click fraud detection

ТЕМА: 02.08.2016 Про скасування податкового повідомлення-рішення.

В этой теме 0 ответов, 1 участник, последнее обновление  Dmitry Kasyanenko 4 года/лет, 1 месяц назад.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5095

    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    Справа: № 826/16998/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

    Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

    ПОСТАНОВА

    Іменем України

    02 серпня 2016 року м. Київ

    Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

    Головуючого судді Файдюка В.В.

    суддів: Мєзєнцева Є.І.

    Чаку Є.В.

    При секретарі: Бібко А.П.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Рустель” на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рустель” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування рішення, –

    В С Т А Н О В И В :

    Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Рустель” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування рішення – відмовлено.

    Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

    Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та винесено нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

    Відповідач звернувся зі скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

    Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2016 року допущено заміну по даній справі відповідача – Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником – Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

    Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено попередніми судами, відповідачем було проведено перевірку позивача, за результатами якої 14 травня 2012 року складено акт № 46/15-575 камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, відповідно до висновків якого, позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2010 року у розмірі 15 384 535,00 грн., чим порушено пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі – Закон України “Про ПДВ”; у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та п.п. 5.11, 5.12 наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 “Про затвердження форми податкової декларації та порядок її заповнення і подання” (далі – наказ ДПА України № 166).

    На підставі акту перевірки, 07 липня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 000024557, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 15 384 535,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 106 536,50 грн.

    Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

    Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що при розрахунку показників розділу III «Розрахунки з бюджетом» декларації з ПДВ за липень 2010 було встановлено арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.

    Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при заповненні декларації з податку на додану вартість та додатків до неї позивачем невірно зазначено суми, що суперечить пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

    Судом з’ясовано, що позивачем надано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року, згідно якої:

    – у рядку 20 “Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду” задекларовано суму у розмірі 66 511,00 грн.

    – у рядку 23 “Залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23.1 + рядок 23.2 + рядок 23.3 + рядок 23.4)” та рядку 23.1 “Значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду” задекларовано суму у розмірі 94 747,00 грн.;

    – у рядку 24 “Залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду” (рядок 23 – рядок 20, позитивне значення) (далі – рядок 24) задекларовано суму у розмірі 28 236,00 грн.;

    – у рядку 25 та 25.2 “Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню” (рядок 25.1 або рядок 25.2) (рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування) у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів” (далі – рядок 25, 25.2) задекларовано суму у розмірі 15 384 535,00 грн.

    До 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податкового кодексу України, діяли норми Закону України «Про податок на додану вартість».

    Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

    Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

    а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

    б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

    Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

    Згідно з п.п 5.11, 5.12 наказу ДПА України № 166, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від’ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

    Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від’ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від’ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

    Відтак, разом із декларацією з ПДВ позивач подав додаток 2 “Довідка щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду” (далі – додаток 2) та додаток 3 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування” (далі – додаток 3).

    У додатку 2, а саме у колонці 3 “Залишок від’ємного значення попереднього періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду” позивач зазначив суми такого залишку за: вересень 2009 року – 0 грн., жовтень 2009 року – 0 грн., листопад 2009 року – 0 грн., грудень 2009 року – 0 грн., червень 2010 року – 28 236,00 грн.

    Поряд з цим, у додатку 2, а саме у колонці 4 “Частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов’язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування зазначено суми частин такого залишку у розмірі за: вересень 2009 року – 6 833 678,00 грн., жовтень 2009 року – 2 436 353,00 грн., листопад 2009 року – 5 999 299,00 грн., грудень 2009 року – 86 969,00 грн., червень 2010 року – 28 236,00 грн.

    Крім того, у додатку 3, а саме у рядку 1 позивачем задекларовано суму залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду у розмірі 28 236,00 грн., у рядку 2 – суму частини залишку від’ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальниками таких товарів (послуг) у розмірі 0 грн. та у рядку 3 суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 15 384 535,00 грн.

    Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу сторін на порядок проведення податковим органом камеральної перевірки.

    Так, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України – органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

    Згідно статті 75 ПК України – органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

    Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки – цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

    Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

    Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 Податкового кодексу України, згідно з якою камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

    Разом з тим, у п. п. 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв на момент проведення відповідачем перевірки позивача) вказано, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

    Аналіз вищенаведених правових положень дозволяє дійти до висновків, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків; камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, повинна бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

    Як вбачається з матеріалів справи, перевірки проводилась за даними податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року, поданої 23 вересня 2010 року. Акт відповідної перевірки за результатами її проведення складений 14 травня 2012 року. Тобто, більше ніж через півтора року після подання платником податків декларації.

    З наведеного вбачається, що податковим органом було порушено викладені вище норми Податкового кодексу України.

    Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства доводили, що суми платником податків невірно зазначені у податковій звітності належними та законними засобами.

    Таким чином, протиправним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

    Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

    Згідно до статті 202 КАС України – підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

    Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

    ПОСТАНОВИВ :

    Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рустель» – задовольнити.

    Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 січня 2015 року – скасувати та винести нову.

    Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рустель» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування рішення відповідача – задовольнити.

    Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення – рішення № 000024557 від 07 липня 2012 року.

    Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

    Головуючий суддя

    Судді

    Головуючий суддя Файдюк В.В.

    Судді: Мєзєнцев Є.І.

    Чаку Є.В.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)

Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.

Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Настройки файлов cookie на этом веб-сайте настроены так, что нужно «разрешить использование файлов cookie», чтобы обеспечить вам наилучший доступ к просмотру. Вы можете продолжить использовать этот веб-сайт без изменения настроек cookie или нажмите кнопку «Принять» ниже, значит вы соглашаетесь с этим.

Закрыть