click fraud detection

ТЕМА: Решение. Отказ в разделе кредитной квартиры. УКРСИББАНК

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5069
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Справа № 1519/2-397/11

    Провадження № 2/1519/943/12

    Р І Ш Е Н Н Я

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    20 квітня 2012 року

    Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

    Головуючого – судді Гуревського В.К.

    за секретаря – Кузнецовій Т.В.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа АКІБ «Укрсиббанк», про розподіл майна та визнання права власності, –

    в с т а н о в и в :

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, просив суд поділити майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя шляхом стягнення з відповідача на користь позивача вартості його частки квартири під АДРЕСА_1 в сумі 50000,0 грн., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на такі обставини. З 14 січня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 12 червня 2007 року. Від шлюбу є син -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з відповідачкою за вказаною адресою. Перебуваючи у шлюбі, 04 жовтня 2004 року подружжя придбали квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 56,8 кв. м та складається із 3-х житлових кімнат житловою площею 37,4 кв. м, коридору, кухні, поєднаної вбиральні, вбудованої шафи. Сумісне життя з ОСОБА_2 не склалося. Позивач вимушений був піти з квартири. У позивача з відповідачкою виник спір щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном – квартирою. На пропозицію виплатити позивачу грошову компенсацію за його частку квартири або продати квартиру та розділити гроші відповідачка відповідає відмовою. Іншого житла позивач не має. Мирним шляхом вирішити спір неможливо, тому позивач вимушений звернутися з цим позовом до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

    Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа Одеська філія АКІБ «Укрсиббанк» про розподіл майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, в якому просила визначити ідеальні частки в спільній сумісній власності в квартирі АДРЕСА_1 з відступленням від рівності часток, по 3/4 частині за ОСОБА_2 та по 1/4 частині за ОСОБА_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/ 4 частину квартири АДРЕСА_1, посилаючись на такі обставини. З 14 січня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2007 року, яке набрало чинності 15 травня 2007 року. Від шлюбу є син -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір’ю за вказаною адресою. Під час перебування у шлюбі ними була придбана квартира за АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі – продажу спірного майна від 04 жовтня 2004 року. За домовленістю сторін ціна укладеної угоди складала 37153,20 грн., що еквівалентно 7000,0 доларів США за офіційним курсом НБУ на день укладання договору. З метою купівлі зазначеної квартири ОСОБА_2 первісно 04 жовтня 2004 року був укладений Кредитний договір № 1527-08 ОФ Н з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» і отриманий кредит у сумі 7000,0 доларів США на строк до 04 жовтня 2014 року. У забезпечення виконання зобов’язань по вказаному Кредитному договору Банком була прийнята застава спірної квартири та порука фізичної особи ОСОБА_1 . Причиною розпаду сім’ї, серед інших, стало також і те, що ОСОБА_1 не вважав за необхідне належним чином утримувати родину та фактично самоусунувся від будь-якої участі, в тому числі і матеріальної, у вирішенні різноманітних питань сімейного життя. ОСОБА_1 з 01 квітня 2006 року не проживає в спірній квартирі, ніякої допомоги на утримання її в належному житловому стані, на сплату комунальних та інших платежів не надає, повністю поклавши на неї усю матеріальну відповідальність. Крім того, ОСОБА_2 самостійно одноособово здійснює погашення кредиту за вищевказаним Кредитним договором № 1527 – 08 ОФ Н з часу його укладення і по теперішній час.

    17 травня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа АКІБ «Укрсиббанк», про розподіл майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності залишено без розгляду.

    Після остаточного уточнення позовних вимог позивач ОСОБА_1 просив суд здійснити розділ квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на Ѕ частину квартиру АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 позивач мав квартиру – одну кімнату в комуні, розміром 31,0 кв. м. за адресою АДРЕСА_2, яка ним була продана в 2004 році під час подружнього проживання з відповідачкою по справі за 22000,0 доларів США. За виручені кошти від продажу його квартири та за оформлений кредит на суму 7000,0 доларів США за їх домовленістю з відповідачкою вони придбали квартиру за АДРЕСА_1 яка була оформлена на ОСОБА_2 В зв’язку з тим, що позивач не мав іншого житла і придбати його він не має можливості, тому вважає, що куплена ними з ОСОБА_2 квартира повинна бути розділена між ними порівну. ОСОБА_2 має іншу квартиру АДРЕСА_3. Дана трикімнатна

    квартира приватизована на ОСОБА_2, ОСОБА_3 -їх сина, та матері відповідачки ОСОБА_4, тобто кожному належить по 1/3 частині приватизованої квартири. З урахуванням таких обставин позивач вважає, що куплена ними квартира АДРЕСА_1 повинна бути розділена між ними порівну.

    Представник третьої особи АКІБ «Укрсиббанк»надав до суду заперечення на уточнену позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, зазначивши, що 04.10.2004 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №1527-08 ОФ Н (10608419000) від 04.10.2004 року, відповідно до якого банком було виконано свої зобов’язання, тобто ОСОБА_2 було надано кредит в іноземній валюті у сумі 7000,0 дол. США строком до 04.10.2014 року. Фінансовим поручителем за виконання ОСОБА_2 зобов’язань за Кредитним договором №1527-08 ОФ Н (10608419000) від 04.10.2004 року виступив її чоловік ОСОБА_1, яким з АКІБ «УкрСиббанк»було підписано відповідний договір поруки. З 04.10.2004 року і до сьогоднішнього часу Позичальник ОСОБА_2 сумлінно та належним чином виконували свої зобов’язання за кредитним договором №1527-08 ОФ Н (10608419000) від 04.10.2004 року. 12.06.2007 року ОСОБА_2 розірвала шлюб зі своїм чоловіком ОСОБА_1 12.02.2008 року ОСОБА_1 подав до Малиновського районного суду м. Одеси позовну заяву про поділ майна подружжя, позовні вимоги якої були уточненні 04.11.2010 року. Відповідно до цієї позовної заяви ОСОБА_1 просить розділити у рівних долях між ним та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ спірної квартири. АТ «УкрСиббанк» не може погодитись з вимогою ОСОБА_1 стосовно та розділу квартири та визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ спірної квартири з наступних підстав. Квартира АДРЕСА_1 знаходиться в іпотеці АКІБ «УкрСиббанк» для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 1527-08 ОФ Н від 04.10.2004 року. Відповідно до Кредитного договору, укладеного з Позичальником ОСОБА_2, АКІБ «УкрСиббанк»надав їй кредит у іноземній валюті в сумі 7000,0 (сім тисяч) доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ (який становив 5,3076 грн. за 1 долар США) на цей день становило 37153,20 грн. Цільовим призначенням надання цього кредиту згідно п 1.4 Кредитного договору вказано саме придбання квартири. Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 04.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМН ОСОБА_7 продаж квартири АДРЕСА_1 вчинено за 37153,0 грн. Також АТ «УкрСиббанк» звертає увагу суду на той факт, що отримання ОСОБА_2 кредиту у розмірі 7000,0 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на цей день становило 37153,20 грн. та факт купівлі-продажу спірної квартири відбулися у один день -04.10.2004 року. Це беззаперечно засвідчує те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана виключно за надані АТ «УкрСиббанк»кредитні кошти у розмірі 37153,0 грн. (або 7000,0 доларів США за курсом НБУ). Виходячи з вищевикладеного, можна зробити обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що спірна квартира була придбана частково за належні йому кошти. В з в’язку з цим його необґрунтоване посилання на те, що квартира АДРЕСА_1 придбана (частково) за гроші, отримані ним від продажу іншої квартири – є необґрунтованими, бо суперечать матеріалам справи і не можуть братись судом до уваги при розгляді справи.

    Відповідно до копії квитанцій про сплату по кредиту № 1527-08 ОФ Н від 04.10.2004 року, у якості платника вказана ОСОБА_2, що беззаперечно свідчить про те, що саме вона сплачувала ці грошові суми за вищевказаним кредитним договором. В зв’язку з вищевикладеним, твердження ОСОБА_1 про те, що частково кредит № 1527-08 ОФ Н від 04.10.2004 року сплачувався ним особисто нічим не підтверджується в зв’язку з цим не може бути належним доказом і братись судом до уваги при розгляді справи. Окрім цього, вимоги ОСОБА_1 стосовно визнання ним права власності на 1/2 квартири, яка є предметом іпотеки, не відповідають положенням п.14. постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” згідно з якими відповідно до правил кредитування приватного житлового будівництва позичальник до закінчення виплати одержаної позички не має права відчужувати збудований або капітально відремонтований за рахунок позички будинок без дозволу банку або підприємства (організації), то видали позичку. При вирішенні спору про право власності на будинок обов’язок виплатити заборгованість по позичці за згодою позикодавця може бути покладено на інших співвласників – учасників будівництва. При відсутності такої згоди обов’язок виплати позички лежить на особі, яка її одержала, що має враховуватись при визначенні частки кожного учасника спільної власності і при вирішенні питання про грошові розрахунки між сторонами. Пунктом 2.3.4. Іпотечного договору від 19.11.2004 року передбачено, що іпотекодавець (ОСОБА_2) без попередньої письмової згоди Іпотекодержагеля зобов’язана не здійснювати наступної іпотеки майна, дій, пов’язаних зі зміною права власності на предмет іпотеки, а також дій, пов’язаних з передачею вказаного майна третім особам, у тому числі, права користування. Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про іпотеку»Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди Іпотекодержателя зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. До повного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором банком не може бути надано згоди на відчуження предмету іпотеки. Розподіл майна (зазначеної вище квартири) унеможливить забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором (повернення кредитних коштів банку), та порушить інтереси банку, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку»частина об’єкта нерухомого майна не може бути предметом іпотеки. Відповідно до п. 4.1. Іпотечного договору у разі порушення Іпотекодавцем правил про розпорядження предметом іпотеки згідно до п.2.3.4. іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання, забезпеченого іпотекою з направленням повідомлення про порушення іпотечного договору, а якщо його вимога не буде задоволена на протязі 30 днів – звернути стягнення на предмет іпотеки. До того ж АТ «УкрСиббанк»звертає увагу суду на сутність самого поняття фінансової поруки, згідно з яким відповідальність поручителя наступає тільки у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором. Виходячи з того, що ОСОБА_2 належним чином виконує свої зобов’язання за кредитним договором №1527-08 ОФ Н (10608419000) від 04.10.2004 року, у АТ «УкрСиббанк»станом на 12.05.2010 року немає будь яких претензій ні до Позичальника ОСОБА_2, ні тим паче до Поручителя ОСОБА_1 Виходячи з цього можна зробити висновок, що ОСОБА_1 станом на 13.05.2011 року не поніс жодних матеріальних видатків, пов’язаних з кредитним договором №1527- 08 ОФ Н (10608419000) від 04.10.2004 року, в зв’язку з цим у нього немає жодних прав на частину предмету (підставу надання кредиту) – квартиру АДРЕСА_1. Враховуючи все вищевикладене, можна зробити висновок про те, що квартира АДРЕСА_1 хоча й була придбана під час знаходження ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2, але не за сумісні кошти подружжя, а за кредитні кошти, надані АТ «УкрСиббанк». При цьому зобов’язання щодо повернення цих кредитних коштів виконувались виключно одним з подружжя – ОСОБА_2 – за свої власні кошти.

    За клопотанням сторін судом неодноразово надалась можливість для укладення мирової угоди.

    Вислухавши пояснення позивача, представника позивача ОСОБА_8 (яка діє на підставі виписки із договору №120 від 27.08.2010 року), відповідача, представника відповідача ОСОБА_9 (яка діє на підставі витягу з договору №787 від 24.10.2008 року), представника третьої особи ОСОБА_10 (який діє на підставі довіреності від 20.02.2012 року), свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, у якому необхідно відмовити з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представником третьої особи, свідків, представлених письмових доказів.

    У зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1, позивач по справі, з ОСОБА_2, відповідачем по справі, перебувала з 14 січня 1995 року до 12 червня 2007 року. Розірвання шлюбу зареєстровано Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 148. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

    В період шлюбу, 04 жовтня 2004 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк”, в особі Одеської філії АКІБ „УкрСиббанк” (зараз – Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк”, що підтверджує витяг з єдиного державного реєстру №2722/12-06 від 27.12.2006 року) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1527-08 ОФ Н, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 7000,0 (сім тисяч) доларів США, що на день НБУ складає у розмірі 37153,20 (тридцять сім тисяч сто п’ятдесят три грн. 20 коп.) гривень зі строком користування кредитними коштами до 04 жовтня 2014 року, із сплатою 11,4% річних. Згідно з пунктом 1.4. кредитного договору, кредитні кошти призначені на придбання квартири.

    В забезпечення виконання зобов’язань щодо погашення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків, пов’язаних із порушенням умов кредитного договору, згідно п. 2.1 кредитного договору, банком приймається -застава 3-кімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та порука фізичної особи ОСОБА_1. Відповідно до договору поруки ОСОБА_1 виступив поручителем та зобов’язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов’язань по вищезазначеному кредитному договору, в тому повернення суми кредиту, нарахованих процентів, комісій та неустойки (штрафу, пені) та витрат банку пов’язаних із стягненням заборгованості, у випадку невиконання Позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором.

    В період шлюбу 04 жовтня 2004 року ОСОБА_11, ОСОБА_12, продала, а ОСОБА_2, придбала квартиру під АДРЕСА_1, яка складається з 3-х кімнат, житловою площею 37,4 кв.м., загальною площею 56,8 кв. м., згідно із договором купівлі-продажу квартири від 04.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №2291.

    Факт передачі покупної ціни продавцями від покупця, підтверджується пунктом 2 умов зазначеного договору, відповідно до якого продавцями отримана сума у повному обсязі під час підписання цього договору за відчужувану квартиру у розмірі 37153,20 грн., що еквівалентно 7000,0 доларів США, за офіційним курсом НБУ на день укладання договору.

    Допитана в судовому засіданні ОСОБА_11 підтвердила означений факт та факт отримання саме цієї суми за продану квартиру. Будь-яких розписок щодо продажу квартири за більшу суму до суду не надано. Таким чином, посилання позивача ОСОБА_1 на те, що квартира була куплена за більшу суму, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

    Право власності було зареєстровано за ОСОБА_2 в КП «ОМБТІ та РОН»за №261 в книзі: 535пр-192 від 29.10.2004 року, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН»за №5245911 від 29.10.2004 року.

    18 червня 2008 року Малиновським районним судом м. Одеси за клопотанням представника позивача була призначена судова будівельно-технічна експертиза, виконання якої доручено експерту ПП «Одеського науково-дослідного центру експертних досліджень», на вирішення якої поставлено таке питання: 1. Визначити ринкову вартість квартири АДРЕСА_1.

    Відповідно до висновку 206/2008, складеного ПП «Одеським науково-дослідним центром експертних досліджень» 08 серпня 2008 року, встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 73442,0 доларів США, що еквівалентно 356194,0 гривень, за офіційним курсом НБУ на день складання цього висновку.

    Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованого в реєстрі за №2627, вбачається, що ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_16, ОСОБА_17, продали, а ОСОБА_18 придбала 736/1000 частин квартири під АДРЕСА_2. Право власності на 736/1000 частин вищезазначеної квартири було зареєстровано за ОСОБА_18 в КП «ОМБТІ та РОН»за №475 в книзі: 518пр-11 від 14.09.2004 року.

    237/1000 частин квартири під АДРЕСА_2 належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради 20 лютого 1998 року за №11-10694, дублікат якого виданий 08.11.2002 р.

    та зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН»28 листопада 2002 року під реєстровим №475, на стор. 173, в реєстр. кн. 436 пр. Відповідно до п. 4 зазначеного договору, продаж квартири за згодою сторін вчинено за 15979,0 грн., які продавці отримали від покупця повністю до підписання цього договору.

    Допитаний в судовому засіданні один з продавців ОСОБА_16 показав, що фактично кожен із співвласників отримав за продаж своєї частки квартири значно більшу суму не було підтверджено жодним документом. Таким чином, посилання позивача ОСОБА_1 на те, що його квартира була продана за більшу суму, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

    Щодо кредитних відносин суд виходить з такого.

    Твердження позивача, що наявність договору поруки свідчить про спільне майно, не може бути прийнято судом, оскільки поручителем за договором може бути будь-яка особа, а не обов’язково співвласник майна.

    Пунктом 2.3.4. Іпотечного договору від 19.11.2004 року передбачено, що іпотекодавець (ОСОБА_2) без попередньої письмової згоди Іпотекодержагеля зобов’язана не здійснювати наступної іпотеки майна, дій, пов’язаних зі зміною права власності на предмет іпотеки, а також дій, пов’язаних з передачею вказаного майна третім особам, у тому числі, права користування.

    Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про іпотеку»Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди Іпотекодержателя зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

    До повного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором банком не може бути надано згоди на відчуження предмету іпотеки. Розподіл майна (зазначеної вище квартири) унеможливить забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором (повернення кредитних коштів банку), та порушить інтереси банку, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку»частина об’єкта нерухомого майна не може бути предметом іпотеки.

    Відповідно до п. 4.1. Іпотечного договору у разі порушення іпотекодавцем правил про розпорядження предметом іпотеки згідно до п.2.3.4. іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання, забезпеченого іпотекою з направленням повідомлення про порушення іпотечного договору, а якщо його вимога не буде задоволена на протязі 30 днів – звернути стягнення на предмет іпотеки.

    Судом також встановлено, що сутність самого поняття фінансової поруки, згідно з яким відповідальність поручителя наступає тільки у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором.

    Виходячи з того, що на сьогоднішній день ОСОБА_2 належним чином виконує свої зобов’язання за кредитним договором №1527-08 ОФ Н від 04.10.2004 року, у АТ «УкрСиббанк»станом на 12.05.2010 року немає будь яких претензій ні до позичальника ОСОБА_2, ні до поручителя ОСОБА_1 Тобто, ОСОБА_1 станом на 13.05.2011 року не поніс жодних матеріальних видатків, пов’язаних з кредитним договором №1527- 08 ОФ Н від 04.10.2004 року, в зв’язку з цим у нього немає жодних прав на частину предмет (підставу надання кредиту) – квартиру АДРЕСА_1. Будь-якого документу, який свідчить про участь позивача в погашенні коштів до подачі позову не надходило.

    Погашення залишку кредитного боргу позивачем наприкінці розгляду справи не свідчить про наявність прав позивача на нерухоме майно.

    Відповідно до Кредитного договору, укладеного з ОСОБА_2, АКІБ «УкрСиббанк»надав їй кредит у іноземній валюті в сумі 7000,0 (сім тисяч) доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ (який становив 5,3076 грн. за 1 долар США) на цей день становило 37153,20 грн. Цільовим призначенням надання цього кредиту згідно п 1.4 Кредитного договору вказано саме придбання квартири. Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 04.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМН ОСОБА_7 продаж квартири АДРЕСА_1 вчинено за 37153,0 грн. Таким чином, отримання ОСОБА_2 кредиту у розмірі 7000,0 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на цей день становило 37153,20 грн. та факт купівлі-продажу спірної квартири відбулися у один день – 04.10.2004 року, беззаперечно свідчить про те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана виключно за надані АТ «УкрСиббанк»кредитні кошти у розмірі 37153,0 грн. (або 7000,0 доларів США за курсом НБУ).

    Суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 хоча й була придбана під час знаходження ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2, але не за сумісні кошти подружжя, а за кредитні кошти, надані АТ «УкрСиббанк». При цьому зобов’язання щодо повернення цих кредитних коштів виконувались виключно одним з подружжя – ОСОБА_2 – за свої власні кошти.

    Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). При цьому згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

    Керуючись ст. ст. 57, 60 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 212-215, Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

    В И Р І Ш И В :

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа АКІБ «Укрсиббанк», про розподіл майна та визнання права власності -відмовити.

    Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Головуючий Гуревський В.К.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.