click fraud detection

ТЕМА: Решение. Признание недействительным кред.договора. Обман. ФИНАНСЫ И КРЕДИТ

В этой теме 0 ответов, 1 участник, последнее обновление  Dmitry Kasyanenko 4 года/лет, 11 мес. назад.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4235

    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    Справа № 22-ц-1738/11

    Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М.

    Категорія – 19

    Доповідач – Костів О.З.

    УХВАЛА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    29 грудня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

    головуючого – Костів О.З.

    суддів – Ходоровського М. В., Гурзеля І. В.,

    при секретарі – Бріль В.Л.

    з участю представника апелянта —Криницького А.П.,

    позивача –ОСОБА_2,

    представника позивача –ОСОБА_3

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі –ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») в особі філії «Західне регіональне управління» Тернопільської обласної дирекції ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Західне регіональне управління» Тернопільської обласної дирекції ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,-

    ВСТАНОВИЛА:

    ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання недійсним кредитного договору №12-310/29 від 29 лютого 2008 року про надання споживчого кредиту, укладеного між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», оскільки вказаний договір містить суперечливі та дискримінаційні по відношенню до позичальника умови, у договорі не визначено його ціни, відповідачем не була проведена переддоговірна робота з позичальником. При попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги уточнив та зазначив, що спірний кредитний договір був підписаний ним під впливом обману з боку банку, сторонами фактично не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки узгоджені у договорі розміри відсоткової ставки за кредитом, ціни договору та розмір фактичного здорожчання кредитиу в кінці періоду кредитування не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам. Також просив визнати недійсним договір іпотеки, як забезпечення недійсного договору, та зобов’язати приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити запис про обтяження квартири, переданої в іпотеку, з реєстру іпотек.

    Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано недійсними з моменту укладення кредитний договір про надання споживчого кредиту від 29 лютого 2008 року та договір іпотеки від 04 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 № запису 2008, які укладені між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Західне регіональне управління»Тернопільської обласної дирекції ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказують, що судом невірно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Зазначають, що перед укладенням кредитного договору позивач був належним чином ознайомлений з усіма умовами кредитування, про що свідчить його підпис в Інформації про умови кредитування, і що саме на цих умовах між позичальником і банком було укладено кредитний договір, висновок проведеної судово-економічної експертизи є необґрунтований та суперечливий, позивач певний час належним чином виконував умови спірного кредитного договору. Крім цього, в даний час наявне рішення суду, яке вступило в законну силу, про дострокове стягнення із позивача заборгованості за кредитним договором.

    Просять рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

    У судовому засіданні представник апелянта Криницький А.П. підтримав вимоги скарги, пославшись на мотиви, зазначені в ній, та суду пояснив, що позивачем пропущено строк позовної давності.

    Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечили. Також ОСОБА_2 пояснив, що якби на момент укладення договору йому було відомо, що розмір відсоткової ставки за кредитом, ціна договору та розмір фактичного здорожчання кредиту в кінці періоду кредитування не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам та є більшими, він би відмовився від його укладення.

    Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із наступних мотивів.

    Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір від 29 лютого 2008 року укладений позивачем під впливом обману з боку банку.

    З таким висновком колегія суддів погоджується.

    Судом встановлено, що 29 лютого 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №12-310/29 (надалі – кредитний договір) споживчого кредиту, метою якого було придбання позичальником 3-х кімнатної житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1.

    У забезпечення кредиту 04 березня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким квартира, що придбавалася, була передана в іпотеку за кредитним договором. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований за № реєстру 2008.

    Перед підписанням кредитного договору відповідачем було надано позивачу Інформацію про умови кредитування, яка підписана сторонами 29 лютого 2008 року (додаток №1).

    Згідно п.3.3 Інформації про умови кредитування загальна вартість кредиту за весь термін кредитування, відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості, складає 1257726.43 грн.

    Одночасно згідно Графіку зниження заборгованості, підписаного сторонами, як додаток до Інформації про умови кредитування, загальна вартість кредиту складає 1257726.43 грн. Абсолютне значення подорожчання кредиту –854017.30 грн.; реальна відсоткова ставка за виконання Позичальником кредитних зобов’язань перед Банком (за весь термін кредитування) –18.02 % річних.

    У справі за клопотанням позивача судом першої інстанції було призначено та проведено судово-економічну експертизу, в ході якої досліджено та визначено реальну відсоткову ставку, абсолютне значення здорожчання кредиту та розмір ануїтетного платежу, який відповідав би зазначеній в умовах кредитування загальній вартості кредиту.

    Частина 3 ст.203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину повинно відповідати його внутрішній волі.

    Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що волевиявлення учасників спірного кредитного договору не відповідало їх реальній волі.

    Зокрема, волі позичальника відповідало отримання кредиту, загальна вартість якого складає 1257726.43 грн. на умовах сплати реальної відсоткової ставки 18.02 % та за умови здорожчання кредиту на суму 854017.30 грн. на користь банку та за умови здорожчання кредиту на суму 904655.33 грн. з врахуванням платежів на користь третіх осіб. Це вбачається із підписаних позивачем документів – спірного кредитного договору, Інформації про умови кредитування та Графіку зниження розміру заборгованості від 29 лютого 2008 року.

    Проте, умови кредитування, які реально встановлені, не відповідають зазначеним вимогам.

    Згідно із п.1 додатку №1 до кредитного договору, який є невід”ємною частиною вказаного договору, та додатку №1 до Інформації про умови кредитування, котрий був наданий відповідачем позивачу перед підписанням кредитного договору, загальна ціна договору становить 1257726.43 грн.

    Однак, згідно експертного висновку №37 від 05 серпня 2011 року судово-економічної експертизи встановлено, що загальна ціна договору становить 1398480.00 грн., що на 140753.57 грн. більше, ніж встановлено у договорі.

    Вказаний висновок є чітким та конкретним, обґрунтованим та належно мотивованим, виконаний на підставі відповідних методик, ґрунтується на матеріалах справи і чинному законодавстві, а тому колегія суддів вважає його належним та допустимим доказом по справі.

    Таким чином, колегія суддів вважає, що узгоджена сторонами у договорі ціна договору не відповідає реально встановленій у договорі.

    Вказана у п.2 Додатку №1 до кредитного договору реальна відсоткова ставка за кредитом становить 18.02 % річних.

    Але, згідно експертного висновку судово-економічної експертизи, реальна відсоткова ставка становить 22.09% річних, що на 4.07% річних більше, ніж встановлено у договорі.

    Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що узгоджений у договорі розмір реальної відсоткової ставки не відповідає фактично встановленому у договорі.

    Вказаний у п.3 Додатку №1 до кредитного договору розмір фактичного здорожчання кредиту становить 854017.30 грн.

    Згідно експертного висновку судово-економічної експертизи абсолютне значення здорожчання кредиту становить 1015370.34 грн., що на 161352.70 грн. більше, ніж встановлено у договорі.

    Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що узгоджений у договорі розмір абсолютного здорожчання кредиту не відповідає фактично встановленому у договорі.

    Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що волевиявлення позивача на укладення договору на умовах, з яких сторони формально дійшли згоди згідно наявних у справі письмових документів (Кредитний договір, Інформація про умови кредитування, Графік погашення заборгованості) не відповідає фактично встановленим істотним умовам договору.

    Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами визначеного кредитного договору, зокрема, є відсоткова ставка та ціна договору.

    Судом встановлено, що у належній формі сторони (кредитор та позичальник) дійшли згоди щодо умов кредитування, визначених у кредитному договорі, Інформації про кредитування та Графіку зниження заборгованості.

    Однак, реальна відсоткова ставка за договором не відповідає визначеній у п.2 Додатку №1 до кредитного договору, а ціна договору фактично є на 140753.57 грн. більшою, ніж встановлена у п.1 Додатку №1 до кредитного договору.

    Крім того, погоджений сторонами розмір фактичного здорожчання кредиту не відповідає його фактичному розміру, який виявився на 161352.70 грн. більшим, ніж було погоджено сторонами у договорі.

    На підставі зазначеного вище суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що під час укладення кредитного договору відповідач (банк) приховав від позивача повну та об’єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування та вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів в оману позивача щодо реальної відсоткової ставки, абсолютного значення здорожчання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, яку позивач сплатив би відповідачу, проводячи оплату встановленими у договорі розмірами щомісячних платежів у визначеній у договорі кількості таких платежів.

    В зазначених обставинах суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, вірно вбачав ознаки обману.

    Посилання представника апелянта на ту обставину, що позивач був в повній мірі ознайомлений з усіма умовами кредитування та підписав Додаток №1 до кредитного договору –«Інформацію про умови кредитування», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки підписом позивача було підтверджено ознайомлення лише з тією інформацією, котру надав йому відповідач, а вона, як встановлено в ході судового розгляду справи, була неповною та недостатньою для здійснення свідомого вибору.

    Враховуючи, що кредитний договір розроблявся саме відповідачем, колегія суддів вважає, що відповідальність щодо його змісту повністю покладається на відповідача.

    Оскільки всі вказані розбіжності у розрахунках здійснені виключно на користь відповідача, аналізуючи всі інші встановлені у судовому засіданні факти у сукупності, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що підписання оскаржуваного кредитного договору було здійснено позивачем під впливом обману з боку відповідача. Мотивом обману, в даному випадку, було отримання відповідачем прихованого додаткового прибутку.

    Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06 листопада 2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

    Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку, в даному випадку і є умислом в діях відповідача.

    Згідно ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

    Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

    Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що кредитний договір від 29 лютого 2008 року укладений позивачем під впливом обману з боку банку.

    Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем протягом певного періоду виконувалися умови кредитного договору, а також на дострокове стягнення із позивача згідно рішення суду заборгованості за кредитом, оскільки згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року виконання чи невиконання сторонами зобов’язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

    Згідно із ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню.

    Недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_2 договір іпотеки житлової квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, № запису 2008 від 04 березня 2008 року.

    Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності.

    У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

    Позивач зазначає, що про наявність обману з боку банку при укладенні кредитного договору йому стало відомо лише в квітні 2011 року –при подачі уточнень до позовної заяви, і вказане твердження апелянтом не спростовано.

    Враховуючи викладене, судом першої інстанції повно і всебічно досліджено всі обставини справи, дана правильна правова оцінка зібраним доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

    Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачає.

    Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

    УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Західне регіональне управління» Тернопільської обласної дирекції ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» – відхилити.

    Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року – залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

    Головуючий – підпис

    Судді – два підписи

    З оригіналом згідно:

    Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.З. Костів

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)

Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.

Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Настройки файлов cookie на этом веб-сайте настроены так, что нужно «разрешить использование файлов cookie», чтобы обеспечить вам наилучший доступ к просмотру. Вы можете продолжить использовать этот веб-сайт без изменения настроек cookie или нажмите кнопку «Принять» ниже, значит вы соглашаетесь с этим.

Закрыть