click fraud detection

ТЕМА: 08.08.2016 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5092
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    Справа: № 826/103/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

    Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

    ПОСТАНОВА

    Іменем України

    08 серпня 2016 року м. Київ

    Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

    головуючого судді Аліменка В.О.,

    суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

    за участю секретаря Таран А.С.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, –

    В С Т А Н О В И Л А:

    У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР»» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд:

    визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 21.10.2015 року № 0003572201.

    Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову повністю відмовлено.

    Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР», подано апеляційну скаргу, у якій товариство просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2016 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

    Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

    Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що матеріали справи не містять документальних доказів, а актом перевірки не підтверджено, факт придбання та декларування ТОВ «Сібуд» в період грудень 2014 року ТМЦ аналогічних, тим, що були реалізовані на користь позивача, а також, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в період виникнення спірних правовідносин одним із засновників та керівником ТОВ «Фірма «Діно» являвся ОСОБА_3 (50% від статутного фонду товариства), а починаючи з 20.02.2015 керівником товариства значиться ОСОБА_4, засновниками – ОСОБА_3 і ОСОБА_5

    Суд першої інстанції зазначає, що станом на 30.12.2014 повноваження на підписання вказаних видаткових накладних від імені ТОВ «Фірма «Діно» в якості його керівника мав ОСОБА_3, який на той час одночасно перебував на посаді директора ТОВ «Сібуд» та являвся одноосібним засновником названого товариства.З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інтонації, виходячи з наступного.

    Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно з пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ від 06.07.2015 № 1034 і направлення на перевірку від 07.07.2015 № 2512 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» по взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «С-А-С» (код за ЄДРПОУ 38537151), ТОВ «Буд Гарант Груп» (код за ЄДРПОУ 39330038) за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, та з ТОВ «Скіф Інвест» (код за ЄДРПОУ 35601501), ТОВ «Сібуд» (код ЄДРПОУ 35481447) і ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» (код за ЄДРПОУ 5461390) за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 16.07.2015 № 857/26-53-22-05-21/21457519 (далі – акт перевірки).

    Згідно висновків цього акта перевірки працівником ДПІ встановлено, що позивач порушив вимоги п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту за звітні періоди листопад-грудень 2014 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками товарів (послуг) ТОВ «Буд Гарант Груп» (на підставі договору про надання клінінгових послуг від 25.11.2014 № 40/14) і ТОВ «Сібуд» (на підставаі договору поставки № 231252014/1 від 23.12.2014), реальність господарських операцій з якими документально не підтверджено. Даний епізод порушення, на думку перевіряючого, призвів до заниження ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за вказані звітні періоди, всього на загальну суму 959 493 грн. (в тому числі 41 666,67 грн. по операціях з ТОВ «Буд Гарант Груп» та 917 826,40 грн. по операціях з ТОВ «Сібуд»).

    Такі висновки працівника відповідача обумовлені наступним: 1) за даними аналізу відомостей з АІС «Податковий блок» встановлено, що стан платника полатків ТОВ «Буд Гарант Груп» на момент проведення перевірки – 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Буд Гарант Груп» від 01.09.2014 № 200185355 анульовано, основним видом діяльності за КВЕД значиться – 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, подані цим товариством податкові декларації з ПДВ за звітні періоди вересень-грудень 2014 року мають статус «до відома». Зазначене товариство не має в наявності основних фондів та виробничих потужностей, необхідних для здійснення господарської діяльності, а за даними поданої звітності по спаті єдиного внеску – звіту про суми нарахованої заробітної плати штатна чисельність працівників за період листопад 2014 року на товаристві складала 6 осіб. Згідно даних з Єдиного державного реєстру податкових накладних придбання реалізованих по ланцюгу постачання товарно-ма-теріальних цінностей не зафіксовано. Крім того, основним постачальником ТОВ «Буд Гарант Груп» за певіряємий період було ТОВ «Рефор Трейд». Відповідно до отриманої податкової інформації (вих. № 49/22-4 від 24.02.2015) вчинені ТОВ «Рефор Трейд» господарській операції з реалізації та придбання товарно-матеріальних цінностей не підтверджено; 2) відповідно до отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової інформації (вих. № 247/26-55-22-07/35481447 від 27.03.2015) встановлено, що остання податкова звітність з ПДВ подана ТОВ «Сібуд» за лютий 2015 року, зустрічну звірку товариства провести неможливо у зв’язку з тим, що стан платника станом на 27.03.2015 – 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). За наслідками аналізу звітності з ПДВ за січень 2015 року, яка не вважається податковою декларацією, встановлено факти формування податкових зобов’язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб’єкта до схеми формування штучного податкового кредиту. Також, у податковій інформації зазначено, що згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару і відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

    03.08.2015 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0002612201 (форми «Р»), яким визначила позивачу до сплати суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 439 240 грн., в тому числі 959 493 грн. за основним платежем, 479 747 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

    Позивач відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України скористався процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.08.2015 № 0002612201 шляхом подання скарги до вищестоящого контролюючого органу.

    Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 02.10.2015 № 15113/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 03.08.2015 № 0002612201 було скасовано в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 239 873,75 грн., а в іншій частині залишено без змін.

    21.10.2015 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 16.07.2015 № 857/26-53-22-05-21/21457519 та у відповідності до рішення ГУ ДФС у м. Києві від 02.10.2015 № 15113/10/26-15-10-05-35 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0003572201 (форми «Р»), яким визначила позивачу до сплати суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 199 366,25 грн., в тому числі 959 493 грн. за основним платежем, 239 873,25 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

    Надалі рішенням Державної фіскальної служби України від 04.12.2015 № 25949/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги вказані податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 № 0003572201 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 02.10.2015 № 15113/10/26-15-10-05-35 були залишені без змін. Встановивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції переходить до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки наявних доказів.

    Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

    У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

    Способом здійснення такого контролю є, зокрема, перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. (підпункт 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України).

    Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

    Відповідно до пп.. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

    Крім того, відповідно до абз.4 пп.. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

    Абзацом 5 пп.. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

    Підстави для проведення документальних позапланових перевірок передбачені ст. 78 ПК України.

    Пунктами 78.4-78.5 ст. 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

    Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

    Приписами п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

    Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

    За приписами пункту 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

    Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

    придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

    придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

    Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

    Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

    У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи – продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

    Відповідно до вимог статті 183 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

    Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

    Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов’язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв’язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

    Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10.

    Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

    Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

    Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

    Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

    В листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 з цього приводу зазначається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

    Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

    Колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

    Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Отже, в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб’єкт владних повноважень.

    В той же час, обов’язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб’єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об’єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

    Так, з матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2014 року ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР», в особі директора ОСОБА_8, уклало письмовий договір про надання клінінгових послуг № 40/14 від 25.11.2014 з ТОВ «Буд Гарант Груп», в особі директора ОСОБА_9

    За умовами цього договору виконавець (ТОВ «Буд Гарант Груп») за дорученням замовника (позивача) бере на себе зобов’язання власними силами та засобами надати платні послуги з генерального прибирання будівель та територій прилягаючих до них (далі – послуги) на території ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» за адресою: Дніпровський район, вул. Павла Усенка, 8, у відповідності з вимогами даного договору, а також згідно переліку та об’ємів робіт, визначених у додатках до цього договору. Виконавець надає послуги власними силами (штатні працівники) або за допомогою субпідрядників. Технічне обладнання, яке використовується для виконання цього договору є власністю виконавця. Витратні матеріали (хімічні засоби), які використовуються виконавцем для надання послуг повинні відповідати вимогам нормативної документації, мати гігієнічний висновок, а засоби, які підлягають сертифікації, повинні мати відповідні сертифікати. Передача та приймання послуг здійснюється та оформлюється актом. Вартість послуг визначена у додатку до даного договору та складається із матеріальних, транспортних і адміністративних витрат, витрат, пов’язаних з оплатою праці та відрахуванням в соціальні фонди, а також амортизації та зносу обладнання, притирального інвентарю і спецодягу.

    Відповідно до письмових та усних пояснень представників позивача на виконання вказаного договору ТОВ «Буд Гарант Груп» надало позивачу клінінгові послуги на суму 250 000 грн., в тому числі з мийки поверхонь, генерального прибирання, хімічного очищення, захисту підлоги, прибирання прилягаючої території, обезпилювання. Обсяги наданих послуг, вартість кожної окремої послуги, а також деталізований перелік таких послуг визначено у додатку № 1 до договору № 40/14 від 25.11.2014.

    За фактом встановленого порушення Державна екологічна інспекція у м. Києві застосувала до директора ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» ОСОБА_8 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.10.2013 № 003184 та звернулася із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про застосування заходів у вигляді тимчасового заборони (зупинення) діяльності ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР».

    За результатами розгляду такого позову держекоінспекції Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/14726/13-а винесена постанова від 21.11.2013, згідно якої вирішено тимчасово заборонити (зупинити) діяльність ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» у зв’язку з порушенням вимог екологічного законодавства.

    На підставі цього рішення суду ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2013 у справі № 826/14726/13-а.

    З метою усунення порушень правил екологічної безпеки (викликані великою кількістю викидів забруднюючих речовин у зв’язку з експлуатацією автостоянки і СТО) та для закриття виконавчого провадження щодо виконання судового рішення про зупинення діяльності товариства, позивач звернувся до ТОВ «Буд Гарант Груп» за клінінговими послугами.

    В якості доказів, що засвідчують правомірність формування ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» суми податкового кредиту за результатами виконання вказаного договору, позивач надав до матеріалів справи копії таких документів:

    – додатку № 1 до договору № 40/14 від 25.11.2014, де наведений перелік послуг, що надаються за договором, та їх вартість. Загальна вартість послуг становить 250 000 грн. (в тому числі 245 000 грн. – собівартість надання послуг та 5 000 грн. – прибуток). Дослідивши текст цього додатку до договору суд встановив, що собівартість наданих послуг (як така, що включає в себе витратні матеріали та хімічні засоби для прибирання, амортизацію притирального інвентарю та обладнання, амортизацію спецодягу, транспортні витрати, витрати на заробітну плату) наведена в загальному порядку без зазначення конкретних числових показників. Перелік конкретних витратних матеріалів (за їх найменуваннями та кількостями), інвентарю та обладнання, використання (експлуатація) яких закладена у вартість послуг, окремо в цьому додатку не вказані;

    – рахунку-фактури ТОВ «Буд Гарант Груп» № 3011/14 від 25.11.2014;

    – акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 45 від 27.11.2014, складеного сторонами за результатами надання послуг з «генерального прибирання будівель ти прилягаючої території за адресою: м. Київ, вул. П. Усенко, 8», обсяг наданих послуг – 1 послуга на суму 250 000 грн. (в т.ч. ПДВ – 41 666,67 грн.);

    – платіжних доручень ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» № 1141 від 28.11.2014 та № 1157 від 02.12.2014 про перерахування на користь ТОВ «Буд Гарант Груп» коштів на загальну суму 250 000 грн. в якості оплати за клінінгові послуги, банківських виписок по особовому рахунку позивача за 28.11.2014 і 02.12.2014;

    – оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» за листопад і грудень 2014 року.

    Додатково на обґрунтування наявної у нього економічної доцільності на укладення договору про надання клінінгових послуг позивач надав суду наступні документи:

    копію нотаріально посвідченого договору поділу нерухомого майна від 19.06.2015, за умовами якого між ТОВ «Автоекспо» і ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» було здійснено поділ майнового комплексу, загальною площею 22 949,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Усенка Павла, 8. Попередньо майновий комплекс, розташований на чотирьох різних земельних ділянках з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування автопарку, відкритої автостоянки для вантажного автотранспорту та адміністративно-складських приміщень з паливно-мастильним пунктом і автостоянкою, належав сторонам на праві спільної часткової власності на підставі договорів купівлі-продажу від 29.04.2015 та 19.06.2015);

    витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 19.06.2015 та 04.09.2015;

    фотозображення об’єктів нерухомого майна та відкритих майданчиків;

    акт перевірки та інших документів, оформлених державною екологічною інспекцією за наслідками виявлення порушення ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» природоохоронного законодавства;

    постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2013 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 у справі № 826/14726/13-а по справі за позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві до ТОВ «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» про тимчасову заборону (зупинення) діяльності. Крім того, колегія суддів зауважує, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо тієї обставини, що позиція податкового органу щодо анулювання свідоцтва TOB «БУД ГАРАНТ ГРУП» як платника ПДВ у даному випадку не може бути підставою для визнання нереальності відносин між контрагентами, оскільки як вбачається з Витягу з ЄДРПОУ від 05 квітня 2016 року, запис про відсутність підтвердження відомостей внесено лише у липні 2015 року, тобто через шість місяців після надання послуг Позивачу.

    Відповідно до вимог ст. 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з почат податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

    Колегія суддів зауважує, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати додаткові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

    Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

    При цьому, для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов’язковому порядку необхідно з’ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з’ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

    Отже, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

    Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Позивач у жодному випадку не міг бути обізнаний у момент вчинення господарської операції про анулювання реєстрації контрагента як платника ПДВ через 6 місяців.

    Колегія суддів апеляційної інстанції, також, не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини між ТОВ «БУД ГАРАНТ ГРУП» та ТОВ «РЕФОР ТРЕЙД», а також порушення податкової дисципліни ТОВ «РЕФОР ТРЕЙД» підлягають дослідженню в рамках спірних правовідносин, оскільки у разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

    Крім того, чинне законодавство не зобов’язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наївність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

    Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України викладена від 19 червня 2013 року у справі № К/9991/63643/12, а також підтримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року у справі № К/800/29212/13

    Також, обставини, встановлені в актах перевірок та контрагентів платника податків, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, жгі спростовують такі доводи.

    Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій TOB «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

    Крім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справ №21-573во10 та від 31.01.2011 року у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку що якщо і контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то ці тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

    Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 02.09.2010 року по справі №07/5012а (та ін.), та, в свою чергу, зазначив, що право платник податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.

    Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

    Зокрема, в п. 71 Рішенні по справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03); зазначено: «… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов’язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» .

    Також, з матеріалів справи встановлено, що між Позивачем (Покупець) та TOB «СІБУД» (Постачальник) укладено Договір поставки №231252014/1 від 23 грудня 2014 року.

    У подальшому, відповідно до умов Договору, були виписані податкові накладні від 30.12.2014 року №22.18. від 31.12.2014 року №24-50, 62 на загальну суму 5 506 958.51 грн., а також видаткові накладні від 30.12.2014 року №225, 229 та від 31.12.2015року №231-257, 270 на аналогічну суму.

    Зазначений Товар (ТМЦ) отримувався директором TOB «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» ОСОБА_8, про що свідчить його підпис на Акті прийому-передачі, у зв’язку з чим довіреність для отримання вказаного товару і оформлювалась.

    На підтвердження реальності факту отримання ТМЦ, суду Позивачем надавалась виписка з оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари», з якої вбачається відсутність від’ємних значень, що свідчить про правильність ведення бухгалтерського обліку, зокрема, відсутність порушень в оприбуткуванні товарів.

    Таким чином, станом на 31.12.2014 року кредиторська заборгованість по розрахункам із ТС «СІБУД» становила 5 506 958,51 грн.

    З метою виконання умов Договору поставки, TOB «КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» було передано вказані ТМЦ на відповідальне зберігання TOB «СІБУД» згідно Договору відповідального зберігання від 23.12.2014 року №1123.

    31 грудня 2014 року Сторонами Договору відповідального зберігання було складено Акт прийому-передачі товару на відповідальне зберігання. У вказаному Акті прийому-переді товару визначено асортимент та кількість переданих ТМЦ.

    Отже, ТМЦ, придбані Позивачем у TOB «СІБУД» знаходились на відповідально зберіганні у м. Житомирі, у відповідності до умов Договору відповідального зберігання.

    02 жовтня 2015 року Сторони дійшли згоди та уклали Додаткову угоду до Догові поставки №23122014/1 від 23.12.2014 року.

    Відповідно до умов Додаткової угоди від 02.10.2015 року сторони дійшли, що TOB СЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» повертає Постачальнику ТМЦ, передане відповідальне зберігання згідно Акта прийома-передачі Товару від 31.12.2014 року, а Постачальник зобов’язується прийняти повернення вказаного Товару.

    Як вбач

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.