click fraud detection

ТЕМА: 07.11.2016 Про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою. ПАТ «Родовід Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5054
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    27 квітня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Луспеника Д.Д.,

    суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

    Черненко В.А., Штелик С.П.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі – ПАТ «Родовід Банк») звернулось до суду із указаним вище позовом, у якому просило стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором.

    Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі – ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав грошові кошти в сумі 26 920 дол. США зі сплатою 9,0 % річних та терміном повернення до 19 березня 2015 року. 19 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки.

    У зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 25 грудня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 23 753,38 дол. США та 4 729 053 грн 79 коп., із яких сума заборгованості за кредитом – 961,12 дол. США, прострочений кредит – 16 677,40 дол. США, поточні проценти – 108,73 дол. США, прострочені проценти – 6 006,13 дол. США, поточна плата за обслуговування кредиту – 849 грн 07 коп., прострочена плата за обслуговування кредиту – 21 646 грн 74 коп., пеня за прострочення кредиту – 3 371 136 грн 70 коп., пеня за прострочення процентів у розмірі 1 082 900 грн 25 коп., пеня за прострочення плати за обслуговування кредиту – 224 874 грн 36 коп., 3 % річних за прострочення кредиту – 17 308 грн 26 коп., 3 % річних за прострочення процентів – 5 560 грн 17 коп., 3 % за прострочення плати за обслуговування кредиту – 1 156 грн 27 коп., інфляційні втрати за прострочення плати за обслуговування кредиту – 3 621 грн 97 коп.

    Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року позов ПАТ«Родовід Банк» задоволено частково.Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 23 753,38 доларів США, що в перерахунку на національну валюту станом на 25 грудня 2014 року становить 374 596 грн 53 коп., суму пені за прострочення кредиту у розмірі 374 596,53 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 3 654 грн, всьогостягнуто 752 847,06 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 березня 2008 року в сумі 23 753,38 доларів США та 424 742,01 грн, із яких: заборгованість за поточним кредитом в сумі 961,12 доларів США, заборгованість за простроченим кредитом – 16 677,40 доларів США, заборгованість за поточними процентами – 108,73 доларів США, заборгованість за простроченими процентами – 6 006,13 доларів США, поточна плата за обслуговування кредиту – 849 грн 07 коп., прострочена плата за обслуговування кредиту – 21 646 грн 74 коп., пеня – 374 596 грн 53 коп., 3 %річних за прострочення кредиту – 17 308грн 26 коп., 3 %річних за прострочення процентів – 5 560 грн 17 коп., 3 %річних за прострочення плати за обслуговування кредиту – 1 156 грн 27 коп., інфляційні втрати за прострочення плати за обслуговування кредиту – 3 621 грн 97 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

    Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Судові рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам закону не відповідають.

    Судами встановлено, що 19 березня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з яким позичальник отримав грошові кошти в сумі 26 920 дол. США зі сплатою 9,0 % річних та терміном повернення до 19 березня 2015 року.

    Відповідно до договору поруки від 19 березня 2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_4, останній поручився за виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.

    У зв’язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов’язань, станом на 25 грудня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 23 753,38 дол. США та 4 729 053 грн 79 коп., із яких сума заборгованості за кредитом – 961,12 дол. США, прострочений кредит – 16 677,40 дол. США, поточні проценти – 108,73 дол. США, прострочені проценти – 6 006, 13 дол. США, поточна плата за обслуговування кредиту -849 грн 07 коп., прострочена плата за обслуговування кредиту – 21 646 грн 74 коп., пеня за прострочення кредиту – 3 371 136 грн 70 коп., пеня за прострочення процентів у розмірі 1 082 900 грн 25 коп., пеня за прострочення плати за обслуговування кредиту – 224 874 грн 36 коп., 3 % річних за прострочення кредиту – 17 308 грн 26 коп., 3 % річних за прострочення процентів – 5 560 грн 17 коп., 3 % за прострочення плати за обслуговування кредиту – 1 156 грн 27 коп., інфляційні втрати за прострочення плати за обслуговування кредиту – 3 621 грн 97 коп.

    Частково задовольняючи позов ПАТ «Родовід Банк», суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не виконує взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість, яка повинна бути стягнута з нього та поручителя.Посилаючись на ст. 533 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

    Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, дійшов висновку про те, що заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

    Проте погодитися з висновками судів не можна.

    Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

    Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

    Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

    Згідно зі статтею 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

    Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

    Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

    Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для усіх судів, не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

    Суди, стягнувши заборгованість за кредитним договором у доларах США, не перевірили наявність на час укладення кредитного договору у ПАТ «Родовід Банк» банківської ліцензії на здійснення операцій із валютними цінностями.

    Крім того, частково задовольняючи позов ПАТ «Родовід Банк», апеляційний суд стягнув інфляційні втрати.

    Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

    Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

    Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

    Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.

    Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для усіх судів.

    Суд апеляційної інстанції на вищезазначене уваги не звернув, не врахував, що предметом кредитного договору, укладеного між сторонами, були грошові кошти в іноземній валюті, помилково застосував до таких грошових зобов’язань положення закону в частині нарахування індексу інфляції, який регулює порядок сплати боргу, визначеного у гривнях.

    Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», перевіряючи явку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд установлює, чи повідомлені ті, хто не з’явився, про час і місце судового засідання з дотриманням вимог закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки в строк, визначений частиною четвертою статті 74 ЦПК України.

    На підставі ст. 224 ЦПК України суд до постановлення ухвали про заочний розгляд справи повинен перевірити факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином.

    Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції постановлено заочне рішення.

    У суді апеляційної інстанції відповідачі зазначали, що не були присутні при розгляді справи в суді першої інстанції, у зв’язку із чим були позбавлені прав, передбачених ст. 27 ЦПК України, та права надати суду письмові заперечення проти позову, відповідні докази та заяву про застосування строку позовної давності.

    Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.

    Крім того, за загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57-60, 131, 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявність доказів, що їх підтверджують).

    Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

    Проте рішення апеляційного суду не містить висновків щодо обґрунтованості, правильності розрахунку заборгованості, не зазначено періодів нарахування пені, не встановлено дату, з якої погашалась прострочена заборгованість.

    Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

    Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

    У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що у разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

    Втім, апеляційним судом не зазначено офіційний курс Національного банку України відносно іноземної валюти, з урахуванням якого проведено нарахування заборгованості.

    Наведене свідчить, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Частиною 3 ст. 335 ЦПК України встановлено, що суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

    За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у процесі якого суду слід урахувати наведене.

    Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

    Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий Д.Д. Луспеник

    Судді: В.І. Журавель

    С.Ф. Хопта

    В.А. Черненко

    С.П. Штелик

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.