click fraud detection

ТЕМА: 23.12.2015 Про боргові розписки за договорами позики

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5084
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    у х в а л а

    іменем україни

    23 грудня 2015 рокум. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

    цивільних ікримінальних справ у складі:

    головуючого Луспеника Д.Д.,

    суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

    ЧерненкоВ.А., Штелик С.П.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договорами позики за касаційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та представника ОСОБА_3 – ОСОБА_7 – на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 серпня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були об’єднані в одне провадження ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2014 року. Посилався на те, що впродовж 2012-2013 років він позичав кошти ОСОБА_4 поручителем, якої виступав ОСОБА_5, та ОСОБА_5, поручителями якого виступали ОСОБА_4 і ОСОБА_6 Кошти позичались у доларах США та Євро з встановленням строку їх повернення. Відповідачі не виконали свої зобов’язання у встановлений строк та повернули лише частину коштів згідно вказаних договорів позики.

    Ураховуючи викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 борг за договорами позики в сумі 24 900 доларів США, що з урахуванням трьох процентів річних та пені, за курсом Національного банку України складає 684 163 грн 40 коп.; з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просив стягнути 25 374 доларів США та 2 180 Євро, що з урахуванням трьох процентів річних та пені, за курсом Національного банку України складає 774 015 грн 03 коп.; з ОСОБА_5 просив стягнути 18 600 доларів США, що з урахуванням трьох процентів річних та пені, за курсом Національного банку України складає 513 055 грн 43 коп.

    Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 серпня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

    Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 24 086 доларів 22 центи США боргу з урахуванням трьох процентів річних за розписками від 1 серпня 2012 року, від 2 вересня 2012 року та від 3 грудня 2013 року, що за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення становить 631 248 грн 73 коп.

    Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 2 092,88 Євро боргу з урахуванням трьох процентів річних за розпискою від 23 квітня 2013 року, що за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення становить 47 717 грн 13 коп.

    Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 4 900 доларів 96 центів США боргу з урахуванням трьох процентів річних за розписками від 3 грудня 2012 року, від 18 січня 2013 року, що за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення становить 105 634 грн 80 коп. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційних скаргах, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права: представник ОСОБА_3 – ОСОБА_7 – просить судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити повністю; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять судові рішення в частині задоволення позову скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково лише до ОСОБА_5

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не надав суду оригінали боргових розписок, а ОСОБА_5 надав оригінал розписки від 14 листопада 2012 року, на якій міститься два записи про повернення боргу, а ким саме дописано цифру «2» перед сумою «5900» експертизою не встановлено.

    Частково задовольняючи позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суди виходили з того, що позичальники частково повернули борг, а оригінал розписки від 18 січня 2013 року позивач не надав. При цьому згідно з розпискою від 1 серпня 2012 року було збільшено термін повернення позики без згоди поручителя ОСОБА_6, що збільшило її відповідальність, а також пропущено шестимісячний строк пред’явлення вимог до поручителя, отже, порука припинена. При цьому експертами не встановлено, хто саме дописав цифру «9» перед записами про повернення суми «9705» згідно з розпискою від 17 червня 2013 року та перед сумою «9405» згідно з розпискою від 17 вересня 2013 року.

    Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

    Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

    Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

    Судом установлено, що впродовж 2012-2013 років ОСОБА_3 позичав кошти ОСОБА_5, а саме: 1 серпня 2012 року 13 600 доларів США в національній валюті строком до 1 серпня 2013 року; 2 вересня 2012 року 5 тис. доларів США строком до 1 грудня 2013 року.

    Також ОСОБА_3 позичав кошти ОСОБА_5, поручителями якого виступала ОСОБА_6, а саме 2 вересня 2012 року 13 600 доларів США в національній валюті строком до 1 грудня 2013 року, який продовжено до 31 січня 2014 року; 4 грудня 2012 року 2 720 доларів США на строк до 3 грудня 2013 року; 18 січня 2013 року в сумі 2 040 доларів США в національній валюті строком до 18 січня 2014 року; 18 січня 2013 року 2 040 доларів США в національній валюті строком до 18 січня 2014 року; 23 квітня 2014 року 2 180 Євро за курсом національної валюти строком до 1 серпня 2013 року.

    Крім того, ОСОБА_3 позичав кошти ОСОБА_4, поручителем, якої виступав ОСОБА_5, а саме: 12 травня 2013 року в сумі 7 тис. доларів США строком до 1 червня 2013 року і 15 травня 2013 року в сумі 7 тис. доларів США строком до 1 червня 2013 року.

    Також ОСОБА_3 14 листопада 2012 року позичив 10 900 доларів США ОСОБА_5, поручителем якого виступила ОСОБА_4

    Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

    Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

    Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

    Так, з аналізу ст. ст. 510, 545 ЦК України та відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України розписка є борговим документом та може бути надана позикодавцем для підтвердження перед ним невиконаного зобов’язання за договором позики.

    Отже, особа, яка пред’явила розписку для виконання і є позикодавцем.

    Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

    Відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_4 і ОСОБА_5, суди послалися на те, що позивач надав копії боргових розписок, а не оригінали.

    Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

    Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернули і не зазначили, чи вимагали учасники процесу подання саме оригіналу боргових розписок, чи оспорювали сам факт позики. При цьому ОСОБА_3 зазначав, що в судовому засіданні 21 липня 2014 року судом першої інстанції були оглянуті всі оригінали боргових розписок і судом йому були повернуті, а при поверненні додому оригінали боргових розписок від 12 травня 2013 року та від 15 травня 2013 року були втрачені, про що негайно було повідомлено в органи Бориспільської міліції.

    Зазначеним фактичним обставинам суд належної правової оцінки не надав, а апеляційний суд не з’ясував, у зв’язку з чим, якщо місцевий суд досліджував оригінали розписок і повернув позивачеві, залишаючи у справі копії боргових розписок, суд їх не засвідчив, як того вимагає положення ст. 138 ЦПК України.

    Відмовляючи в задоволенні позову до поручителя ОСОБА_8, суди послалися на положення чч. 1 і 4 ст. 559 ЦК України, зазначаючи, що порука припинена, оскільки без згоди поручителя збільшено обсяг його відповідальності та пропущено строк звернення до суду з вимогою до поручителя.

    Разом з тим суди у порушення вимог ст. ст. 214, 315 ЦПК України не звернули уваги на те, що ОСОБА_8 поручалась за виконання ОСОБА_5 своїх позикових зобов’язань не особистою порукою (фінансова порука), а майном, зокрема, квартирою (а.с. 60, 61, 62, 63, 64, 66, т.1), тобто виступила майновим поручителем. При цьому положення ст. 559 ЦК України, які регулюють фінансову поруку, не поширюються на майнову поруку. У порушення наведених норм права суди не з’ясували, яке саме забезпечення боргових зобов’язань надала ОСОБА_8,

    Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України суди повинні були дійти висновку про те, хто зобов’язаний довести підроблення/дописування цифр до сум, які повернуті позикодавцю, що підтверджено висновками експертиз; у кого зі сторін ці розписки знаходились та хто несе за достовірність інформації в них відповідальність.

    Враховуючи, що не встановлені фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та представника ОСОБА_3 – ОСОБА_7 задовольнити частково.

    Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 серпня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий Д.Д. Луспеник

    Судді: Б.І. Гулько

    С.Ф.Хопта

    В.А.Черненко

    С.П.Штелик

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.