click fraud detection

ТЕМА: 20.07.2016 Про стягнення заборгованості за кредитним договором. «Дельта Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4440
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    УХВАЛА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    20 липня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,Коротуна В.М., Писаної Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє через представника ОСОБА_7, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2013 року № 001-20702-140213, яка станом на 21 жовтня 2014 року становить 38 848,46 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 26 000,80 грн, прострочена заборгованість за кредитом – 7 601,35 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом – 5 246,73 грн.

    Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2015 року, позов задоволено.

    Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2013 року № 001-20702-140213 у розмірі 38 848,46 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі представник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

    Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Судами встановлено, що 14 лютого 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 було укладено договір № 001-20702-140213 на відкриття поточного рахунку з використанням та обслуговуванням платіжної картки типу «Master Card World» (кредитний договір), за умовами якого останньому на умовах строковості, платності та забезпеченості для безготівкових розрахунків за товари чи послуги, зняття (отримання) готівки в банкоматах та здійснення інших, не заборонених законом фінансових операцій, було надано кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 40 тис. грн зі сплатою 29 % річних за користування кредитними ресурсами за тарифами банку на обслуговування кредитної картки «Golf».

    За умовами цього договору та тарифів на обслуговування кредитної картки «Golf» позичальник ОСОБА_6 зобов’язався щомісяця погашати частину заборгованості за кредитом у вигляді обов’язкового мінімального платежу на погашення тіла кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

    Позивач свої зобов’язання за договором від 14 лютого 2013 року виконав, відкривши ОСОБА_6 поточний рахунок № НОМЕР_1 для користування кредитними коштами та здійснюючи кредитування позичальника у межах встановленого кредитного ліміту – 40 тис. грн. Позичальник, у свою чергу, свої зобов’язання виконує не належним чином, кредитні кошти своєчасно не повертає, а тому у нього станом на 21 жовтня 2014 року виникла заборгованість у загальному розмірі 38 848,46 грн.

    Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що відповідач свої зобов’язання за кредитним договором виконував неналежним чином, допустив виникнення заборгованості за цим договором, а тому вона підлягає стягненню у визначеному позивачем розмірі.

    З таким висновком погодитися не можна, оскільки суди його дійшли без з’ясування всіх обставин справи, необхідних для її правильного вирішення.

    Так, частиною 4 ст. 10 ЦПК України визначено, що суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи.

    Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

    Відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Згідно з пунктами 1-3 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

    Із матеріалів справи вбачається, що відповідач, заперечував проти розміру заборгованості, визначеного позивачем, вказував на те, що ним були внесені грошові кошти на погашення кредитної заборгованості.

    Так, відповідачем до матеріалів справи додано квитанцію від 13 січня 2015 року № 442907498 про внесення ОСОБА_6 на рахунок № НОМЕР_1 згідно з договором від 14 лютого 2013 року № 001-20702-140213 грошових коштів у розмірі 5 тис. грн та виписку за операціями по тому ж рахунку за період з 01 по 31 грудня 2014 року.

    Відхиляючи вказані докази, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем не надані поважні причини, за яких відповідач не міг надати ці докази місцевому суду.

    З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

    У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).

    Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

    Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

    Під час перегляду справи апеляційний суд вказаного не врахував, а тому наведений позивачем розрахунок заборгованості не може бути визнаний обґрунтованим.

    За таких обставин суд першої інстанції у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України, а апеляційний суд – ст. 303 ЦПК України, належним чином не перевірив доводів відповідача щодо розміру суми боргу.

    Враховуючи те, що судами під час розгляду справи були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє через представника ОСОБА_7, задовольнити.

    Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    ГоловуючийМ.Є. ЧервинськаСудді: І.М. Завгородня В.М. Коротун Л.М. Мазур Т.О. Писана

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.