click fraud detection

ТЕМА: 17.09.2018 г. Отказано в удовлетворении иска ПАО КБ «Приватбанк» по основаниям пропуска сроков исковой давности на обращение в суд с иском (120 000

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5064
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    П О С Т А Н О В А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    м. Київ

    13 вересня 2018 року Апеляційний суд м.Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справу:

    головуючого судді – Ратнікової В.М.

    суддів – Левенця Б.Б.

    – Борисової О.В.

    при секретарі – Куркіній І.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Литвиненко Олени Леонідівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Бабко В.В. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, –

    в с т а н о в и в:

    07 березня 2017 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

    В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 30 березня 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Підписана відповідачем заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг у сукупності складають кредитний договір. Відповідач своїх зобов’язань за укладеним договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим у нього утворилася заборгованість на загальну суму 105 800 грн., яка складається з: 20 136,76 грн. – заборгованості за кредитом; 85 663,24 грн. – заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом. Просив стягнути вказану заборгованість в судовому порядку.

    28 березня 2018 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначав, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами кредитного договору, як і не надано жодних доказів того, що банком відповідачу взагалі видавалася платіжна картка з встановленим кредитним лімітом в 7000 грн. Також зазначав, що банком не надано доказів відкриття на ім’я ОСОБА_3 рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.

    28 березня 2018 року представником відповідача також подано заяву про застосування строків позовної давності. Дана заява мотивована тим, що відповідно до п. 3.1. Умов та правил надання банківських послуг граничний строк дії виданої платіжної картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за користування кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці. У відповідності до розрахунку, долученого банком до матеріалів справи, останній платіж по картці здійснено 05 лютого 2014 року, а тому саме з вказаної дати розпочинає перебіг строк позовної давності для звернення банку до суду. Поряд з цим, банком позовну заяву до Деснянського районного суду м. Києва було подано лише 09 березня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності. У зв’язку з наведеним, просив суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, застосувавши до позовних вимог банку строк позовної давності.

    Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 рокуПублічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

    Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 09 серпня 2018 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Литвиненко Олена Леонідівна подалаапеляційну скаргу, в якій просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

    Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, судом неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з’ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Зазначає, що висновки суду 1-ї інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими. Вказує на те, що відповідно до Правил користування платіжною карткою – по закінченню строку дії картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для сплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картрахунку та за дотримання інших умов продовження. ОСОБА_3 згідно кредитного договору б/н від 04 липня 2008 року отримав платіжні картки НОМЕР_2 № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6. Отримання вказаних банківських карток не заперечувалось відповідачем, навпаки зазначалось про користування кредитними коштами за їх допомогою. Згідно виписки про рух коштів по картковому рахунку відповідач здійснював користування кредитними коштами, знімав готівку, сплачував заборгованість, що неможливо здійснювати без наявної кредитної картки.Термін дії останньої виданої відповідачу платіжної картки НОМЕР_6 до останнього дня місяця 01.2017 року. Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається з 1 лютого 2017 року. Банком позовну заяву до суду подано 07 березня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

    Крім того, судом 1-ї інстанції не взято до уваги висновки Верховного суду України, викладені в рішеннях від 19 березня 2014 року справа №6-14цс14 та від 18 червня 2014 року справа №6-61цс14. Даними висновками встановлено, що за договором який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. З наявної в матеріалах справи виписки про рух коштів по картковому рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, здійснював внесення платежів на погашення боргу. Останній платіж 28 березня 2014 року здійснений відповідачем самостійно і відлік позовної давності за черговими платежами слід відраховувати саме з цієї дати, а враховуючи звернення банку з позовом до суду 07 березня 2017 року, позивач звернувся з вимогами про стягнення заборгованості в межах загального строку позовної давності.

    У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. Посилався на те, що суд першої інстанції прийшов до законного та обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, так як з моменту здійснення відповідачем останнього платежу по кредиту 05 лютого 2014 року і до моменту звернення позивача до суду з позовом 07 березня 2017 року пройшло більше трьох років, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

    Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

    Згідно п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

    Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України № 2147 – VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

    В судовому засіданні представник Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ХитроваЛюбов Володимирівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

    Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

    Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

    Судом встановлено, що 30 березня 2010 року ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк».

    Цього ж дня, 30 березня 2010 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

    З наявної в матеріалах справи довідки Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» вбачається, що на виконання умов кредитно договору №б/н від 30 березня 2010 року банком було надано ОСОБА_3 кредитну картку НОМЕР_2 строком дії з 30.03.2010 року по 03.2014 року.

    Згідно з пунктом 2.1.1.2.1 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам’ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.

    Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

    Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5 % від суми позову.

    Згідно з пунктом 2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг у разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені витрати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному у тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується пунктом 2.1.1.12.6 договору.

    Сплату процентів за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).

    Відповідно до пункту 1.1.7.12 договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк.

    ОСОБА_3 свої обов’язки за кредитним договором №б/н від 30 березня 2010 року належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, а тому Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості на загальну суму 105 800 грн., яка складається з: 20 136,76 грн. – заборгованості за кредитом; 85 663,24 грн. – заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

    Відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог суд 1-ї інстанції посилався на те, що банк звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права поза межами строку позовної давності, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, а тому наявні всі правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

    Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

    Так, відповідно до вимог ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

    Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

    Позивач обов’язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві.

    З наявної в матеріалах справи довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки та Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що позичальник зобов’язувався погашати заборгованість за кредитом та відсотками до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені витрати, до 30 березня 2014 року включно.

    Проте, ОСОБА_3свої обов’язки за кредитним договором №б/н від 30 березня 2010 року належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості.

    Станом на 31 грудня 2016 року заборгованість за кредитним договором №б/н від 30 березня 2010 року становить 105 800 грн., яка складається з: 20 136,76 грн. – заборгованості за кредитом; 85 663,24 грн. – заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

    Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

    Статтею 257 ЦК України встановлена тривалість загальної позовної давності у три роки.

    Згідно з частиною другою статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

    Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята цієї статті).

    За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

    Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. Відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п’ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

    З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредитну картку за НОМЕР_2 строком дії з 30 березня 2010 року по 30 березня 2014 року, користувався кредитним лімітом та погашав заборгованість. Відповідно до виписки банку по рахунку, останній платіж на картку відповідачем було здійснено 28 березня 2014 року в сумі 1850 грн. В подальшому відповідач припинив виконувати свої обов’язки за кредитнимдоговором від 30 березня 2010 року.

    Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості 07 березня 2017 року, тобто, в межах 3 річного строку після закінчення строку дії кредитного договору №б/н від 30.03.2010 року та внесення відповідачем останнього платежу.

    Отже, з урахуванням положень ст.ст.257, 258 ЦК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає прострочена заборгованість по тілу кредиту, яка обліковується за ОСОБА_3станом на 30 березня 2014 року (на момент закінчення строку дії кредитного договору) в сумі 2959,53 грн.

    Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

    Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

    Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після закінчення строку дії кредитного договору захист прав та інтересів позивача, у випадку не виконання грошового зобов&q?у ;язання, забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

    За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 30 березня 2014 року включно.

    Відтак, у межах строку кредитування до 30 березня 2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця.

    З наданого банком розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом на загальну суму 85 663,24 грн. нараховувалися банком за період з 26 квітня 2010 року по 30 грудня 2016 року, тобто і після закінчення строку дії кредитного договору від 30 березня 2010 року.

    Отже, з урахуванням положень ст.ст.1048, 1050 ЦК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки за користування кредитом, які обліковується за ОСОБА_3станом на 30 березня 2014 року (на момент закінчення строку дії кредитного договору) в сумі 130,85 грн.

    Доводи позивача про те, що ОСОБА_3 згідно кредитного договору отримав платіжні картки НОМЕР_2 НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 і термін дії останньої виданої відповідачу платіжної картки визначений до останнього дня місяця 01.2017 року, а тому банк звернувся до суду в межах строку позовної давності, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

    Зі змісту постанови Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів, затвердженої Національним банком України від 30 квітня 2010 року №223, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2010 року №474/17769 (у редакції, що діяла станом на 30 березня 2014 року), залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням спеціальних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

    Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.

    Кредитна лінія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на визначений термін і в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під спеціальні платіжні засоби, установлюється договором.

    Користувач на власний розсуд або відповідно до умов кредитного договору, якщо кредит має цільовий характер, частково або в повному обсязі використовує кредит протягом строку дії кредитного договору і зобов’язаний повернути кредит та проценти за користування ним на умовах, установлених кредитним договором.

    Банк зобов’язаний після виконання взаємних зобов’язань або в разі розірвання чи закінчення терміну дії договору на вимогу користувача видати йому довідку про повернення спеціального платіжного засобу, крім випадків передавання його користувачу у власність, кредиту та процентів за користування ним.

    Таким чином, у разі закінчення строку дії кредитної лінії для продовження кредитних відносин між банком та клієнтом, що виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір на таких самих умовах, на яких він був укладений, з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання.

    З наявної в матеріалах справи довідки Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» вбачається, що на виконання умов кредитно договору №б/н від 30 березня 2010 року банком було надано ОСОБА_3 кредитну картку НОМЕР_2 строком дії з 30 березня 2010 року по 03.2014 року.

    З даної довідки також вбачається, що банком ОСОБА_3 було надано інші кредитні картки НОМЕР_3 строком дії з 03 серпня 2011 року по 04.2015 року, НОМЕР_5 строком дії з 24 вересня 2012 року по 09.2016 року, НОМЕР_4 строком дії з 29 жовтня 2012 року по 05.2016 року, НОМЕР_6 строком дії з 15 лютого 2013 року по 01.2017 року.

    Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

    За приписами статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

    Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовано підтверджували існування обставин, про які останній зазначає, а саме: що кредитні картки НОМЕР_3 строком дії з 03.08.2011 року по 04.2015року, НОМЕР_5 строком дії з 24.09.2012 року по 09.2016 року, НОМЕР_4 строком дії з 29.10.2012 року по 05.2016 року, НОМЕР_6 строком дії з 15.02.2013 року по 01.2017 року, видані в межах дії одного й того ж договору кредиту б/н від 30.03.2010 року (термін дії якого закінчився 30 березня 2014 року).

    Вказані твердження ґрунтуються виключно на поясненнях позивача та жодними іншими документами не підтверджені.

    У зв’язку з чим, у колегії суддів, відсутні правові підстави ототожнювати вказані платіжні картки з кредитним договором №б/н від 30.03.2010 року та кредитною карткою НОМЕР_2 строком дії з 30.03.2010 року по 03.2014 року.

    Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Деснянського районного суду м.Києва від 11 липня 2018 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, стягнення з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 березня 2010 року на загальну суму 3090,38 грн., в тому числі : заборгованість за кредитом в сумі 2959,53 грн., заборгованість по відсотками в сумі 130,85 грн.

    Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

    Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

    В ході розгляду даної справи Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», було понесено судові витрати по сплаті судового збору до суду 1-ї інстанції в розмірі 1600 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 2400 грн., позовні вимоги та апеляційна скарга задоволені частково на загальну суму 3090,38 грн., що становить 3% від суми заявлених вимог. З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивач підлягають судові витрати у розмірі 48,00 грн. сплачені за подання позовної заяви та 72,00 грн. сплачені за подання апеляційної скарги, всього на загальну суму 120,00 грн.

    Отже, з урахуванням вимог ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_3на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 120,00 грн.

    Керуючись ст.ст.257, 258, 261,526, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 77,78, 81, 141, 367, 368, 374, 376, 381 – 384 ЦПК України, суд, –

    п о с т а н о в и в:

    Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Литвиненко Олени Леонідівни задовольнити частково.

    Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

    Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 березня 2010 року на загальну суму 3090,38 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 2959,53 грн., заборгованості за відсотками в сумі 130,85 грн.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 120,00 грн.

    Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

    Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

    Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року

    Головуючий: Судді:

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.