click fraud detection

ТЕМА: Решение. Недействителен кредитный договор. Деньги не получал.УКРСОЦБАНК

В этой теме 0 ответов, 1 участник, последнее обновление  Dmitry Kasyanenko 4 года/лет, 11 мес. назад.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4242

    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    №2-458

    2013 року

    РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    21 листопада 2013 року Ленінський районний суд м.Луганська у складі:

    Головуючого судді Бугери О.В.,

    При секретарі Тихенькій О.О.,

    Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Луганського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, 3-я особа ОСОБА_2, –

    ВСТАНОВИВ:

    Позивачем подано до суду 23.11.2012 року відповідний позов. В обґрунтування позову зазначив, що у серпні місяці він звернувся до відповідача з приводу отримання кредиту. Мені роз’яснили, які саме документи є необхідним оформити та запропонували звернутися за допомогою до директора Агенства нерухомості «Лугань» ОСОБА_2. Після збирання всих документів він із своєю дружиною та ОСОБА_3 прибув до банку. Йому ОСОБА_2 роз’яснила, що на даному етапі є необхідним підписати майбутній кредитний договір, але через деякій час ОСОБА_2 йому повідомила, що кредитним комітетом мою заяву про видачу кредиту залишено без задоволення. У квітні 2010 року на його адресу почали надходити листи з банку із вимогою про сплату простроченої заборгованості. Він деякий час не звертав увагу на листи, оскільки кредиту не отримував. Але пізніше дізнався, що 14 вересня 2006 року між ним та відповідачем було нібито укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 550-3/1-000488 відповідно до якого на його ім’я було відкрито відновлювальну кредитну лінію у межах суми 59 доларів США. А також з метою забезпечення вимог за договором було укладено договір іпотеки, предметом якого виступи житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1. Зазначені обставини свідчать про наявність ознак злочину у діях ОСОБА_2. Вважав, що кредитний договір та договір іпотеки є недійсним у зв’язку із тим, що відповідно до вимог ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Але грошей він не отримував. З посиланням на норми ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша сторона заперечує проти його дійсність не підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним. Оскільки договір іпотеки забезпечує недійсний кредитний договір, то також втрачає свою чинність та повинен бути визнаний не дійсним.

    Просив суд визнати недійсним договір про надання відновлювальної кредитної лінії та визнати недійсним іпотечний договір.

    В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали, просили його задовольнити.

    Представник відповідача проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення, що долучені до справи, зазначав, що позивач уклав договір з банком, сам договір підписав, договір іпотеки посвідчений нотаріусом у встановленому законом порядку. Також зазначав, що договір є діючим та банк зі свого боку добросовісно виконав умови договору. Відповідно до вимог п.2.2. кошти були видані позивачу готівкою. Вважали доводи позивача необґрунтованими та безпідставними.

    Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідка ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

    14 вересня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №550-3/1-000488. За предметом договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами на умовах визначених договором в межах 59.000 доларів США, зі сплатою 13% річних /а.с.9-13/.

    14 вересня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6, майновим поручителем ОСОБА_1, було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки виступив житловий будинок АДРЕСА_1 /а.с.5-8/. Договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7.

    Позивач у справі подав суду заяву 12.09.2006 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії /а.с.17/. 14.09.2006 року позивач надав згоду на укладання договору іпотеки /а.с.27/, письмова заява посвідчена нотаріусом.

    Як вбачається з заяви про видачу готівки №51-006 від 14 вересня 2006 року ОСОБА_1 було отримано 59000 доларів США, еквівалент у гривні 297950 гривень /а.с.28/.

    Зазначена заява про видачу готівки була предметом дослідження експерта. Оскільки позивач в ході розгляду справи стверджував, що він не отримував коштів, та підпис на заяві про видачу готівки не його. З метою дослідження було надано оригінал заяви про видачу готівки / а.с.59/.

    Відповідно до висновку експерта №159/2 від 17.06.2013 року підпис в графі «підпис отримувача» в заяві про видачу готівки №51-006 від 14.09.2006 року виконана не ОСОБА_1, а іншою особою /а.с.113-119/.

    Відповідно до вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

    Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Відповідно до вимог ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

    В силу ст.66 ЦПК України висновок експерта є також доказом в рамках справи. Відповідно до вимог ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

    Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

    Заява позивача від 08.02.2010 року, яка була подана ним до Луганського відділення банку не може свідчити про отримання позивачем коштів за договором про відновлювальну кредитну лінію /а.с.29/. Позивач в судовому засіданні суду пояснив, що він був змушений подати заяву про сплату заборгованості за цим кредитом, оскільки працівники банку посилались на можливість реалізації будинку.

    Позивач в ході розгляду справи не заперечував, що ним 12 лютого 2010 року після написання цієї заяви, було проведено оплату 2780 доларів 17 центів, оскільки він переживав за можливість продажу будинку /а.с.30/. Більше оплату по договору він жодного разу не проводив.

    Будь-яких доказів щодо оплати позивачем коштів за договором протягом 2006-2008 року з боку відповідача не наведено, надані копії квитанції про нібито проводиму оплату підпису позивача не містять.

    Свідок ОСОБА_4 доводи позивача не спростувала, зазначила, що особисто його не пам’ятає, надала роз’яснення з приводу порядку отримання коштів. Свідок ОСОБА_5 лише підтвердив доводи позивача в частині того, що дійсно позивач викликався в 2010 році щодо наявної заборгованості, але позивач йому нічого не повідомляв про те, що він кредит не отримував.

    З урахуванням досліджених в рамках справи доказів в їх сукупності, суд приймає до уваги відповідний висновок. Окрім того, сторона відповідача своїм правом передбаченим ст. 150 ЦПК України не скористалась, клопотань про проведення повторної експертизи не подавалось. Тобто, судом розцінюється висновок експерта як належний та допустимий.

    Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

    Відповідно до вимог ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

    При цьому договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

    Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. В даному випадку, як вбачається з досліджених матеріалів справи договір про відновлювальну кредитну лінію дійсно підписаний сторонами, але при цьому грошові кошти за договором позивачем не отримані. Враховуючи наведене суд погоджується із доводами позивача щодо недійсності договору про надання відновлювальної кредитної лінії.

    Оскільки договір про іпотеку був укладений з метою забезпечення зобов’язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії, який визнається судом недійсним, суд погоджується з доводами позивача про його недійсність.

    З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

    Керуючись ст.ст. 16, 203, 205, 215, 625, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд, –

    ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

    Визнати недійсним договір про надання відновлювальної кредитної лінії №550-3/1-000488 від 14.09.2006 року укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1.

    Визнати недійсним іпотечний договір від 14.09.2006 року укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6, що посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі №2492.

    Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

    Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

    Головуючий: суддя О.В.Бугера

    №2-458. 2013 року

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)

Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.

Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Настройки файлов cookie на этом веб-сайте настроены так, что нужно «разрешить использование файлов cookie», чтобы обеспечить вам наилучший доступ к просмотру. Вы можете продолжить использовать этот веб-сайт без изменения настроек cookie или нажмите кнопку «Принять» ниже, значит вы соглашаетесь с этим.

Закрыть