click fraud detection

ТЕМА: 16.10.2013 Про стягнення боргу

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5073
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У Х В А Л А

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    16 жовтня 2013 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

    кримінальних справ у складі:

    головуючого Гвоздика П.О.,

    суддів: Євграфової Є.П., Парінової І.К.,

    Савченко В.О., Ситнік О.М.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2013 року,

    в с т а н о в и л а:

    У березні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу.

    Зазначала, що 28 червня 2006 року ОСОБА_5 отримав від неї кошти в розмірі 20 тис. доларів США для проведення ремонту, які повинен був повернути до 31 грудня 2010 року.

    Посилаючись на те, що добровільно відповідач кошти, які були ним отримані під час перебування в шлюбі з ОСОБА_6, не повертає, просила стягнути з ОСОБА_5 та з ОСОБА_6 на її користь по 10 тис. доларів США з кожного.

    Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 79 807 грн заборгованості за договором позики. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 79 807 грн заборгованості за договором позики. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1596 грн 14 коп., 2 000 грн витрат на правову допомогу та 120 грн витрат, пов’язаних з розміщенням оголошення в пресі про виклик відповідачки в судове засідання.

    На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що грошові кошти за договором позики ОСОБА_5 отримано та використано на потреби сім’ї, а тому кожен з відповідачів повинен нести відповідальність за невиконання договірних зобов’язань в рівних частках.

    Проте погодитися з таким висновком судів не можна.

    Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Судом при ухваленні рішення цих вимог не дотримано.

    Під час вирішення справи судом першої інстанції встановлено, що 28 червня 2006 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 20 тис. доларів США, які зобов’язувався повернути до 31 грудня 2010 року.

    За змістом ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

    Відповідно до ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

    Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

    При цьому, сама по собі розписка, в якій зазначено про те, що кошти позичено для проведення ремонту є тільки доказом укладання та виконання договору позики у спорі між його сторонами, та жодним чином не свідчить про факт отримання та витрату ОСОБА_5 цих грошей для ремонту конкретно тієї квартири, в якій мешкала його сім’я.

    Крім того, з наявних в матеріалах справи фіскальних чеків не вбачається, що кошти за придбаний товар було сплачено саме ОСОБА_5 та з тих грошей, що були отримані останнім 28 червня 2006 року від ОСОБА_4, а вказаний товар куплено та використано для ремонту квартири АДРЕСА_1.

    Також суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно із заявленими вимогами ОСОБА_4, борг відповідачів перед нею – 159 614 грн, а сума коштів, сплачених відповідно до фіскальних чеків становить лише 8663 грн 39 коп.

    Таким чином, висновок місцевого суду про те, що спірний договір позики укладався в інтересах сім’ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і одержані відповідачем за цим договором кошти використані на потреби їх сім’ї ґрунтується на припущеннях, що відповідно до положень ст. 60 ЦПК України є неприпустимим, оскільки не підтверджений відповідними доказами, а також не з’ясовано чи надавала ОСОБА_6 у письмовій формі згоду на укладення договору позики.

    Переглядаючи справу та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги і не звернув увагу на допущенні судом першої інстанції порушення норм матеріального й процесуального права та не виконав вимог ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, що стало причиною неправильного вирішення справи.

    З огляду на викладене, ухвалені у справі рішення судів не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336 та 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а :

    Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

    Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий П.О. Гвоздик Судді: Є.П. Євграфова І.К. Парінова В.О. Савченко О.М. Ситнік

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть