click fraud detection

ТЕМА: Отказ ПАО “Универсал банк” во взыскании задолженности по кредитному договору от 08.08.2018 г.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5065
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Постанова

    Іменем України

    08 серпня 2018 року

    м. Київ

    справа № 359/12694/14-ц

    провадження № 61-16125св18

    Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

    головуючого – Висоцької В. С.,

    суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П.,

    учасники справи:

    позивач – публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

    відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

    розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_4, ОСОБА_7, та представника ОСОБА_5, ОСОБА_8, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2015 року у складі судді Чирки С. С. та рішення Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2017 року у складі суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Коцюрби О. П.,

    ВСТАНОВИВ:

    У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – ПАТ «Універсал Банк», Банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4,

    ОСОБА_9, ОСОБА_6 про стягнення коштів.

    Позовна заява мотивована тим, що14 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 006-2008-1431, за яким Банк зобов’язався надати ОСОБА_4 кредит у розмірі 88 790,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,45% річних строком до 10 травня 2028 року. При цьому за користування кредитними коштами понад встановлений строк процентна ставка нараховується у розмірі 40,35% річних. 14 травня 2008 року ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 уклали договір поруки № 06-2008-1431-Р, за яким ОСОБА_5 зобов’язалася відповідати перед Банком за належне виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором. В той же день Банк уклав із ОСОБА_6 договір поруки №006-2008-1431-Р/1, згідно з яким ОСОБА_6 зобов’язалася відповідати перед Банком за належне виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором. 10 жовтня 2010 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 006-2008-1431 від 14 травня 2008 року, якою з

    10 жовтня 2010 року до 26 жовтня 2010 року відсоткова ставка встановлена на рівні 10,05% річних, а з 27 жовтня 2010 року до 09 жовтня 2011 року – 13,70% річних. 27 жовтня 2010 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 006-2008-1431 від 14 травня 2008 року, якою з 27 жовтня 2010 року до

    09 жовтня 2011 року відсоткова ставка встановлена на рівні 10,05% річних, а з 10 жовтня 2011 року – 13,70% річних. Після внесення зазначених змін до кредитного договору № 006-2008-1431 від 14 травня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов’язань за ним між Банком та ОСОБА_5 та між Банком та ОСОБА_6 були укладені договори про внесення змін до договорів поруки б/н.

    Банк виконав взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, а відповідач належним чином своїх зобов’язань не виконував, не сплачував проценти за користування кредитними коштами, не повертав чергові суми отриманого кредиту відповідно до встановленого графіка, у зв’язку з чим

    04 лютого 2014 року Банк звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5,

    ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості.

    Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від

    25 червня 2014 року первісний позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 759 539, 30 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним кредитного договору відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 08 липня

    2014 року.

    Станом на грудень 2014 року заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не виконане. У зв’язку з тим, що строк кредитування за кредитним договором встановлено до 10 травня 2028 року, а достроково кредитний договір припиняє свою дію лише у випадку повного виконання зобов’язань, то відповідно до пункту 2.7 кредитного договору № 006-2008-1431 від 14 травня 2008 року Банк здійснює щоденне нарахування відсотків за методом нарахування відсотків «30/360» на фактичний залишок заборгованості. Також умовами кредитного договору передбачено, що за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) встановлюється підвищена процентна ставка. У зв’язку із цим позивач просив позов задовольнити та стягнути на його користь заборгованість станом на

    25 листопада 2014 року у розмірі 11 001,73 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку 165 694,91 грн, з яких відсотки –

    162 108,79 грн, а також підвищені відсотки – 3 586,12 грн.

    Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від

    10 квітня 2015 року позов задоволено.

    Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість із донарахованих відсотків у розмірі

    11 001,73 доларів США, що еквівалентно 257 770,53 грн.

    Вирішено питання судових витрат у справі

    Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2014 року на час звернення до суду не виконане, у зв’язку з чим кредитні зобов’язання сторін не припинилися, тому Банк правомірно здійснив нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню.

    Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

    Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь Банку заборгованість за відсотками по кредитному договору у розмірі

    11 001,73 доларів США, що станом на 25 листопада 2014 року становить

    165 694,91 грн.

    Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_6 у солідарному порядку на користь Банку заборгованість за відсотками по кредитному договору у розмірі

    11 001,73 доларів США, що станом на 25 листопада 2014 року становить

    165 694,91 грн.

    Вирішено питання судових витрат у справі.

    Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, правильно встановив необхідність стягнення заборгованості станом на 25 листопада 2014 року за кредитним договором із сплати відсотків в розмірі 11 001,73 доларів США, проте, стягуючи суму заборгованості в розмірі 257 770,53 грн станом на 10 квітня 2015 року вийшов за межі заявлених Банком позовних вимог, чим порушив вимоги статті

    11 ЦПК України 2004 року. Крім того, стягуючи солідарно суму заборгованості із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, суд першої інстанції не врахував положень статті 554 ЦК України стосовно того, що вразі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов’язання, виникає кілька самостійних зобов’язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов’язані правовідносинами між собою, і у такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого

    він є.

    21 квітня 2017 року представник ОСОБА_4, ОСОБА_7, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

    Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення без його участі в судовому засіданні 14 квітня 2017 року та не повідомив його про це засідання. Судом апеляційної інстанції не було задоволено його клопотань, поданих 13 квітня 2017 року в судове засідання. Судами обох інстанцій не було перевірено, чи є рішення Банку щодо припинення нарахування відсотків за оспорюваним договором, доводів щодо безпідставності нарахування процентів за кредитним договором. У судових рішеннях відсутні позиції представника боржника та мотиви відхилення його доказів.

    23 травня 2017 року представник ОСОБА_5, ОСОБА_8, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог Банку до ОСОБА_5 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

    03 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_5, ОСОБА_8

    Касаційна скарга та письмові пояснення мотивовані тим, що нарахування відсотків Банком за оспорюваним договором після винесення судового рішення про стягнення суми кредитної заборгованості є безпідставним та не відповідає положенням статті 625 ЦК України. Розмір відсоткової ставки, за якою позивач здійснював нарахування донарахованих відсотків, є незаконним, оскільки відповідно до вимог статті 1048 ЦК України, якщо договором не встановлено розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, необхідно визначати їх на рівні облікової ставки Національного банку України. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на посилання ОСОБА_5, що вона не підписувала договір поруки від 27 жовтня 2010 року, а підпис на договорі вчинений невідомою їй особою, у зв’язку з чим договір поруки є припиненим. Зазначає, що не була повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи, у зв’язку з чим не могла надавати доводи до суду першої інстанції під час розгляду справи за позовом Банку.

    05 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ПАТ «Універсал Банк» на касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_7, де зазначено, що позичальник не виконує умови кредитного договору, не виконує рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня

    2014 року, користується й надалі кредитними коштами, у зв’язку з чим Банком правомірно було нараховано відсотки за користування кредитними коштами. Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_4, ОСОБА_7, не підкріплені обґрунтованими доказами.

    Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

    Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

    04 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

    У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

    Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Відповідно до частин першої, другої та п’ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

    Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

    Судами встановлено, що 14 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 006-2008-1431 (а. с. 8-18, 80-99, 100, том 1).

    За умовами правочину 15 травня 2008 року ВАТ «Універсал Банк» надало ОСОБА_4 кредит у розмірі 88 790,00 доларів США, а боржник зобов’язався щомісячно до 10 травня 2028 року повертати кредит частинами, шляхом сплати щомісячного ануїтетного платежу, а також сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,45% річних.

    При цьому за користування кредитними коштами понад встановлений строк процентна ставка нараховується у розмірі 40,35% річних.

    Відповідно до пункту 2.7 кредитного договору № 006-2008-1431 від 14 травня 2008 року нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування відсотків «30/360» на фактичний залишок заборгованості позичальника до дати повного погашення кредиту (там же).

    З метою забезпечення належного виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором, 14 травня 2008 року ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», уклало з ОСОБА_5 договір поруки № 006-2008-1431-Р (а. с. 41-43, том 1 ).

    В той же день ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», уклало з ОСОБА_6 договір поруки №006-2008-1431-Р/1

    (а. с. 44-46, том 1).

    За умовами правочинів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов’язалися перед ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», відповідати за не виконання ОСОБА_4 усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №006-2008-1431 від 14 травня 2008 року, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

    10 жовтня 2010 року ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 уклали додаткову угоду до кредитного договору №006-2008-1431 від 14 травня 2008 року, якою на період з 10 жовтня 2010 року до 26 жовтня 2010 року було змінено розмір процентної ставки за кредитним договором та встановлено її на рівні

    10,05% річних. При цьому за користування коштами понад встановлений строк ( або терміни погашення ) ОСОБА_4 зобов’язався сплачувати проценту ставку у розмірі 40,35%. Крім того, в період з 27 жовтня 2010 року до 09 жовтня 2011 року ОСОБА_4 зобов’язався сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі 13,70%, а у разі користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) – 41,1% (а. с. 19-20, том 1).

    27 жовтня 2010 року ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 уклали додаткову угоду до кредитного договору №006-2008-1431 від 14 травня 2008 року, якою на період з 27 жовтня 2010 року до 09 жовтня 2011 року було змінено розмір процентної ставки за кредитним договором та встановлено її на рівні

    10,05% річних, а починаючи з 10 жовтня 2011 року процентна ставка у розмірі базової процентної ставки збільшена на 3,65% річних, що відповідно становить 13,70% річних (а. с. 21-22, том 1).

    У зв’язку з внесенням зазначених змін до кредитного договору

    №006-2008-1431 від 14 травня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов’язань 27 жовтня 2010 року між банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було також укладено договори поруки із врахуванням змін, внесених до кредитного договору (а. с. 47-51, 52-57, том 1).

    Рішенням Бориспільського міськрайнного суду Київської області від

    25 червня 2014 року в цивільній справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом

    ОСОБА_4 до ПАТ «Універсал Банк», треті особи – (Данієлян) ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним кредитного договору, яке набрало законної сили 08 липня 2014 року, первісний позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено та стягнуто з відповідачів солідарно на користь Банку заборгованість за кредитним договором станом на 04 грудня 2013 року у розмірі 759 539,30 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено (а. с. 73-75, том 1).

    На підставі цього рішення Бориспільським міськрайонним судом Київської області 26 серпня 2014 року видано три виконавчих листи

    (а. с. 76-78, том 1). На час звернення позивача до суду рішення боржниками не виконане.

    Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    За змістом згаданого рішення ОСОБА_4 свої обов’язки щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених кредитним договором, виконував неналежним чином, у звязку з чим у нього станом на 04 грудня 2013 року виникла кредитна заборгованість перед Банком у розмірі 759 539,30 грн, з яких: прострочена заборгованість із повернення кредиту – 11 541,65 грн, сума дострокового стягнення кредиту – 662 052,68 грн, відсотки за користування кредитом – 84 907,48 грн, підвищені відсотки – 1 037,49 грн.

    Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

    Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

    Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

    За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

    Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

    У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

    Позивач у встановлений в договорі строк використав своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

    Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов’язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, з чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Універса-Банк».

    Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконує належним чином, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

    Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов’язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі незадоволення вимог кредитора за рішенням суду основне зобов’язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов’язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору.

    Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

    Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред’явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

    Якщо у рішенні про стягнення заборгованості за кредитним договором сума заборгованості вказана у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов’язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, передбачених договором.

    Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.

    Отже, оскільки ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором після пред’явлення до відповідачів вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, які задоволені рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2014 року, то вимоги банку у справі, що переглядається не підлягають задоволенню.

    Оскільки вимоги ПАТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню, доводи касаційної скарги представника ОСОБА_4, ОСОБА_7, про те, що його не повідомили належним чином про відкладення розгляду справи, про незадоволення поданих ним клопотань судом апеляційної інстанції, про безпідставність нарахування процентів за кредитним договором та невстановлення судами обох інстанції наявності рішення Банку щодо припинення нарахування відсотків за оспорюваним договором не мають правового значення для цієї справи.

    Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_5,

    ОСОБА_8, про те, що вона не була повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи та про припинення договору поруки, не мають правового значення для цієї справи.

    Узагальнюючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

    Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

    ПОСТАНОВИВ:

    Касаційні скарги представника ОСОБА_4, ОСОБА_7, та представника ОСОБА_5, ОСОБА_8, задовольнити частково.

    Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 14 квітня

    2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

    У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів відмовити.

    Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

    Головуючий В. С. Висоцька

    Судді А. О. Лесько

    С. Ю. Мартєв

    В. В. Пророк

    С. П. Штелик

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.