click fraud detection

ТЕМА: 17.05.2016 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5099
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Україна

    Донецький окружний адміністративний суд

    П О С Т А Н О В А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    17 травня 2016 р. Справа № 805/869/16-а

    приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов’янськ, вул. Добровольського, 1

    Донецький окружний адміністративний суд в складі Головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 11.03.2016 року № 0000272100/3699 та № 000282100/3698 на загальну суму 44510 грн., суд –

    В С Т А Н О В И В:

    28 березня 2016 року Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 11.03.2016 року № 0000272100/3699 та № 000282100/3698 на загальну суму 44510 грн.

    Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч норм діючого законодавства України працівниками Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області здійснена фактична перевірка дотримання субєктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, за результатами якої складені рішення про застосування фінансових санкцій в розмірі 44510 грн. Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач оскаржив його до суду.

    Представник позивача у судове засідання зявився. Просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження на позовних вимогах наполягав.

    Представник відповідача у судове засідання не зявився. Через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення відповідно до яких просив суд відмовити в задоволенні позову.

    Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

    Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

    Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

    Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

    Позивач, ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи підприємця (ідентифікацій номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 84302, АДРЕСА_1), здійснює торгівлю алкогольною продукцією і тютюновими виробами в магазині роздрібної торгівлі, що розташований за адресою: м. Краматорськ, вул. Хабаровська, 34.

    Матеріали справи свідчать, що відповідно до наказу від 11.02.2016 року № 28 та направлення на перевірку від 11.02.2016 року № 25, № 26 посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у приміщенні торгівельного залу магазину роздрібної торгівлі, що розташований за адресою: м. Краматорськ, вул. Хабаровська, 34 було проведено перевірку за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності торгових патентів і ліцензій.

    За результатами перевірки, посадовими особами податкового органу складений акт від 11.02.2016 року про результати фактичної перевірки з питань дотримання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, відповідно до розрахунку фінансових санкцій встановлені наступні порушення:

    – абз. 5 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» штрафна (фінансова) санкція на суму 17 000 грн.

    – абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» штрафна (фінансова) санкція на суму 10000 грн.

    – абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» штрафна (фінансова) санкція на суму 17 000 грн.

    – п. 2 ст. 85 Податкового кодексу України штрафна (фінансова) санкція на суму 510 грн.

    На підставі акта від 11.02.2016 року про результати фактичної перевірки з питань дотримання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами прийняті податкові повідомлення рішення від 11.03.2016 року №0000272100/3699 на суму 44000 грн. та № 0000282100/3698 на суму 510 грн.

    Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням № 0000272100/3699, № 0000282100/3698 від 11.03.2016 року, суд виходить з наступного.

    Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов’язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

    Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі – Закон №481).

    Відповідно до абз.3 ч.4 ст.11 цього Закону алкогольні напої, які виробляються в Україні, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

    Згідно з пп.14.1.107 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку – спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

    Підпунктом 14.1.109 вказаної статті передбачено, що маркуванням алкогольних напоїв є наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

    Згідно з п.226.6 ст.226 Податкового кодексу України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об’ємних одиниць.

    Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

    Згідно з пунктом 226.9 вказаної статті вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

    Аналогічні приписи містяться у п.20 Положення про виготовлення зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251.

    Згідно з п.226.11 ст.226 Податкового кодексу України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

    Відповідно ч.1 ст.17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

    Абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону №481 передбачено, що у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

    Абзацом 13 ч. 2 статті 17 Закону №481 передбачено, що у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої – 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

    Абзацом 5 ч. 2 статті 17 Закону №481 передбачено, що у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, – 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

    Механізм застосування фінансових санкцій визначено Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 (далі – Порядок).

    Відповідно до п.5 Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

    – акт перевірки додержання суб’єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов’язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

    – результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб’єкта підприємницької діяльності, пов’язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

    – матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

    Згідно до п.п. 80.1, 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб’єктом господарювання в установлений законом строк обов’язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

    Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) або об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

    Крім того, згідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України непред’явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

    Згідно ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

    Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов’язаний його підписати.

    У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов’язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

    Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок п.ідписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

    Відповідно до вимог п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, фізичні особи – підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

    Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481 було затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення.

    За таких обставин, позивач веде Книгу обліку доходів і витрат, в якій фіксує всі свої доходи та витрати як субєкт господарювання.

    Відповідно до п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України зазначено, що податкові органи можуть проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

    Як вбачається з акту перевірки предметом перевірки було додержання субєктом господарювання вимог, встановлених законодавством України які є обовязковими при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

    Згідно із актом перевірки від 11.02.2016 року зазначено, що було здійснено купівлю однієї пляшки горілки та пляшки (пачки) вина. Однак в акті перевірки не зазначено ні серія ні номери марок акцизного податку, які б могли ідентифікувати товар та його походження, разом з тим, в акті перевірки не зазначено інформації і про розрахункові документі документи, що були видані під час купівлі товару, також не зазначено номери грошових купюр, що були використані під час придбання товару.

    За таких підстав, суд зазначає, що ані приписи акту перевірки, ані додатки до нього не містять докладів здійснення перевіряючи контрольної розрахункової операції.

    Крім того, в акті перевірки міститься інформація про повернення позивачу придбаного під час контрольно розрахункової операції товару та отримання грошових коштів. Проте, книга обліку розрахункових операцій не містить даних, що 11.02.2016 року було здійснено повернення товару та як наслідок, повернення грошових коштів.

    Що стосується порушення абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд зазначає наступне, що в акті перевірки від 11.02.2016 року не зазначено саме факт продажу такої плашки, а відповідно до абз. 15 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідальність настає саме за реалізацію такої продукції. Однак зазначені докази в акті перевірки відсутні.

    Що стосується порушення абз. 13 ч. 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд зазначає наступне , що як вже зазначалося раніше, матеріалами справи не підтверджено саме факт продажу такої продукції, а також в акті перевірки не зазначено розрахунок мінімальної ціни, визначеної до постанови КМУ від 30.10.2008 року № 957. Разом з тим, згідно із п.п. 20.1.25 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України з метою доведеності факту наявності алкогольної продукції, повинна була бути інвентаризація ТМЦ. Однак, відомості щодо такої інвентаризації в акті перевірки відсутні.

    З урахуванням висновків суду щодо відсутності доказів здійснення контрольно розрахункових операцій, а саме касового чеку РРО, суд зазначає, що згідно приписів акту перевірки, перевіряючими не було встановлено в якості порушення позивачем не видача чеку РРО згідно ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій

    у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при здійсненні контрольно розрахункової операції.

    При цьому, судом досліджено книгу обліку розрахункових операцій, з розділу 4 якої вбачається, що 11.02.2016 року о 20 год. 00 хв. було зафіксовано вихід РРО з ладу, а саме помилка МАС.

    З пояснень представника позивача вбачається, що магазин не працював в загальному режимі у період з січня по березень 2016 року, при цьому 11.02.2016 року в магазині проходило навчання стажерів та оцінювання товару.

    Суд зазначає, що вищезгадані твердження позивача підтвердженні даними книги КОРО та Z-звітів, з яких також вбачається відсутність господарської діяльності в цьому обєктів потягом січня березня 2016 року.

    Що стосується порушення позивачем п. 2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме не надання документів, суд зазначає наступне, згідно із актом перевірки від 11.02.2016 року, а саме відповідно до розділу 4 акта в графі переліку документів, які необхідно надати для перевірки у вказаний термін, не зазначено жодного документі які було б потрібно надати перевіряючим.

    Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

    Згідно з п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

    У п.110.1 ст.110 Податкового кодексу України зазначено, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

    Приймаючи рішення про застосування фінансових санкцій до позивача, відповідач не переконався у вчиненні позивачем порушення законодавства та прийняв рішення посилаючись лише на матеріали перевірки, без відповідних, а також не встановив правовий статус особи, яка допустила правопорушення.

    Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

    Таким чином, суд вважає, що податкові повідомлення – рішення № 0000272100/3699 та № 0000282100/3698 від 11.03.2016 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 44510 грн. не відповідає вказаним критеріям правомірності.

    Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень рішень № 0000272100/3699 та № 0000282100/3698 від 11.03.2016 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 44510 грн. діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому рішення є протиправними, таким, що прийняте без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і підлягає скасуванню.

    Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкові повідомлення – рішення № 0000272100/3699 та № 0000282100/3698 від 11.03.2016 року у про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 44510 грн.

    При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі.

    Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

    Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

    П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 11.03.2016 року № 0000272100/3699 та № 000282100/3698 на загальну суму 44510 грн. задовольнити.

    Визнати протиправним та скасувати акти Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області: податкові повідомлення рішення № 0000272100/3699 від 11 березня 2016 року та № 0000282100/3698 від 11 березня 2016 року.

    Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікацій номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 84302, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) 42 коп.

    Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

    Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

    Суддя Галатіна О.О.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть