click fraud detection

ТЕМА: 17.07.2018 г. Взыскание алиментов – отказ в возобновлении срока на предъявление исполнительного листа к принудительному исполнению и отказ в вы

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5145
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

    ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    17 липня 2018 року м. Київ

    Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

    судді-доповідача Кирилюк Г.М.,

    суддів: Рейнарт І.М., Болотова Є.В.

    при секретарі Іванову В.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у місті Києві про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2017 року у складі судді Сенька М.Ф.,

    встановив:

    Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 травня 2003 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 13 травня 2003 року і до його повноліття (а.с. 1 т.1).

    Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №95 від 31.01.2006 року. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_2 присвоєно прізвище ОСОБА_2 (а.с.189 т.1).

    У квітні 2016 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у місті Києві (далі -ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві) звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання.

    Заява мотивована тим, що 15 квітня 2016 року на адресу ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві надійшла заява стягувача про надання інформації щодо виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 21 травня 2003 року № 2-1217-1/03.

    З тексту цієї заяви вбачалось, що відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. За вказаним виконавчим листом вчинялися виконавчі дії зі стягнення аліментів з боржника, що підтверджується копією виконавчого листа з відмітками «НТУ «КПІ» про відрахування із заробітної плати боржника та відмітками державних виконавців ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві та ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві. Остання відмітка на виконавчому листі свідчить про те, що його було направлено до ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві.

    Перевіркою відомостей Єдиного реєстру та книг реєстрації вихідної кореспонденції записів щодо направлення та, відповідно, надходження зазначеного виконавчого документа не виявлено, у зв’язку з чим вбачається втрата виконавчого листа.

    У зв’язку з тим, що оригінал виконавчого листа було втрачено під час перебування на виконанні, строк пред’явлення виконавчого листа до виконання не скінчився.

    Враховуючи викладене, головний державний виконавець ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві просив видати дублікат виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 21 травня 2003 року № 2-1217-1/03 та поновити пропущений строк пред’явлення його до виконання.

    Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року, у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

    Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

    Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року скасовано з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2017 року заяву задоволено.

    Видано дублікат виконавчого листа № 2-1217-1/2003 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.

    Поновлено стягувачу ОСОБА_2 строк для пред’явлення виконавчого листа №2-1217-1/2003 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини до виконання, який рахувати з дня набрання ухвалою законної сили.

    В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2017 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

    Свої доводи мотивує тим, що заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв’язку з видачею дубліката виконавчого листа на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року, яка в подальшому була скасована. Жодне виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-1217-1/03 від 21.05.2003 року не відкривалось.

    Крім цього, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви в частині поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до примусового виконання, оскільки право на звернення з такою вимогою є виключно у стягувача.

    Зазначив, що дитина, на утримання якої стягувались аліменти, досягла повноліття 09.06.2014 року, а тому строк пред’явлення виконавчого листа до виконання сплив. У ОСОБА_3 станом на дату звернення державного виконавця до суду вже не було ніяких обов’язків виконувати виконавчий лист №2-1217-1/03 за судовим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.05.2003 року про стягнення аліментів. Крім того, боржник добровільно виконував рішення суду про стягнення аліментів, постійно допомагає сину грошовими коштами, перераховуючи їх на рахунок стягувача ОСОБА_2, а також подарував йому нерухоме майно – частину квартиру АДРЕСА_1.

    Також зазначив, що в порушення вимог ст. 74, 76 ЦПК України ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної заяви та не мав можливості подати до суду свої пояснення та заперечення. Вказана обставина призвела до порушення основного принципу цивільного судочинства, яким є змагальність сторін. Про наявність оскаржуваної ухвали він випадково дізнався від державного виконавця.

    У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що факт відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-1217-1/03 та наявність боргу за виконавчим провадження з виконання цього виконавчого документу, встановлені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 р. та відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

    Крім того, доказами подання виконавчого листа до виконання, відкриття виконавчого провадження та здійснення стягнення з боржника є копія виконавчого листа №2-1217-1/03 з відповідними відмітками ВДВС Святошинського та Солом’янського РУЮ у м. Києві за записом заст. гол. бухгалтера НТУУ &q?і ;КПІ&q?со;: &q?. ;В період з листопада 2004 р. по грудень 2004 р. було стягнено аліменти на користь ОСОБА_2 в сумі 383,20 грн. та погашена заборгованість в сумі 327,12 грн. Залишок заборгованості складає 3107,76 грн.).

    Отримання виконавчого листа ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві 07.02.2005 р. підтверджується повідомленням про вручення.

    У заяві ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві зазначає, що виконавчий лист було втрачено.

    Вважає, що ч.1 ст.371 ЦПК України не встановлює і не обмежує коло осіб, які можуть звернутися з заявою про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

    На виконання судового рішення в період з листопада 2004 р. по грудень 2004 р. з боржника стягнуто аліменти в сумі 383,20 грн. та погашена заборгованість в сумі 327,12 грн. Після звільнення з роботи та втрати виконавчою службою виконавчого листа, ОСОБА_3 взагалі не сплачував аліменти за цим виконавчим листом, з січня 2005 р. по 09.06.2014 р. заборгованість становить 731 527,60 грн., що підтверджується довідками-розрахунками заборгованості по аліментах, виданими старшим державним виконавцем Савчук К.П. у ВП 55753635, відкритому на підставі дубліката виконавчого листа, виданого 26.09.2014 р.

    Надані копії фіскальних чеків жодним чином не підтверджують, що платником цих коштів є апелянт, і що ці кошти перераховувались як аліменти за виконавчим листом №2-1217-1/03.

    У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

    Інші учасники справи в судове засідання не з’явились, про день, час та місце повідомлені судом належним чином (а.с.113 , 142 т.2).

    Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

    Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &q?аї;Про судоустрій і статус суддів&qu V; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

    Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

    Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

    Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно ч. 2 ст. 370 ЦПК України 2004 року, заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката.

    Відповідно до ч.2 ст. 371 цього Кодексу, заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

    Відповідно до ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

    Положеннями ч. 4 ст. 10 ЦПК України 2004 року на суд покладено певні обов’язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

    Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначення судді Сенька М.Ф. для розгляду даної справи відбулось 30.06.2017 р., а вже 03.07.2017 року, без будь-якого виклику та повідомлення сторін, які беруть участь у справі, судом постановлено ухвалу про задоволення заяви.

    З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання за відсутності боржника ОСОБА_3, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового розгляду, є обґрунтованими.

    Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

    З огляду на те, що апеляційна скарга обґрунтована тією підставою, що заява розглянута судом за відсутності боржника ОСОБА_3, не повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у відповідності до п.3ч.3 ст.376 ЦПК України ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2017 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення.

    Заява головного державного виконавця ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ч.1 ст. 370 ЦПК України 2004 року, положення якої діяли на час звернення з даною заявою, замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

    Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час звернення до суду з заявою) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

    Судом встановлено, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 травня 2003 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 13 травня 2003 року і до його повноліття (а.с. 1 т.1).

    На підставі вказаної постанови суду 21.05.2003 року було видано виконавчий лист №2-1217-1/03, який надіслано до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві до виконання (а.с.11 т.1).

    Розпорядженням державного виконавця ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві за вих. № 1649/38 від 27.09.2004 року виконавчий лист направлено за місцем роботи боржника до НТУУ «Київський політехнічний інститут» для виконання (а.с.108 т.1).

    Відповідно до довідки головного бухгалтера НТТУ «Київський політехнічний інститут» № 6 від 12.04.2016 року, в період з листопада 2004 року по грудень 2004 року з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_8 у сумі 383,20 грн. та погашена заборгованість в сумі 327,12 грн. Станом на 01 січня 2005 року залишок заборгованості становить 3106,76 грн. У зв’язку зі звільненням ОСОБА_3, 04.02.2005 року виконавчий лист направлено до ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві (а.с. 110 т. 1).

    Отримання ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві вказаного виконавчого листа підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.02.2005 р. (а.с.109 т.1).

    З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження факту пред’явлення виконавчого листа до примусового виконання є необґрунтованими.

    З заяви ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві від 25.04.2016 року вбачається, що перевіркою відомостей Єдиного реєстру та книг реєстрації вихідної кореспонденції записів щодо направлення та, відповідно, надходження зазначеного виконавчого документа не виявлено (а.с.85 т.1).

    Разом з тим, вказана заява не містить інформації, які саме книги реєстрації кореспонденції були предметом дослідження державного виконавця та чи перевірялась ним книга, яка містить записи вихідної ( вхідної) кореспонденції за лютий 2005 року.

    Само по собі зазначення державним виконавця про здійснення перевірки відомостей Єдиного реєстру та книг реєстрації вихідної кореспонденції не може вважатися належним доказом у справі на підтвердження обставини втрати виконавчого листа, з огляду на існування доказів отримання цього виконавчого листа уповноваженим представником ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві 07.02.2005 р.

    Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України у редакції Закону від 03.10.2017 р. провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

    Відповідно до п.17.4 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону від 03.10.2017 року, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

    Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа, рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред’явлені для виконання протягом усього періоду, на який

    присуджені платежі.

    З огляду на те, що стягнення аліментів було присуджено на період до досягнення ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, повноліття, у разі втрати виконавчого листа про стягнення аліментів його дублікат міг бути виданий судом до 09 червня 2014 року.

    Заява головного державного виконавця ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві про видачу дубліката виконавчого листа подана 25 квітня 2016 року, тобто після закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання, що є самостійною підставою для відмови у її задоволенні.

    При цьому суд враховує і ту обставину, що з заявою про видачу дубліката виконавчого листа ОСОБА_2 звернулася до суду вперше лише 27 серпня 2014 р. (а.с.15 т.1).

    У задоволенні вказаної заяви ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року, яка набрала законної сили, відмовлено (а.с.77-78 т.1).

    Підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 слугувало те, що остання звернулась з заявою про видачу дубліката виконавчого листа після досягнення дитиною повноліття, остання не надала доказів втрати виконавчого листа, а також доказів того, що відповідне судове рішення не виконано.

    Вказане судове рішення стягувачем оскаржено не було.

    Доводи ОСОБА_2 про те, що судове рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з січня 2005 року ОСОБА_3 не виконувалось в добровільному порядку, а заборгованість останнього за період з з січня 2005 р. по 09.06.2014 р. становить 731 527,60 грн., є необґрунтованими.

    ОСОБА_2 не надала суду жодного доказу, що починаючи з січня 2005 року і до досягнення дитиною повноліття у червні 2014 року вона вчиняла будь-які дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення про стягнення аліментів.

    Разом з тим, здійснення боржником своїх обов’язків по сплаті аліментів в добровільному порядку підтверджується сукупністю наданих суду доказів.

    Відповідно до розписки ОСОБА_2 від 09.07.2009 р., остання взяла у ОСОБА_3 гроші в сумі 1320 євро на утримання їх сина ОСОБА_8 в Республіці Куба з 10.07.2009 р. по 10.01.2010 р. з розрахунку 220 євро на місяць. У випадку повернення раніше, зобов’язалась невикористану суму перевести в гривню та використати на утримання дитини в м. Києві з розрахунку 1400 грн. на місяць (а.с.83 т.1).

    Відповідно до копій фіскальних чеків, у листопаді та грудні 2008 року ОСОБА_3 сплатив на користь ОСОБА_2 2 платежі по 1400 грн. кожний; за 2009 року – 6 платежів по 1400 грн. кожний та один платіж в сумі 500 грн.; за 2010 р. – 11 платежів по 1600 грн. та один платіж – 1400 грн.; за 2011 р. – 11 платежів по 1600 грн. кожний; за 2012 р. – 5 платежів по 1600 грн. ( а.с. 69-78 т.2).

    Відповідно до виписки по рахунку, ОСОБА_3 перераховував на картковий рахунок сина у 2012 році платежі по 1700 грн. щомісяця, починаючи з 16.06.2012 р. по 17.12.2012 р.; за 2013 р. – 11 платежів по 1700 грн.щомісяця (а.с. 80-82 т.2).

    Як вбачається з рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2016 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, яка навчається, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 до повноліття сина сплачував аліменти на його утримання на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21.05.2003 року у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку; кошти, що вносились відповідачем на банківську картку сина під час перебування на Кубі, є аліментами, які ОСОБА_3 сплачував на утримання сина на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21.05.2003 року і не є додатковими витратами батька на дитину (а.с.86 -87 т.2).

    Судом встановлено, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа (дублікат) №2-1217-1/03, виданого Святошинським районним судом м.Києва 26.09.2014 р., було відкрито 09.02.2018 р. державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на підставі заяви стягувача (а.с.131 т.2).

    Разом з тим, ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 р., на підставі якої було видано вказаний дублікат, була скасована ухвалою Апеляційного суду м. Києва 19 січня 2016 року. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 р. у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено, про що стягувачу було відомо починаючи з 24.02.2016 р. (а.с.81 т1).

    За таких підстав довідки-розрахунки суми заборгованості із сплати аліментів, складені у вищевказаному виконавчому провадженні, не можуть бути належними доказами на підтвердження невиконання боржником судового рішення про стягнення аліментів.

    Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви головного державного виконавця ВДВССолом’янського РУЮ у місті Києві про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

    Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 – 384 ЦПК України, суд

    постановив:

    Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 задовольнити.

    Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2017 року скасувати.

    Ухвалити нове судове рішення.

    У задоволенні заяви головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у місті Києві про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів відмовити.

    Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в частині відмови у видачі дубліката виконавчого листа до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту складення повного тексту судового рішення.

    Повний текст постанови складено 18 липня 2018 року.

    Суддя-доповідач:

    Судді:

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.