click fraud detection

ТЕМА: 23.05.2016 Про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5097
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    П О С Т А Н О В А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    23 травня 2016 року 810/1276/16

    Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання – Сіренко Ю.П., за участю представника позивача, представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

    за позовом Малого приватного підприємства «Гетьман»

    до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

    про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, –

    В С Т А Н О В И В:

    Мале приватне підприємство «Гетьман» звернулось до суду з позовом до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з вимогою визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 р. №000012101, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000,00 грн.

    У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що 26.02.2016 р. МПП «Гетьман» отримало акт фактичної перевірки від 19.02.2016 р., згідно якого була проведена перевірка магазину МПП «Гетьман», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 51 та виявлені порушення норм чинного законодавства. За висновками акта перевірки встановлені порушення МПП «Гетьман» вимог норм ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

    Зазначив, що на підставі даного Акта перевірки 21.03.2016 р. Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000012101 та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17 000 грн., яке було отримано позивачем 29.03.2016 року.

    Позивач не може погодитись з прийнятим рішенням, оскільки вважає останнє таким, що прийнято з порушенням чинного законодавства.

    У судовому засіданні представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

    Відповідач – Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, працівниками ГУ ДФС у Київській області 19.02.2016 р. проведено фактичну перевірку магазину МПГІ «Гетьман» за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 51.

    Вважає, що позивач порушив п.4 ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме: продаж алкогольних напоїв маркованого недійсними (не встановленого зразка) марками акцизного податку, після закінчення гарантійного терміну придатності визначеного виробником, з видимими ознаками осаду.

    Вказав, що за результатами проведеної фактичної перевірки 19.02.2016 р. було складено акт фактичної перевірки (бланк за №001918). На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення № 000012101 від 21.03.2016 р. за яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 17 000,00 грн.

    Вважає, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що відповідають нормам чинного законодавства.

    У судовому засіданні судом було оглянуто речовий доказ по справі – вино виноградне напівсолодке червоне Чизай, місткістю 0,7, дата виробництва – 03.06.2013 р., номер партії – 177.10 з наявною на ній маркою акцизного податку №07 ААБЖ 305344 04/13 0.007 грн. При огляді встановлено, що пляшка вина має осад.

    Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідач, дослідивши матеріали справи, речові докази суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

    Судом встановлено, працівниками Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 19.02.2016 р. проведено фактичну перевірку магазину МПГІ «Гетьман» за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 51., якою виявлено порушення позивачем п.4 ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме: продаж алкогольних напоїв маркованого недійсними (не встановленого зразка) марками акцизного податку, після закінчення гарантійного терміну придатності визначеного виробником, з видимими ознаками осаду.

    За результатами проведеної фактичної перевірки 19.02.2016 року було складено акт фактичної перевірки (бланк за №001918). На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення № 000012101 від 21.03.2016 за яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 17 000,00 грн., згідно із ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» де зазначено, що до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку – 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

    Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

    Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 481/95-ВР).

    Відповідно до абз.3 ч. 4 ст.11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

    Відповідно до абз.4 ч. 4 ст.11 Закону №481/95-ВР у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

    Податковий орган, вказуючи на порушення позивачем вищенаведеної норми вважає, що алкогольні напої, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка та знаходяться в реалізації поза межами придатності для вживання алкогольних напоїв, є немаркованими.

    Аналізуючи питання стосовно маркування алкогольних напоїв та можливості знаходження їх в обігу поза межами терміну придатності, судом встановлено таке.

    Відповідно до пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України марка акцизного податку – спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

    Відповідно до пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів – наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

    Стаття 226 Податкового кодексу України регулює відносини, пов’язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

    Згідно п.226.2. ст.226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

    Пункт 226.3. ст.226 Податкового кодексу України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

    Пунктами 226.6-226.7 ст. 226 Податкового кодексу України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об’ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об’ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

    Згідно п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані:

    алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

    алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

    алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

    Нормами п. 228.2 ст. 228 Податкового кодексу України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

    Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, порушення якого і встановлено під час перевірки позивача, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

    Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

    Згідно п.19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 слідує, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

    Відповідно п.20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 вважаються такими, що немарковані:

    алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;

    алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

    алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

    Суд зазначає, що перевіркою встановлено факт продажу алкогольних напоїв маркованого недійсними (не встановленого зразка) марками акцизного податку, після закінчення гарантійного терміну придатності визначеного виробником, з видимими ознаками осаду, на підставі чого працівники контролюючого органу прийшли до висновку, що перевіркою встановлено факт зберігання алкогольного напою, маркованого недійсною маркою акцизного податку.

    Згідно ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

    Судом в судовому засіданні оглянуто пляшку вина виноградного напівсолодкого червоного Чизай, місткістю 0,7, дата виробництва – 03.06.2013 р., номер партії – 177.10, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка (07 ААБЖ 305344 04/13 0.007 грн.).

    Судом під час огляду в судовому засіданні вищевказаної пляшки із маркою акцизного податку попереднього зразка (07 ААБЖ 305344 04/13 0.007 грн.) встановлено, що оглянута пляшка алкогольного напою є маркованою маркою акцизного податку попереднього зразка, марка акцизного податку не містить ознак підробки та наклеєна відповідно до вимог Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

    Отже проаналізувавши вищенаведені норми суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 №1251 відносять до немаркованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів вичерпний перелік підакцизних товарів, в якому відсутні алкогольні напої, марковані марками акцизного податку попереднього зразка, які знаходяться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання.

    Відтак, суд вважає, що віднесення алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку.

    З аналізу вищенаведених положень вбачається, що в разі закінчення терміну придатності продукту, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, така продукція не відповідає критеріям, передбаченим абз.5 п. 20 Положення №1251 щодо немаркованих товарів, а тому визнання такої продукції немаркованою на думку суду є безпідставним.

    Отже, встановлене перевіркою порушення щодо відсутності марки акцизного податку на упаковці пляшки алкогольного напою матеріалами справи не підтверджується, а факт зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання, не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

    Крім того, суд зазначає, що положення абз.4 ч.4 ст.11 Закону №481/95-ВР не встановлюють випадки недійсності марок акцизного податку попереднього зразка, як і не встановлюють критеріїв для визнання продукції, маркованої марками попереднього зразка, немаркованою, а лише закріплюють право осіб на використання вже придбаних ними марок акцизного податку попереднього зразка та реалізацію продукції, що маркована такими марками, тобто встановлюють вичерпний перелік підстав, коли марки акцизного податку попереднього зразка є дійсними.

    Більш того суд зазначає, що дана норма закону прийнята для захисту прав осіб, що вже придбали марки акцизного податку попереднього зразка для виробництва підакцизних товарів чи осіб, що реалізують продукцію, марковану марками акцизного податку попереднього зразка та звільняє останніх від необхідності придбання марок акцизного податку нового зразка і повторної сплати акцизного податку.

    Таким чином, суд приходить до висновку про те, що норми Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 встановлюють вимоги до маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку, визначають перелік алкогольної продукції, яка вважається немаркованою марками акцизного податку, а відтак норми Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 повинні бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони безпосередньо регулюють спірні правовідносини сторін, в той час як посилання на наведені норми в акті перевірки, складеному відповідачем, відсутні, а отже протиправно відповідачем не проаналізовані та не застосовані.

    Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ст.11 Закону №481/95-ВР, а саме: продаж алкогольних напоїв маркованого недійсними (не встановленого зразка) марками акцизного податку, після закінчення гарантійного терміну придатності визначеного виробником, з видимими ознаками осаду, є необґрунтованим.

    Крім того, як вже було зазначено, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

    Згідно статті 677 Цивільного кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

    Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання (частина 2 статті 677 Цивільного кодексу України).

    Відповідно до статті 1 Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини” від 23.12.1997 року № 771/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата “Вжити до” (кінцевий термін споживання) – термін, після закінчення якого, за будь-яких встановлених умов зберігання, харчовий продукт, вірогідно, не буде мати показників якості, зазвичай очікуваних споживачами, та не вважається придатним для реалізації.

    Відповідно до пункту 24 статті 1 Закону України “Про захист прав споживачів” строк (термін) придатності – строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

    Відповідно до абз.3 ч. 3 ст.7 Закону України “Про захист прав споживачів” продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

    Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 310 від 07.03.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 року за № 743/21056, затверджено Порядок проведення перевірок у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

    Відповідно до п. 1.1 даного Порядку цей Порядок визначає механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі – Держспоживінспекція України) та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб’єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства (далі – суб’єкти господарювання), крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим.

    Відповідно до абзацу 4 пп. 4.1.2 п. 4.1 Розділу IV даного Порядку за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень посадовими особами, які проводили перевірку, приймаються рішення про заборону реалізації продукції в разі коли строк придатності додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим, чи коли такий строк закінчився.

    Таким чином, реалізація алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку попереднього зразка, строк придатності яких минув, є порушенням вимог Закону України “Про захист прав споживачів”, контроль за додержанням якого, зокрема, контроль щодо реалізації продукції в межах строку придатності покладено на Держспоживінспекцію України та її територіальні органи.

    Отже, матеріали справи свідчать про помилковість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем абз.3 ч.4 ст.11 Закону №481/95-ВР, а встановлений перевіркою факт зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, з порушенням терміну придатності для споживання унеможливлює застосування до позивача санкцій, передбачених абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481, оскільки встановлений перевіркою факт не є зберіганням або реалізацією алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

    З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 р. №000012101, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

    Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

    Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

    Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн. згідно квитанції № ПН 491943 від 07.04.2016 р.

    Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1378,00 грн. підлягають стягненню з Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до положень статті 94 КАС України.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд,-

    П О С Т А Н О В И В:

    1. Позов задовольнити.

    2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 21.03.2016 р. №000012101.

    3. Стягнути судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. на користь Малого приватного підприємства «Гетьман» за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Білоцерківської Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

    Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

    Суддя Щавінський В.Р.

    Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 30 травня 2016 р.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть