click fraud detection

ТЕМА: 29.10.2014 Визнання неправомірними дій банку. Альфа-Банк

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5010
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Справа № 520/5751/13-ц

    Провадження № 2/520/783/14

    ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    29.10.2014 року

    Київський районний суд міста Одеси у складі:

    головуючого – судді Літвінової І.А.

    секретар судового засідання – Хіхлуха О.А.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» (після зміни найменування – Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») про визнання неправомірними дій банку, встановлення факту нікчемності правочину, зобов’язання банку виконати умови,

    ВСТАНОВИВ:

    07 травня 2013 року ОСОБА_1 пред’явив позов до Закритого акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» та просить суд ухвалити рішення, яким визнати неправомірними дії Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» щодо одностороннього підвищення ставки за кредитним договором № 800003826, укладеним 14 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерними товариством «АЛЬФА-БАНК»; встановити факт, що кредитний договір № 800003826, укладений 14 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерними товариством «АЛЬФА-БАНК» в частині зміни відсоткової ставки, зазначеної в пункті 5.2 кредитного договору – є нікчемним правочином; зобов’язати Закрите акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» виконати умови кредитного договору № 800003826, укладеного 14 травня 2008 року та зарахувати сплачені платежі в рахунок погашення залишку заборгованості за кредитом.

    Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору, що полягало у збільшенні процентів обумовленої договором та узгодженої між сторонами ставки у 13,5% річних на 16,5%.

    04.06.2013 року, за позовною заявою ОСОБА_1, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. відкрите провадження та ухвалою суду від 14.08.2013 року під головуванням вказаного судді справу призначено до розгляду.

    05.09.2014 року справу передано судді Київського районного суду міста Одеси Літвіновій І.А. для продовження розгляду у зв’язку із тривалою непрацездатністю попереднього головуючого.

    Ухвалою від 05.09.2014 року справу призначено до розгляду новим складом суду.

    Під час розгляду справи встановлена зміна найменування Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

    У судове засідання 29 жовтня 2014 року позивач та його представники не з’явились, від ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява, якою останній просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

    Представник відповідача Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» у судове засідання також не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

    Відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

    Справу вирішено судом з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві, заперечень проти позову, наявних в матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказів, на підставі яких встановлено наступне.

    14 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» (далі – Банк) був укладений Кредитний договір № 800003826, відповідно до умов якого Банк надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) доларів США під 13,5 % річних з зобов’язанням остаточного повернення кредиту у строк до 14 травня 2028 року.

    Після укладення договору позивач виконував всі взяті на себе зобов’язання, передбачені умовами цього договору.

    У жовтні 2008 року від працівників Банку позивачеві стало відомо про підняття розміру процентів за користування кредитом з 13,5% до 16,5% річних.

    Відповідно до п.5.2 Кредитного договору № 800003826 від 14.05.2008 року Банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів, змін в діючому законодавстві тощо. Про зміну розміру процентної ставки по кредиту та внесення у зв’язку із цим змін в Додаток № 1 до Договору, Банк повідомляє Позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу Позичальника, зазначену в Розділі 1 Договору. У зв’язку зі зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі Сторін, Позичальник цим надає свою згоду на внесення змін до Додатку № 1 до Договору та викладення додатку № 1 у новій редакції.

    Як зазначено у листі ВСУ від 07.10.2010 року «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки)» (далі – лист ВСУ від 07.10.2010 р.), належним повідомленням боржника щодо підвищення відсоткової ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі. Банк має довести, що він повідомив боржника належним чином. Для підтвердження доведення цього факту суд, може використовувати положення ЦПК України, що стосуються процедури направлення повісток і повідомлень (так званий локальний предмет доказування).

    Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

    Доказів повідомлення позивача про збільшення процентної ставки за кредитним договором матеріали справи не містить.

    Згідно із п. 2.4. Постанови правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 року р. №168 (далі – Привила) – банки зобов’язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

    Суд зауважує, що зміна відсоткової ставки за договором неможлива без зазначення обґрунтованих підстав для цього. Пункт 3.5 згаданих Правил встановлює, що Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

    В якості аргументації рішення Банку щодо зміни процентної ставки в запереченнях відповідача наводяться два фактори: зміна облікової ставки Національним банком України відповідно до Постанови правління НБУ № 107 від 21.04.2008 р. та зростання вартості грошових ресурсів на міжбанківському ринку України.

    Суд відзначає, що ці аргументи не можуть вважатися такими, що мали безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку щодо кредитів, які надані в користування позивача, оскільки посилання на зростання вартості грошових ресурсів на міжбанківському ринку України наведене без зазначення джерел даних та періоду часу.

    Крім цього, у листі ВСУ від 07.10.2010 року зауважено – дії з боку кредитора щодо підвищення відсоткової ставки підлягають оцінці в кожному конкретному випадку в контексті положення статті 652 ЦК України та Правил, про те, що банки мають право ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та банки не мають права змінювати відсоткову ставку за кредитом в зв’язку з волевиявленням однієї зі сторін. Тобто зміна відсоткової ставки, виходячи з цього, можлива лише у разі істотної зміни обставин, проте не кожна обставина, передбачена договором, може вважатися такою, оскільки сама по собі істотність передбачає зміну обставин настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

    Слід також зазначити, зі змісту частини п’ятої пункту 3.4 згаданих Правил вбачається, що Банки зобов’язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

    У кредитній угоді позивача таке правило не наведене ані у вигляді математичної формули, ані навіть у вигляді текстового опису впливу можливих факторів. Банк повинен був розкрити Позичальнику математичну залежність між наведеними аргументами (зміна облікової ставки НБУ та зростання вартості грошових ресурсів на міжбанківському ринку України) та запропонованими значеннями номінальної ставки. Ненадання такої інформації є прямим порушенням вимог зазначених Правил із відповідними правовими наслідками.

    Крім того, у відповідності до ст.ст. 651, 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін і вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Належною формою вказаного кредитного договору на підставі ч.1 ст.1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч.1 ст.218, ч.2 ст.1055 ЦК України).

    Таким чином, у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди у письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки – умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною (ч.2 ст. 215, ч. 2 ст. 236 ЦК України). Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною (ч. 2 ст. 215 ЦК України) і такий договір (чи його істотна умова) є недійсним з моменту його укладання (ст.204, ч.1 ст.236 ЦК України) незалежно від того, чи виконали сторони його умови.

    Як роз’яснено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред’являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

    Суд не приймає посилання відповідача, викладені у запереченнях проти позову щодо застосування строків позовної давності, оскільки п. 10.5 кредитного договору № 800003826 передбачено, що позовна давність за спорами, що випливають із цього договору, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів, пені) тощо, становить 50 (п’ятдесят) років.

    За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК.

    Відповідно до ст. 1 ЦК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

    Згідно з ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

    Розглянувши справу в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи, про що вказано в Узагальненнях судової практики у справах цивільної юрисдикції щодо практики ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах, станом на 05 липня 2012 року.

    Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

    Керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 216, 651, 654, 1055 ЦК України, ст.ст. 4-6, 8, 10-11, 14-15, 18, 61, 88, 208-209, 212-215, 224-226, 232 ЦПК України, суд

    ВИРІІШИВ:

    Визнати дії Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» (після зміни найменування – Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») щодо одностороннього підвищення ставки за кредитним договором № 800003826, укладеним 14 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 – неправомірними.

    Визнати кредитний договір № 800003826, укладений 14 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерними товариством «АЛЬФА-БАНК» (після зміни найменування – Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»), в частині зміни відсоткової ставки, зазначеної в пункті 5.2 кредитного договору – нікчемним правочином.

    Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (до зміни найменування – Закрите акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК») виконати умови кредитного договору № 800003826, укладеного 14 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом зарахування в рахунок погашення залишку заборгованості за кредитом надмірно сплачених платежів за процентами.

    Стягнути з Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

    Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.

    Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

    Заочне рішення набирає законної сили відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть