click fraud detection

ТЕМА: 28.07.2016 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5096
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10591/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

    Суддя-доповідач: Троян Н.М.

    П О С Т А Н О В А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    28 липня 2016 року м. Київ

    Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

    головуючого судді – Троян Н.М.,

    суддів – Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

    за участю секретаря – Бесараб В.П.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедсервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, –

    В С Т А Н О В И Л А:

    У червні 2015 року ТОВ «Укрмедсервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 №0000972202 щодо донарахування позивачу грошового зобов’язання з ПДВ на суму 632 121 грн 75 коп. (Том I а.с. 93).

    Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

    Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

    Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню, виходячи з наступного.

    Як свідчать матеріали справи, посадовою особою відповідача – головним державним ревізором інспектором Басич І.В., на підставі направлення від 17.02.2015 №341/22-02 та наказу №384 від 17.02.2015 проведено перевірку ТОВ «Укрмедсервіс», за результатами якої 02.03.2015 складено акт №118/26-57-22-02/30637748 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Сакура Трейд» (код ЄДРПОУ 39079586), за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, з ТОВ «Омега Метал» (код ЄДРПОУ 38605912) та ТОВ «Антураж-Груп» (код ЄДРПОУ 38375125) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, з ТОВ «ІТ СІ Плюс» (код ЄДРПОУ 39155698) та ТОВ «Компанія «Стар Інвест» (код за ЄДРПОУ 39076302) за період з 01.10.2014 по 31.10.2014» (далі по тексту – Акт перевірки) (Том І а.с. 94 – 112).

    Вказаним Актом встановлено порушення позивачем норм пп. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 505 699 грн, в тому числі: за серпень 2014 року – 68 733 грн, вересень 2014 року – 120 150 грн, жовтень 2014 року – 316 816 грн.

    На підставі Акту перевірки контролюючим органом 19.03.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000972202, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 632 123 грн 75 коп., в тому числі 505 699 грн – основний платіж, 126 424 грн 75 коп. – штрафні (фінансові) санкції (Том I а.с. 93).

    Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб’єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

    Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що операції між позивачем та контрагентами останнього: ТОВ «Сакура Трейд», ТОВ «Омега Метал», ТОВ «Антураж-Груп», ТОВ «ІТ СІ Плюс» та ТОВ «Компанія «Стар Інвест» не мали реального характеру. Фактичною перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентами перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об’єкту оподаткування, несплати податків, у зв’язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

    На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є не вірною з огляду на наступне.

    Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

    Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

    Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

    Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

    З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об’єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

    З огляду на презумпцію добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки, дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, – достовірні (ухвала Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2015 року м. Київ К/9991/42478/12).

    Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

    Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

    Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

    Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

    У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи – продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

    Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

    При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

    Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

    Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

    Отже, обов’язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв’язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10.

    Водночас, ненадання деякої запитуваної контролюючим органом інформації або документів, статус яких не визначений як первинні, не може бути беззаперечною підставою для висновку про фіктивний характер проведених господарських операцій (ухвала Вищого адміністративного суду від 23.07.2015 № К/800/24729/15).

    У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов’язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов’язання.

    Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції – умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

    При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

    У результаті дослідження матеріалів справи та додатково наданих позивачем до суду апеляційної інстанції доказів на спростування висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

    Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з’ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції, установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

    Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

    З метою підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов’язань за договором №01/5 від 15.01.2014, укладеним між позивачем та ТОВ «Антураж-Груп», за яким Виконавець (ТОВ «Антураж-Груп») бере на себе зобов’язання надати Замовнику (ТОВ «Укрмедсервіс») консультативні послуги по дослідженню ринку та інформуванню лікарів і провізорів про медичні препарати, надані суду наступні копії первинних документів, а саме: договір № 01/5 від 15.01.2014 (Том І а.с. 34), додаток до договору №01/5 від 15.01.2014 (Том І а.с. 35), акт надання послуг №46 від 05.08.2014 (Том І а.с. 179), акт надання послуг №47 від 06.08.2014 (Том І а.с. 177), акт надання послуг №48 від 06.08.2014 (Том І а.с. 173), акт надання послуг №49 від 07.08.2014 (Том І а.с. 175), податкова накладна №11 від 05.08.2014 (Том V а.с. 134), податкова накладна №13 від 06.08.2014 (Том V а.с. 137), податкова накладна №16 від 06.08.2014 (Том V а.с. 140), податкова накладна №18 від 07.08.2014 (Том V а.с. 143).

    Крім того, до суду надані рахунок на оплату № МП000000145 від 05.08.2014 (Том V а.с. 132), рахунок на оплату № МП000000146 від 06.08.2014 (Том V а.с. 135), рахунок на оплату № МП000000148 від 07.08.2014 (Том V а.с. 138), рахунок на оплату № МП000000147 від 06.08.2014 (Том V а.с. 141), платіжне доручення №4132 від 07.08.2014 на загальну суму 188 478 грн (в т.ч. ПДВ – 31 413 грн), звіти про виконану роботу (Том V а.с. 145- 210).

    Також колегією суддів встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Компанія «Стар Інвест» (Продавець) укладено договір поставки від 16.05.2014 № 16/05-2014 (Том І а.с. 36-39).

    Відповідно до Договору поставки № 16/05-2014 від 16.05.2014 Продавець зобов’язується протягом дії Договору постачати і передавати у власність Покупцю Товар – скетч-карти за цінами, в асортименті (за номенклатурою) згідно Додатка №1 до Договору, а Покупець зобов’язується приймати Товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

    На підтвердження виконання зобов’язань, що виникли між ТОВ «Укрмедсервіс» та ТОВ «Компанія «Стар Інвест» до суду надані наступні документи: договір поставки № 16/05-2014 від 16.05.2014 (Том І а.с. 36-39), специфікація від 16.05.2014 – додаток №1 до договору поставки №16/05-2014 від 16.05.2014 (Том І а.с. 40), податкова накладна №140 від 08.10.2014 (Том І а.с. 147) рахунок на оплату №ЦО1036 від 07.10.2014 (Том І а.с. 148), видаткові накладні від 10.10.2014 №ЦО1387 та №ЦО1386 (Том І а.с. 149-150), податкова накладна №38 від 02.10.2014 (Том І а.с. 151), рахунок на оплату №ЦО973 від 01.10.2014 (Том І а.с. 152), видаткові накладні від 03.10.2014 №ЦО1285, №ЦО1290, №ЦО1284, №ЦО1289, №ЦО1288, №ЦО1287, №ЦО1286 (Том І а.с. 153-159), податкова накладна №84 від 06.10.2014 (Том І а.с. 160), рахунок на оплату №ЦО995 від 02.10.2014 (Том І а.с. 161), видаткові накладні від 08.10.2014 №№ЦО1338, ЦО1337, ЦО1336, ЦО1335, ЦО1334 (Том І а.с. 162-165), платіжні доручення №4514 від 07.10.2014 на суму 166 020 грн (в т.ч. ПДВ – 26 078 грн 82 коп.; Том І а.с. 167), №4479 від 02.10.2014 на суму 676 937 грн (в т.ч. ПДВ – 106 335 грн 38 коп.; Том І а.с. 168), № 4485 від 02.10.2014 на суму 410 000 грн (в т.ч. ПДВ – 64 411 грн 77 коп.; Том І а.с. 169).

    Під час апеляційного розгляду справи представник позивача Горпинченко О.М. пояснив, що у специфікаціях до договору № 16/05-2014 від 16.05.2014 було допущено технічну помилку у договірній ціні вартості скретч-карток 40, що становить 32 грн без ПДВ і ПФ та скретч-карток 100, що становить 79 грн 06 коп. без ПДВ і ПФ. Натомість, ціна постачання скретч-карток 40 у податкових накладних визначена правильно та становить 32 грн 21 коп без ПДВ і ПФ та скретч-карток 100 відповідно становить 79 грн 26 коп. без ПДВ і ПФ, ведення бухгалтерського обліку здійснювалось головним бухгалтером у відповідності до вимог чинного законодавства України.

    Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем (Виконавець) з ТОВ «ІТ СІ Плюс» (Замовник) укладено договір від 25.09.2014 № 09/25 (Том І а.с. 41-47), згідно з яким Виконавець бере на себе зобов’язання надати Замовнику консультативні послуги по дослідженню ринку та інформуванню лікарів та провізорів про медичні препарати, відповідно до завдання Замовника, яке є невід’ємною частиною Договору. До суду надані наступні документи на підтвердження фактичного виконання умов Договору: Договір №09/25 від 25.09.2014 (Том І а.с. 41), додаток до Договору №1 – завдання на виконання Договору №09/25 від 25.09.2014 (Том І а.с. 42), додаток №1/1 до Договору від 25.09.2014 №09/25 – посадові обов’язки персоналу (спеціалістів) (Том І а.с. 43), додаток №1/2 до Договору від 25.09.2014 №09/25 (Том І а.с. 44), додаток №1/3 до Договору від 25.09.2014 №09/25 – звіт (Том І а.с. 45), додаток №1/4 до Договору від 25.09.2014 №09/25 – Табель обліку робочого часу (Том І а.с. 46), додаток №2 до Договору від 25.09.2014 №09/25 (Том І а.с. 47), яким визначається загальна вартість робіт, рахунок на оплату №МП000000117 від 01.10.2014 (Том І а.с. 199), акт надання послуг №МП00000080 від 31.10.2014 (Том І а.с. 200), податкова накладна №29 від 31.10.2014 (Том І а.с. 201), рахунок на оплату №МП000000116 від 01.10.2014 (Том І а.с. 202), акт надання послуг №МП00000079 від 31.108.2014 (Том І а.с. 203), податкова накладна №28 від 31.10.2014 (Том І а.с. 204), платіжне доручення №4643 від 10.11.2014 на загальну суму 480 000 грн (в т.ч. ПДВ – 80 000 грн; Том І а.с. 205), платіжне доручення №4645 від 10.11.2014 на загальну суму 239 400 грн. (в т.ч. ПДВ – 39 900 грн.; Том І а.с. 206), звіт (деталізація) про надання персоналу за жовтень 2014 року (Том VІ а.с. 149-150), плани виконаних робіт на тиждень в містах України, передбачених в додатку до Договору №1 (Том VІ а.с. 151-263, Том VІІ а.с. 1-266).

    Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Омега-Метал» (Виконавець) укладений договір про надання послуг від 19.02.2014 № 02/19 (Том І а.с. 48- 50).

    Пунктом 1.1 Договору про надання послуг №02/19 від 19.02.2014 передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання надати послуги по виготовленню та розповсюдженню поліграфічної продукції партіями, кількість, найменування, ціна якої узгоджується сторонами в Додатках та з дизайну і макетування, а Замовник зобов’язується прийняти та оплати надані Виконавцем послуги.

    На підтвердження виконання зобов’язань, що виникли між ТОВ «Укрмедсервіс» та ТОВ «Омега-Метал» до суду надані наступні документи: договір про надання послуг №02/19 від 19.02.2014 (Том І а.с. 48-49), додаток-специфікація №6 від 01.08.2014 до договору №02/19 від 19.02.2014 (Том І а.с. 50), рахунок на оплату №МП00000089 від 01.08.2014 (Том І а.с. 188), акт надання послуг №МП00000054 від 29.08.2014 (Том І а.с. 189), податкова накладна №2905 від 29.08.2014 (Том І а.с. 190), платіжне доручення №4329 від 08.09.2014 на суму 223 920 грн (в т.ч. ПДВ – 37 320 грн.; Том І а.с. 191), звіт про виконання роботи (Том ІІ а.с. 73-75).

    Також з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Сакура Трейд» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 03.09.2014 №09/03 (Том І а.с. 51-53).

    Відповідно до Договору №09/03 від 03.09.2014 Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання надати послуги по виготовленню та розповсюдженню поліграфічної продукції партіями, кількість, найменування, ціни, якої узгоджуються Сторонами в Додатках та з дизайну і макетування рекламних блоків у виданнях Замовника, а також поліграфічної продукції, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги. На виконання даного Договору суду надані наступні документи: договір №09/03 від 03.09.2014 (Том І а.с. 51-52), додаток-специфікація №1 від 03.09.2014 до Договору №09/03 від 03.09.2014 (Том І а.с. 53), податкова накладна №1101 від 11.09.2014 (Том І а.с. 60), податкова накладна №2601 від 26.09.2014 (Том І а.с. 61), акт надання послуг №МП000000108 від 30.09.2014, платіжне доручення №4454 від 26.09.2014 на загальну суму 672 900 грн (в т.ч. ПДВ – 112 150 грн; Том І а.с. 90), платіжне доручення №4341 від 1.09.2014 на загальну суму 48 000 грн (в т.ч. ПДВ – 80 000 грн; Том І а.с. 91), рахунок на оплату №МП000000093 від 01.09.2014 (Том І а.с. 210), звіти про виконання замовлених робіт (Том ІІ а.с. 35-41).

    Проаналізувавши надані до суду первинні документи, судова колегія прийшла до висновку про фактичне виконання господарських зобов’язань позивача та контрагентами останнього, з огляду на наявність у матеріалах справи актів виконаних робіт, податкових накладних, видаткових накладних, що у свою чергу є основною доказовою базою, спрямованою на спростування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу. Крім того, оплата визначених договорами послуг і товарів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

    Також до суду першої інстанції були надані звіти медичних працівників та адресні програми розповсюдження інформаційних матеріалів, оформлені під час виконання послуг ТОВ «Антураж-Групп», ТОВ «ІТ СІ Плюс», ТОВ «Сакура Трейд». Однак, надані докази судом першої інстанції не визнані такими, що підтверджують правомірність формування товариством даних податкового обліку з огляду на їх непредставлення на перевірку.

    Така позиція мотивована посиланням на пункт 44.6 статті 44 ПК України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

    Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами, оскільки суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

    Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

    Відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договором поставки, договорами про надання послуг, податковими та видатковими накладними, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт, актами надання послуг, рахунками на оплату, звітами медичних працівників та адресними програмами розповсюдження інформаційних матеріалів. Перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

    Таким чином, фактичні обставини об’єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

    Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

    На момент здійснення правовідносин товариства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

    Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що посилання суду першої інстанції на неналежне оформлення первинних документів, що посвідчують господарські операції є помилковими, оскільки окремі недоліки в оформленні первинних документів, в тому числі відсутність окремих реквізитів, не тягнуть за собою втрату такими документами статусу первинних. Ці документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку, якщо дають змогу ідентифікувати зміст посвідченої ними господарської операції та її учасників.

    Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 (справа №К/800/2946/13).

    З урахуванням викладеного, після детального з’ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що порушує охоронювані законом права та інтереси позивача, а тому, підлягає скасуванню.

    Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

    Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

    Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв’язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2016 року.

    Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

    П О С Т А Н О В И Л А:

    Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедсервіс» – задовольнити.

    Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2016 року – скасувати.

    Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедсервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

    Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 березня 2015 року №0000972202.

    Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

    Головуючий суддя: Н.М.Троян

    Судді: Н.П.Бужак

    В.А. Твердохліб

    Головуючий суддя Троян Н.М.

    Судді: Бужак Н.П.

    Твердохліб В.А.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть