скасовані та справа була направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

    За результатами нового розгляду справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

    В апеляційній скарзі ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати прийняте рішення та прийняти нове про задоволення позову.

    Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.

    Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

    З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

    Так, матеріалами справи встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» є: оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (основний); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування; установлення та монтаж машин і устаткування.

    Для провадження діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, товариством отримано ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (т.3 а.с.201).

    Із документів, наданих позивачем до суду апеляційної інстанції вбачається, що ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» є підприємством, яке надає високоякісні послуги з автоматизації виробничих процесів в нафтопереробної, газовій та хімічній галузях та послуги з ремонту і налагодження обладнання КВПіА.

    Неодноразово отримувало дипломи та відзнаки якості (т.3 а.с.273-283).

    У листопаді 2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої зроблено висновки про порушення товариством п. п. 7.2.1, 7.2.3., 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. п. 201.1, 201.2, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 507 759,00 грн., про що складено акт № 7518/22-50/312770611 від 07 грудня 2012 року (а.с.9-48 том І).

    Із акта перевірки слідує, що завищення податкового кредиту відбулося у зв’язку з тим, що контрагенти позивача ТОВ «Алем ЛТД» та ТОВ «Градкомстрой» не відобразили податкові накладні, надані ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ», в сумі своїх податкових зобов’язань, чим фактично не підтвердили податковий кредит позивача, а також на підставі того, що до складу податкового кредиту включено суми ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Техенергоресурс», ПП «Валенсія 5», ТОВ «Опттехконсалтінг», ТОВ «АВС Ресурси», ТОВ «Олдеко», в яких невірно вказано одиниці виміру, кількість, ціну поставки послуг, індивідуальний податковий номер продавця.

    За результатами виявлених порушень, ДПІ у Приморському районі м. Одеси 21 грудня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002902200, відповідно до якого ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 507 759,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 109 898,00 грн. (а.с.8 том І).

    Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, і не містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, не узгоджуються між собою.

    На думку суду, надані ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, не містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та не мають усіх необхідних реквізитів первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг/виконання робіт.

    Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

    Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

    Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, які викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, а обставини, які суд вважав встановленими і які мають значення для правильного вирішення справи, недоведені належними та допустимими доказами, а тому зазначене рішення не може вважатися обґрунтованим.

    Фактичні обставини справи свідчать про те, що у період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року позивачем здійснювались операції з придбання датчиків перепаду тиску різних моделей, сенсорів температури різних моделей, рівнемірів різних моделей, датчиків контролю температури різних моделей, контролерів різних моделей, клапанів різних моделей та інше промислове обладнання, а також придбання брокерських послуг, проектних та пусконалагоджувальних робіт, послуг зв’язку, субпідрядних послуг з технічного обслуговування тощо.

    Так, ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» (Покупець) з ТОВ «Градстройком» (Постачальник) 04 серпня 2010 року укладено договір поставки № 35, відповідно до умов якого, Постачальник зобов’язується передати, а Покупець прийняти та оплатити вимірювальне обладнання згідно Специфікації № 1 (а.с.1-3 том ІІ).

    На виконання умов цього договору Постачальником, згідно видаткової накладної №РН-010901 від 01 вересня 2010 року, поставлено Покупцю Товар згідно специфікації № 1 до договору № 35 від 04 серпня 2010 року та видано податкову накладну № 010901 від 01 вересня 2010 року на загальну суму, що підлягає сплаті 110 410,80 грн., в тому числі ПДВ 18 401,80 грн., а Покупцем прийнято та оплачено вказаний Товар згідно платіжного доручення № 1244 від 15 жовтня 2010 року (а.с.4-7 том ІІ).

    ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» суму податку на додану вартість, згідно податкової накладної № 010901 від 01 вересня 2010 року, отриманої від ТОВ «Градстройком», включило до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, що не заперечується в акті перевірки.

    Товар, отриманий позивачем від ТОВ «Градкомстрой» за договором поставки № 35 від 04 серпня 2010 року, позивачем було реалізовано ТОВ «Азовська нафтова компанія», що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (а.с.9-12 том ІІ).

    Також матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» (Замовник) із ТОВ «Алем ЛТД» (Підрядник) укладено договори на підрядні роботи № 17 Р від 01 березня 2010 року, № 20Р від 23 квітня 2010 року, № 25Р від 27 квітня 2010 року, відповідно до умов яких, Підрядник зобов’язується виконувати, а Замовник приймати та оплачувати роботи по тестуванню, конфігурації, налаштуванню вимірювального, електротехнічного та механічного обладнання згідно до кошторисних розрахунків, пуско-налаштуванню котельного обладнання згідно кошторисних розрахунків, а також роботі з тестування, конфігурування та налаштування масових витрато вимірювачів згідно кошторисних розрахунків, відповідно.

    Виконання робіт ТОВ «Алем ЛТД» за переліченими договорами підтверджується наявними в матеріалах справи:

    – кошторисною документацією;

    – актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за квітень 2010

    року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року.

    ТОВ «Алем ЛТД» видано ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» оформлені належним чином податкові накладні: № 290403 від 29 квітня 2010 року, № 30412 від 30 квітня 2010 року, №310519 від 31 травня 2010 року, № 310518 від 31 травня 2010 року, № 300618 від 30 червня 2010 року, № 290612 від 29 червня 2010 року, № 290616 від 29 червня 2010 року (а.с.27-47, 117-131, 146-159 том ІІ).

    Обсяг виконаних робіт за вказаними договорами підряду увійшли до складу робіт, які виконувались ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» на користь ТОВ «Лукойл технолоджи сервіс Україна» за договором підряду на виконання окремих видів робіт № 103 від 31 серпня 2009 року та додаткових угод до нього, та на користь ПП «Білпрофкомпані» за договором на підрядні роботи № 777/10 від 22 квітня 2010 року (а.с.48-51, 81-85, 132-145 том ІІ).

    Крім того, ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» (Покупець) з ТОВ «Алем ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки № 222/10 від 18 березня 2010 року та договір поставки № 224/10 від 28 квітня 2010 року, відповідно до умов яких, Постачальник зобов’язується передати, а Покупець прийняти та оплатити вимірювальне обладнання згідно Специфікації № 1 (а.с.86-88, 187-189, том ІІ).

    Згідно видаткової накладної № РН-210411 від 21 квітня 2010 року Постачальником поставлено Покупцю Товар згідно специфікації № 1 до договору № 222/10 від 18 березня 2010 року та видано податкову накладну № 210411 від 21 квітня 2010 року на загальну суму, що підлягає сплаті 97 375,20 грн., в тому числі ПДВ 16 229,20 грн., а Покупцем прийнято та оплачено вказаний Товар (а.с.190-194, том ІІ).

    До того ж, на виконання умов договору поставки № 224/10 від 28 квітня 2010 року Постачальником, згідно видаткової накладної № РН від 25 травня 2010 року, поставлено Покупцю Товар згідно специфікації № 1 до договору № 224/10 від 28 квітня 2010 року та видано податкову накладну № 250510 від 25 травня 2010 року на загальну суму, що підлягає сплаті 43 783,20 грн., в тому числі ПДВ 7 297,20 грн., а Покупцем прийнято та оплачено вказаний Товар (а.с.89-92, том ІІ).

    Сума податку на додану вартість, згідно зазначеним податковим накладним, включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, що не заперечується в акті перевірки.

    Товар, отриманий за цими операціями, реалізований ВАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртатнафта», ЗАТ «ЛИНІК», ЗАТ «ГАЗ-МДС», УГП «Укрхимтрансамиак», що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (а.с.93-116, 195-206, том ІІ).

    Контролюючий орган, ставлячи під сумнів реальність позначених вище господарських операцій, виходив із того, що за даними бази «Контрагенти» (автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України) обліковується відхилення між задекларованими показниками, тобто позивач задекларував податковий кредит за даними операціями, а декларування контрагентом податкових зобов’язань – не відбулося.

    Суди першої та апеляційної інстанції, вперше розглядаючи даний спір, та не погоджуючись з доводами податкової інспекції, зазначали, що вказані обставини, стосуються не позивача, а його контрагентів. Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

    Суд касаційної інстанції скасовуючи рішення судів нижчих інстанцій не спростував зазначені доводи, але зазначив, що суди повинні були з’ясувати факт, чи справді відповідні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

    Для цього, на думку суду касаційної інстанції, варто встановити за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв’язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків.

    Дослідженню, як вважав ВАСУ, також підлягає технічна можливість ТОВ «Алем ЛТД» та ТОВ «Градстройком» виконати спірні поставки робіт та обладнання з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов’язаних з реальним здійсненням господарської діяльності.

    Виконуючи ухвалу суду вищої інстанції, при новому розгляді справи, суд першої інстанції дослідив Додаток №5 до податкової декларації з ПДВ (у редакції наказу ДПА України від 17 березня 2008 року №159), а також аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» за період, що був предметом перевірки.

    Також, в якості свідка судом першої інстанції був допитаний комерційний директор ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» – Очерет С.В.

    Провівши аналіз цих доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, які були складені між позивачем та ТОВ «Алем ЛТД» не зазначено місце виконання робіт, не вказано найменування та адресу, де здійснювались роботи, не вбачається де підписувались вищевказані акти, а також не вбачається, яким чином відбувалось передавання робіт виконаних за умовами вищевказаних договорів.

    Це стало підставою для висновку, що дані документи не підтверджують реальність вказаних господарських операцій.

    З таким доводом суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

    Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року №554 затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві, у тому числі і типова форма № КБ-2в.

    Акт приймання виконаних підрядних робіт, форма № КБ-2в – документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат» (форма № КБ-3).

    Акт складається підрядником та представляється замовнику.

    Акт складає кожна організація, яка виконує будівельно-монтажні, ремонтні та інші підрядні роботи, незалежно від форм власності і джерел фінансування та способу виконання робіт: підрядний чи господарський.

    Оглядаючи спірні акти, суд апеляційної інстанції встановив, що в їх адресній частині «Найменування будівництва та його адреса», який заповнює звітуючи організація, в даному випадку – ТОВ «Алем ЛТД» зазначено найменування об’єкту, але не зазначена його адреса.

    На думку суду, не заповнення зазначеного реквізиту, за умови заповнення інших рядків, в тому числі і рядка «Найменування об’єкта» та «Локальний кошторис», який відповідає затвердженому в установленому порядку проектно-кошторисній документації, не може свідчити про його фальсифікацію.

    До того ж, суд апеляційної інстанції бажає звернути увагу, що жодного зауваження з боку суб’єкта владних повноважень до первинної документації позивача висловлено не було.

    У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» висловлена думка, що при розгляді правомірності, прийнятого суб’єктом владних повноважень рішення, Суд повинен розглянути оскаржуване втручання в світлі всіх обставин справи в цілому та визначити, чи було воно «пропорційним легітимній меті», яку воно переслідувало, та чи були причини, наведені органами державної влади на виправдання вказаного втручання, «належними та достатніми».

    При цьому, Суд має переконатися, що органи державної влади застосували норми, які відповідали принципам, закріпленим у Конвенції та, більше того, що рішення органів державної влади базувалися на належній оцінці відповідних фактів.

    До того ж зазначено, що судовим органам не належить заміняти думку національних органів влади своєю власною думкою та виходити за межі рішення суб’єкта владних повноважень та наводити інші аргументи для того, щоб відмовити заявнику у задоволенні його вимог.

    Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що підставою для висновку про порушення товариством податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентами ТОВ «Алем ЛТД» та ТОВ «Градстройком» було лише відсутність декларування, останніми, податкових зобов’язань, а не недоліки первинних документів.

    Для правильного вирішення питання чи має право ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» на формування податкового кредиту за господарськими операціями з даними контрагентами, колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду України (за ІІ півріччя 2014 року) про правильне застосування підпунктів 7.7.1,7.7.2,7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо особливостей відшкодування податку на додану вартість платникам податків, контрагенти яких не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету.

    У цьому висновку Верховний Суд України наголосив на тому, що за умови, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього платника податку. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

    Підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини до 01 січня 2011 року, встановлюють, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

    З 01 січня 2011 року порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування регулюється Розділом V Податкового кодексу України.

    Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

    Враховуючи виконання позивачем вимог наведеного податкового законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач має право на формування податкового кредиту.

    Вимога Вищого адміністративного суду України щодо перевірці технічної можливості контрагентів ТОВ «Алем ЛТД» та ТОВ «Градстройком» виконати спірні поставки робіт та обладнання не може бути виконана у зв’язку з припиненням ними своєї діяльності через процедуру банкрутства у листопаді 2010 року та квітні 2012 року.

    Контролюючий орган, проводячи перевірку позивача не ставив під сумнів можливість зазначених контрагентів виконати відповідні роботи за укладеними договорами.

    Будь-яких перевірок або зустрічних звірок щодо вказаних контрагентів не проводилося і питання наявності технічної можливості у ТОВ «Алем ЛТД» та у ТОВ «Градстройком» виконати спірні поставки робіт та обладнання, з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов’язаних з реальним здійсненням господарської діяльності – не досліджувалося.

    Колегія суддів вважає правильними зауваження апелянта, що із рішень Господарського суду м. Одеси, якими були ліквідовані ці підприємства у ДПІ у Приморському районі м. Одеси жодних претензій щодо стягнення донарахованих податкових зобов’язань та пред’явлення додаткових вимог до боржників у період процедури банкрутства не виникло.

    Адже відповідно до положень ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) в органів ДПІ є 30-денний термін для пред’явлення вимог до боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство.

    Тому, є обґрунтованим довід апелянта про те, що висновок контролюючого органу про несплату контрагентами ПДВ за спірними операціями не підтверджений належними та допустимими доказами.

    Такий висновок міг бути зроблений лише після проведення податкової перевірки, визначення податкових зобов’язань та їх узгодження.

    ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначила в акті про те, що позивач отримував від постачальників: ТОВ «Техенергоресурс», ПП «Валенсія 5», ТОВ «Опттехконсалтінг», ТОВ «АВС Ресурси», ТОВ «Олдеко» з помилками оформлені податкові накладні, які врахував до складу податкового кредиту.

    Так, в податкових накладних невірно вказано одиниці виміру та кількість, а також невірно вказана ціна поставки послуг.

    Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, які зробили висновок, що зазначені накладні складені у відповідності до вимог п. п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7. 2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки містять всі встановлені законом реквізити, Вищий адміністративний суд України погодився з тим, що окремі недоліки в заповненні цих документів не тягнуть за собою втрату належних податкових документів.

    В той же час, суд касаційної інстанції зазначив, що суди не перевірили за даними епізодами реальність здійснення господарських операцій.

    При новому розгляді справи, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не підтверджено виконання зобов’язань за договорами, укладеними з вищезазначеними контрагентами, а саме належним чином оформленими первинними документами, які містили б всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідали вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, а також документально не підтверджено реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

    Колегія суддів вважає цей висновок суду таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

    Так, в матеріалах справи містяться належним чином оформлені податкові накладні від перелічених контрагентів, містяться докази оплати товару саме в розмірі, передбаченому первинною документацією.

    Контролюючий орган, стверджуючи про порушення позивачем вимог п. п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7. 2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України не надав з цього приводу жодного доказу.

    Відповідно до пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7. 2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

    Підпунктами 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи – продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

    Суд апеляційної інстанції зауважує, що питання реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Техенергоресурс», ПП «Валенсія 5», ТОВ «Опттехконсалтінг», ТОВ «АВС Ресурси», ТОВ «Олдеко» судами попередніх інстанцій не з’ясовувалось, оскільки у податкової інспекції претензій з цього приводу не виникало.

    Досліджуючи це питання при новому розгляді справи, суд першої інстанції дослідив Додаток №3 «Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року.

    Із цього Додатку вбачається, що контрагенти позивача ТОВ «Опттехконсалтінг» ТОВ «Олдеко» є основними платниками податку, ТОВ «Техенергоресурс», ПП «Валенсія 5» – припинені, але не зняті з обліку, ТОВ «АВС Ресурси» визнано банкрутом.

    Водночас, на момент здійснення операцій з позивачем усі ці підприємства працювали, були платниками ПДВ.

    Так, ТОВ «Техенергоресурс», яке виконувало роботи по розробці технічного завдання на створення АСК ТП виробничих об’єктів ДАТ «Чорноморнафтогаз», мало для цього відповідну ліцензію ( т.1 а.с.136).

    Надане позивачем і технічне завдання, яке виконане цим контрагентом (т.1 а.с.133-135), а також акт прийомки – здачі виконаних робіт, податкова накладна, платіжне доручення щодо оплати послуг.

    Аналогічно є всі документи щодо виконання робіт і по іншим контрагентам, а також податкові накладні, безготівкова оплата наданих послуг і їх використання у господарській діяльності.

    Контролюючий орган, проводячи перевірку позивача не заперечував, що відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, а це, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є визначальною ознакою господарської операції.

    Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що є підстави для скасування рішення суду першої інстанції, які встановлені пунктами 2, 3 частини 1 ст.202 КАС України та для прийняття нового рішення про задоволення позову.

    Стаття 98 КАС України передбачає обов’язок суду вирішити питання щодо судових витрат.

    Стаття 94 КАС України передбачає розподіл судових витрат.

    Так, відповідно до ч.1 даної статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

    Враховуючи, що апелянт за подачу апеляційної скарги сплатив 2 523,40 грн. судового збору, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.3 а.с.223,240), суд апеляційної інстанції вважає за необхідним стягнути його з ДПІ у Приморському районі м. Одеси на користь ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ».

    Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, –

    П О С Т А Н О В И В:

    Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» – задовольнити.

    Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року – скасувати.

    Прийняти у справі нове рішення, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

    Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за № 0002902200 від 21 грудня 2012 року, яким ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 507 759,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 109 898,00 грн.

    Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39565511) 2523 (дві тисячі п’ятсот двадцять три) грн. 40 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ».

    Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

    Доповідач – суддя І.О.Турецька

    суддя Л.В. Стас

    суддя Ю.М. Градовський

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.