click fraud detection

ТЕМА: 03.11.2016 Про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою. ПАТ КБ “Приват Банк”

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #5050
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У х в а л а

    іменем україни

    20 липня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Дем’яносова М.В.,

    суддів: Леванчука А.О.,

    Парінової І.К.,

    розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ПАТ КБ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

    Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2015 року позовні вимоги банку задоволено.

    Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № LOK-KC-081 в розмірі 1 191 546,10 грн, та стягнуто в соліданому порядку з ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватанк» 10 тис. грн., а всього заборгованість за договором у розмірі 1 201 546,10 грн, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 309 951,99 грн,заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 569 328.96 грн, заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 4 108,30 грн, пеня – 259 987,99 грн, 1 тис. грн. штраф (фіксована частина), 57 168,86 грн – штраф (процентна складова).

    Вирішено питання про судові витрати у справі.

    Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовлено.

    У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог апеляційний суд указував на те, що порука припинена.

    Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

    Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов’язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов’язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

    Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов’язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

    З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов’язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

    Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред’явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

    Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов’язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов’язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

    Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки слід пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

    Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс16.

    Отже встановивши те, що строк дії кредитного договору закінчився 26 грудня 2010 року, вимога банком про виконання поручителем кредитного зобов’язання боржника відповідачу не направлялася, банк звернувся до суду лише 05 липня 2013 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення договору поруки.

    Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

    Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

    Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий: М.В. Дем’яносов

    Судді: А.О. Леванчук

    І.К.Парінова

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.