click fraud detection

ТЕМА: 17.06.2015 Про стягнення заборгованості. «Кредитні Ініціативи»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5019
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    17 червня 2015 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Дьоміної О.О.,

    суддів: Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

    Парінової І.К., Ступак О.В.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості 😛 , за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2015 року,

    в с т а н о в и л а :

    У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (далі – ТОВ «Кредитні Ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, обґрунтовуючи вимоги тим, що 07 вересня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» (далі – ТОВ «ПростоФінанс») та ОСОБА_3 укладено договір № 05002336959, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 63 551 грн на придбання автомобіля. 18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором від 07 вересня 2007 року № 05002336959. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань станом на 10 травня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 17 222 грн 77 коп., яку позивач просив стягнути на його користь із ОСОБА_3

    Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 лютого 2014 року в позові відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2015 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 лютого 2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованість у розмірі 17 222 грн 77 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі – 11 621 грн 96 коп., заборгованості за процентами – 2 012 грн 27 коп., комісії – 1 207 грн 45 коп. та штрафу – 2 381 грн 09 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

    Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

    Встановлено, що 07 вересня 2007 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_3 укладено договір № 05002336959, відповідно до умов якого остання отримала кредит для придбання автомобіля у розмірі 63 551 грн зі сплатою процентів за користування кредитом терміном до 10 вересня 2012 року.

    З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 07 вересня 2007 року між та ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу № 05002336959, предметом якого є автомобіль «Daewoo» модель «Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1.

    Згідно з листом ТОВ «ПростоФінанс» від 21 серпня 2010 року № КС-129Я за період з 2007 року по 19 жовтня 2009 року ОСОБА_3 було сплачено 30 575 грн 02 коп. у рахунок погашення кредиту. Також в рахунок погашення кредитної заборгованості було зараховано 40 000 грн, що надійшли 30 березня 2010 року від реалізації заставного автомобіля (а. с. 33-34).

    18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, відповідно до умов якого ТОВ «ПростоФінанс» відступило, а ТОВ «Кредитні Ініціативи» набуло права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, у тому числі й за договором від 07 вересня 2007 року № 05002336959, укладеним з ОСОБА_3 (а. с. 13- 17).

    Відповідно до розрахунку, наданого ТОВ «ПростоФінанс», розмір заборгованості ОСОБА_3 становить 17 222 грн 77 коп. (а. с. 21).

    Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не обґрунтовано суму кредиту, процентів, комісії та штрафів та не надано доказів вартості проданого автомобіля у лютому 2010 року, який був реалізований в рахунок заборгованості за кредитним договором.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку, що внаслідок порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору, утворилася заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню, врахувавши при цьому наданий банком розрахунок кредитної заборгованості.

    Проте повністю погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна з огляду на таке.

    Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

    Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України ).

    Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначала, що вона не погоджується із наданим розрахунком заборгованості за спірним кредитним договором та заявляла клопотання про витребування від позивача документів для підтвердження розміру заборгованості станом на момент реалізації заставного автомобіля, дані про реалізацію автомобіля, зокрема, договір купівлі-продажу та квитанцію про перерахування коштів, дані про погашення кредиту після реалізації автомобіля та залишок заборгованості після зарахування коштів від продажу заставного майна.

    Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 24 вересня 2013 року клопотання було задоволено, проте вказана ухвала ТОВ «Кредитні ініціативи» виконана не була.

    Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 10, 60, 212-214, 303, 316 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, зокрема, не дослідив графік погашення кредиту та не перевірив розрахунок кредитної заборгованості. Стягуючи з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором, апеляційний суд обмежився лише формальними посиланнями на її обґрунтованість, при цьому не встановив та у рішенні не зазначив період, за який здійснюється стягнення, з чого складається сума заборгованості, яка стягується, не надав оцінки правильності чи хибності розрахунку заборгованості, наданого позивачем, і не навів власних розрахунків цієї суми.

    Також поза увагою апеляційного суду залишилося те, що згідно з розрахунком кредитної заборгованості, вказаним у позовній заяві ТОВ «Кредитні Ініціативи», заборгованість за тілом кредиту у ОСОБА_3 відсутня. Отже, судом не з’ясовано, яким чином і за який строк нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами, та пеня за прострочення виконання зобов’язань.

    Крім того, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_3 не надала доказів продажу предмета застави за іншу суму, ніж 40 000 грн, апеляційний суд належним чином не перевірив, до чиїх повноважень належав продаж заставного автомобіля та на підставі чого, з урахуванням того, що відповідач заперечувала проти здійснення нею дій з відчуження заставного автомобіля.

    Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлені, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336 , 339 ЦПК України , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.О. Дьоміна

    Судді: Ю.Г. Іваненко

    А.В. Маляренко

    І.К. Парінова

    О.В. Ступак

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.