click fraud detection

ТЕМА: Кредитный договор признан недействительным Поддельная подпись Сбербанк

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4237
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

    Справа №22-ц/2690/5713/2013 Головуючий 1 інстанції – Вовк Є.І.

    м. Київ Доповідач – Борисова О.В.

    У Х В А Л А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    13 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

    головуючого судді: Борисової О.В.

    суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

    при секретарі: Мурга М.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним кредитного договору, –

    в с т а н о в и л а:

    Позивач 02 листопада 2011 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» в якому просив визнати недійсним кредитний договір № 1120 укладений 11 вересня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2

    Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року позов ОСОБА_2. до ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним кредитного договору задоволено.

    Визнано недійсним кредитний договір № 1120 від 11 вересня 2006 року, сторонами в якому зазначені ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2

    Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 судові витати по справі у вигляді судового збору в сумі 94,10 грн. та витрат на проведення експертизи по справі в сумі 2476,32 грн.

    Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ПАТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

    Посилається на те, що судом першої інстанції не повністю встановлено обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки.

    Апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовив з невідомих для відповідача підстав в задоволені клопотання про виклик в судове засідання експертів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Суд першої інстанції не дав відповідачу можливості заявити клопотання про направлення запиту до Прикордонної служби України та залучення до участі у справі приватного нотаріуса, оскільки перейшов до судових дебатів. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що останній перебував у Великобританії в період з 24 вересня 2003 року по 24 жовтня 2009 року.

    Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем в забезпечення умов договору кредиту було укладено договір застави та не з’ясовано ким був підписаний вказаний договір.

    Представники відповідача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

    Позивач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явились, з’ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Як вбачається з матеріалів справи 11 вересня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1120, згідно якого банк надав позичальнику 270810 грн. зі сплатою 16,5 % строком на 84 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 10 вересня 2013 року.

    З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 11 вересня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір застави № 2666.

    Як вбачається з висновку № 9752/9753/12-32 судово-почеркознавчої експертизи від 12 грудня 2012 року КНДІСЕ підписи від імені ОСОБА_2, які розміщено під текстом на 1-й сторінці та на 4-й сторінці в розділі «Позичальник» у кредитному договорі № 1120 від 11 вересня 2006 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

    Частиною 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

    Згідно з п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

    Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

    Статтею 1055 ЦК України передбачно, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

    Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

    У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

    Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

    Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що оскільки при укладенні договору були порушені вимоги ст.ст. 207, 208, 1055 ЦК України, то кредитний договір № 1120 від 11 вересня 2006 року є недійсним.

    Разом з тим виконання чи не виконання сторонами зобов’язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних наслідків.

    Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

    Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання про виклик в судове засіданні експертів та те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що останній перебував у Великобританії в період з 24 вересня 2003 року по 24 жовтня 2009 року колегія судді відхиляє, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення відповідно до ст.212 ЦПК України оцінив докази з урахуванням вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України про їх належність та допустимість.

    Крім того, колегія суддів вважає, що наявність у відповідача копії особистих документів позивача не є правовою підставою для відмови в задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним.

    Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було з’ясовано, що до оспорюваного кредитного договору було підписано договір застави № 2666 від 11 вересня 2006 року колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки предметом даного позову є визнання недійсним кредитного договору, а не договору застави, крім того, при призначенні експертизи відповідачем не ставилось питання дослідження підпису позивача на договорі застави.

    Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

    Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

    У Х ВА Л И Л А:

    Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» – відхилити.

    Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

    Головуючий суддя:

    Судді:

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.