click fraud detection

ТЕМА: Определяя размер алиментов на содержание ребенка, суд апелляционной инстанции правильно учел все обстоятельства дела, имеющих существенн

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5150
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Постанова

    Іменем України

    24 вересня 2018 року

    м. Київ

    справа № 316/926/16

    провадження № 61-32354св18

    Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

    учасники справи:

    позивач – ОСОБА_4,

    відповідач – ОСОБА_5,

    представник відповідача – ОСОБА_6,

    розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року у складі суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

    ВСТАНОВИВ:

    У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

    На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з 2008 року проживала разом з відповідачем однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

    Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, у них народилась дитина – син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    З 01 квітня 2016 року стророни перестали проживати разом.

    Дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. У відповідача інших дітей не має, аліментів на утримання неповнолітніх дітей він не сплачує, за станом здоров’я може сплачувати аліменти.

    Добровільно матеріальну допомогу на утримання сина, відповідач не надає.

    Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_4 просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на неповнолітнього сина – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини його доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред’явлення позову.

    Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 червня 2017 року у складі головуючого-судді Капустинського М. В. позовну заяву задоволено частково.

    Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на неповнолітню дитину: сина – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини із усіх видів заробітків (доходу) відповідача, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого на одну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня винесення судового рішення – 30 червня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.

    Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

    Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

    Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стягуючи з відповідача аліменти в розмірі 1/6 частини із усіх видів його заробітку (доходу), суд керуючись статтями 8, 10, 11, 57-60, 88, 197, 208, 209, 212-215, 218, 292, 294, 296, 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) 2004 року виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача в частині їх задоволення.

    Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 червня 2017 року змінено.

    Визначено розмір стягнутих з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на неповнолітню дитину: сина – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у розмірі 1/4 частини із усіх видів заробітків (доходу) відповідача замість «1/6 частини», починаючи стягнення з дати пред’явлення позову – 22 червня 2016 року.

    Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 червня 2017 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь держави судового збору в розмірі 551,20 грн скасовано.

    Апеляційний суд виходив з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Встановивши, що відповідач ОСОБА_5 інших дітей немає, має інвалідність 2 групи, отримує пенсію, але працює та має дохід – 10000,00 грн на місяць, суд апеляційної інстанції визначив розмір аліментів на дитину у цій справі у розмірі 1/4 частини із усіх видів заробітків (доходу) відповідача, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого на одну дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред’явлення позову до суду – 22 червня 2016 року.

    У вересні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини п’ятої статті 183 СК України в редакції, яка є чинною з 08 липня 2017 року, відповідно яких, той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – (1/4) однієї четверті, на двох дітей – (1/3) однієї третини, та трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину). Зазначеною нормою не визначено імперативного розміру аліментів, оскільки за результатами розгляду позовної заяви, суд має право визначити аліменти як у більшому так і у меншому розмірі.

    Крім того, рішенням суду було визначено порядок спілкування його з неповнолітньою дитиною. Таким чином, дитина буде перебувати на його повному утриманні протягом понад 80 днів у році, що має впливати на розмір стягнутих аліментів у бік їх зменшення.

    Також необхідно врахувати те, що відповідач несе витрати щодо утримання колишньої дружини відповідно до договору подружжя про надання утримання та сплачує на утримання ОСОБА_8 суму у розмірі 2400,00 грн щомісяця. Крім того в матеріалах справи наявний договір довічного утримання (догляду), відповідно до якого у відповідача на утриманні перебуває ОСОБА_9

    Також, ОСОБА_5 є пенсіонером по інвалідності і має ІІ групу інвалідності, встановлену безстроково.

    Крім того, відповідач добровільно здійснює додаткові витрати на дитину у вигляді щорічних страхових платежів.

    Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

    Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі – ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

    Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

    01 червня 2018 року справу та матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.

    Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

    Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

    Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками малолітнього сина – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з позивачем у м. Запоріжжі.

    Сторони по справі проживають окремо.

    Відповідач добровільно не виконує свого обов’язку щодо надання матеріальної допомоги на утримання дитини.

    Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

    Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

    Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК Українибатьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

    Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання сина, то кошти на його утримання (аліменти) присуджує суд.

    Суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на неповнолітнього сина.

    За змістом статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

    Відповідно частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

    Змінюючи рішення суду першої інстанції та визначаючи розмір аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_7 у розмірі ? частини всіх видів доходу відповідача, починаючи стягнення з дати пред’явлення позову – 22 червня 2016 року, суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 182 СК України, правильно урахував всі обставини справи, які мають істотне значення для вирішення цього питання, зокрема стан здоров’я позивача, яка є пенсіонером по інвалідності 2 групи загального захворювання та непрацездатною і стан здоров’я відповідача, який є пенсіонером по інвалідності 2 групи, отримує пенсію, але працює та має дохід у розмірі 10000,00 грн щомісячно, інших дітей не має, й те, що відповідач несе витрати щодо утримання колишньої дружини відповідно до договору подружжя про надання утримання та те, що дитина знаходиться на утриманні позивача і батько дитини має матеріальну можливість сплачувати аліменти, що відповідно до положень статті 60 ЦПК України 2004 року та статті 81 ЦПК України не спростовано відповідачем у процесі розгляду справи.

    Доводи касаційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_5 за своєю згодою у добровільному порядку з 08 серпня 2012 року сплачує аліменти у розмірі 2400,00 грн щомісяця на користь своєї колишньої дружини ОСОБА_8, не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки сплачувати аліменти на непрацездатну колишню дружину ОСОБА_5 відповідно до частини другої статті 76 СК України має лише, якщо він може надавати таку допомогу.

    Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини п’ятої статті 183 СК України в редакції, яка є чинною з 08 липня 2017 року, відповідно яких, той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – (1/4) однієї четверті не спростовують висновків рішення суду в частині визначення розміру аліментів, оскільки суд апеляційної інстанції зазначав, що рішення суду, що є предметом апеляційного перегляду у цій справі, було постановлено до 08 липня 2017 року, тому суд першої інстанції правильно виходив із мінімального розміру аліментів на одну дитину – 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку відповідно до частини другої статті 182 СК України в чинній редакції до 08 липня 2017 року та того, що саме суд визначає частку заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину (частина перша статті 183 СК України в чинній редакції до 08 липня 2017 року).

    Доводи касаційної скарги про те, що рішенням суду було визначено порядок спілкування його з неповнолітньою дитиною, таким чином, дитина буде перебувати на його повному утриманні протягом понад 80 днів у році, що має впливати на розмір стягнутих аліментів у бік їх зменшення, не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки за наявності підстав підтверджених статтею 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за рішенням суду.

    Інші аргументи касаційної скарги є аналогічними викладеним в апеляційній скарзі та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

    Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.

    Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

    Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

    Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

    Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

    П О С Т А Н О В И В :

    Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 залишити без задоволення.

    Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року залишити без змін.

    Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

    Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.