click fraud detection

ТЕМА: 27.01.2016 Про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки квартири. «ПриватБанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4414
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    27 січня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Юровської Г.В.,

    суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,

    Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Павлика Петра Олеговича, ОСОБА_5 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки квартири, зобов’язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 – на рішення апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

    17 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № CGR0GA00000320, відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у сумі 45 тис. дол. США на термін до 16 серпня 2017 року включно, а відповідач зобов’язався за умовами вказаного кредитного договору повернути позивачу кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та на умовах, передбачених кредитним договором.

    На виконання умов кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 45 тис. дол. США, отже, у повному обсязі виконав умови кредитного договору. Відповідач своєчасно не надавав позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, комісією, відсотками та іншими витратами, передбаченими кредитним договором, а тому не виконав взяті на себе договірні зобов’язання за кредитним договором, чим порушив норми ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України.

    Відповідач має заборгованість, яка виникла на підставі вищевказаного кредитного договору та відповідно складається із наступного: заборгованості за кредитом у розмірі 21 880,70 дол. США, за відсотками за користування кредитом у розмірі 2 146,84 дол. США, за комісією з користування кредитом у розмірі 360 дол. США, пені – 139,64 дол. США, штрафу (фіксована частина) – 15,86 дол. США, штрафу (відсоток від заборгованості) – 1 226,36 дол. США, а всього – 25 769,40 дол. США.

    Враховуючи вказане, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з ОСОБА_3 суму боргу, що утворилась на підставі неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором від 17 серпня 2007 року у розмірі 25 769,40 дол. США, що еквівалентно 406 125 грн 77 коп., та судові витрати.

    ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Павлика П.О., ОСОБА_5, в якому просив з підстав порушення відповідачем положень Закону України «Про захист прав споживачів» визнати недійсними: кредитний договір від 17 серпня 2007 року, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», та договір іпотеки квартири від 17 серпня 2007 року, укладений між його матір’ю ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Павликом П.О., який був укладений на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором; зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк» перевести валюту кредитування у гривню за курсом НБУ станом на дату підписання сторонами кредитного договору, тобто станом на 17 серпня 2007 року; зобов’язати приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Павлика П.О. виключити з Реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки квартири б/н та належить на праві приватної власності ОСОБА_5, а також просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» надлишково сплачені кошти за кредитним договором у розмірі 18 048,74 дол. США та судові витрати за зустрічним позовом.

    ОСОБА_3 посилався на те, що погашення споживчого кредиту повинно проводитись у строки відповідно до графіка погашення кредиту, який банком не був наданий.

    Також вказував на те, що відсотки за користування споживчим кредитом сплачувались банку в іноземній валюті готівкою через касу банку на підставі зазначеного кредитного договору, як того вимагав ПАТ КБ «ПриватБанк», у порушення норми, передбаченої п.п. «а», «в» та «е» пп 6.1, 6.2, 6.3 п. 6 постанови правління Національного банку України від 30 травня 2007 року № 200 «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів НБУ», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 червня 2007 року № 656/13923.

    Зазначав, що на час укладення кредитного договору у банку була відсутня генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій.

    На порушення пунктів 2.1, 2.2, 2.3 постанови правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» ПАТ КБ «ПриватБанк» перед укладенням кредитного договору не надав йому в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши в ній таке: а) найменування та місцезнаходження банку – юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов’язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб – страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умови дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством.

    На порушення пункту 3.8 постанови правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов’язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов’язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, чого фактично ПАТ КБ «ПриватБанк» не вчинив.

    ОСОБА_3 зазначав, що деякі положення пунктів укладеного кредитного договору є дискримінаційними по відношенню до нього, як до споживача фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, та такими, що не відповідають чинному законодавству України у сфері захисту прав споживачів в частині отримання населенням споживчих кредитів, а саме нормам ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, п. 6.2 кредитного договору не передбачено чіткого та зрозумілого для споживача кредитних послуг механізму нарахування банком та сплати позичальником додаткової винагороди, яка не вважається послугою в розумінні чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів. Згідно з п. п. 2.2.5, 2.3.5, 3.5 кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» має право на власний розсуд, без відома ОСОБА_3, користуватися правом списання коштів з будь-яких поточних рахунків ОСОБА_3, відкритих у цьому банку з метою подальшого автоматичного зарахування таких грошових коштів в якості оплати існуючої кредитної заборгованості за кредитним договором.

    Згідно з п. 2.3.1 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури грошових ресурсів в Україні, а саме при зміні курсу долара до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення цього договору, зміні облікової ставки НБУ; зміні середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати набуття чинності зміненої процентної ставки.

    ОСОБА_3 зазначав, що банк не повідомив його про збільшення в односторонньому порядку річної відсоткової ставки.

    Також вважає несправедливим п. 3.2 кредитного договору, зокрема щодо нарахування та сплати позичальником процентів за користування споживчим кредитом, оскільки банк самостійно без письмового повідомлення позичальника нараховує такі проценти, які залежать від зміненої частини споживчого кредиту за кредитним договором, при цьому позичальник не має змоги самостійно відслідкувати правильність нарахування йому банком таких відсотків.

    Вважає порушенням чинного законодавства в частині застосування неустойки (п. 5.4 договору), яким фактично за одне і те ж порушення умов договору до позичальника подвійно застосовується один і той же вид неустойки – штраф у фіксованій та процентній частині.

    Враховуючи вказане, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

    Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18 травня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

    Поновлено строк позовної давності ОСОБА_3

    Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

    Визнано недійсним в цілому з моменту укладення кредитний договір від 17 серпня 2007 року № CGR0GA00000320, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3

    Визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки квартири від 17 серпня 2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Павликом П.О.

    Зобов’язано приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Павлика П.О. виключити з Реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки квартири від 17 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, а саме нерухоме майно – житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами з усіма невід’ємними приналежностями в ньому, загальною площею 68,9 кв. м. (житлова площа – 42,9 кв. м), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5

    Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 надлишково сплачені кошти за кредитним договором № CGR0GA00000320 від 17 серпня 2007 року у розмірі 18 048,74 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно з офіційним розпорядженням НБУ щодо курсу валют станом на 17 серпня 2007 року становить 91 146 грн 14 коп.

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

    Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму боргу, що утворилась на підставі кредитного договору № CGROGA00000320 від 17 серпня 2007 року в розмірі 25 769,40 дол. США, що за курсом 15,76 грн за 1 дол. США згідно з службовим розпорядженням НБУ від 22 січня 2015 року становить 406 125 грн 77 коп., та 3 654 грн сплаченого судового збору.

    У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

    У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

    Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Рішення апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам.

    Судами встановлено, що 17 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № СGR0GА00000320, згідно з умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у сумі 45 тис. дол. США на термін до 16 серпня 2017 року, а відповідач зобов’язався повернути позивачу кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом і комісію в строки та на умовах, передбачених кредитним договором.

    На виконання умов кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 45 тис. дол. США на підставі ордера – розпорядження від 17 серпня 2007 року № 781, отже у повному обсязі виконав умови кредитного договору.

    Відповідно до п. 7.1 кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов’язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на строк з 17 серпня 2007 року по 16 серпня 2017 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 50 072,00 дол. США на наступні цілі: на споживчі потреби 45 тис. дол. США; на оплату страхових платежів 5 072 дол. США. Періодом сплати вважати період з 17 по 22 число кожного місяця. Щомісяця, в період сплати, позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 714,81 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, що розраховані відповідно до п. п. 3.2, 3.4, винагорода розрахована відповідно до п. п. 1.1, 3.7 цього договору.

    На забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов’язань з повернення споживчого кредиту за вказаним кредитним договором 17 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Павликом П.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1749 і, відповідно, накладено заборону на відчуження предмета іпотеки, про що нотаріусом внесено відповідні відомості до Реєстру іпотек.

    Згідно з умовами договору іпотеки ОСОБА_5 було передано ПАТ КБ «ПриватБанк» в іпотеку нерухоме майно – житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, з усіма невід’ємними приналежностями в ньому, загальною площею 68,9 кв. м (житлова площа 42,9 кв. м), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оціночною вартістю 285 тис. грн.

    Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 на момент укладення договору не був обізнаний щодо істотних умов кредитного договору в частині погодження чітких строків повернення позичальником кредитних коштів, у кредитному договорі відсутні умови п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 3.2, 3.4, 3.8 розділу 3 постанови правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», що є обов’язковими, ОСОБА_3 не було надано інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов’язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов’язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, а тому подальше виконання кредитного договору на умовах, що порушують чинне законодавство України, значно погіршують фінансове становище позичальника по відношенню до банку та продовжує діяти на даний час, є недопустимим.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом пропустив строк позовної давності.

    Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягнення на користь банку.

    Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

    Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

    Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Звертаючись до суду з позовом, банк надав суду розрахунок, згідно з яким заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 17 серпня 2007 року станом на січень 2015 року становила 25 769,40 дол. США, що за курсом 15,76 грн за 1 дол. США згідно з службовим розпорядженням НБУ від 22 січня 2015 року становить 406 125 грн 77 коп. та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 21 880,70 дол. США, відсотків за користування кредитом у розмірі 2 146,84 дол. США, комісії у розмірі 360,00 дол. США, пені у розмірі 139,64 дол. США та штрафу (фіксована частина) в розмірі 15,86 дол. США, штрафу (відсоток від заборгованості) в розмірі 1 226,36 дол. США.

    Разом з тим суд має з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання.

    Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не перевірив розрахунок, наданий ПАТ КБ «ПриватБанк», не встановив період виникнення заборгованості за договором.

    Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент укладення кредитного договору процентна ставка становила 11,04 % річних; зміна відсоткової ставки за весь період дії кредитного договору мала місце 22 листопада 2008 року – збільшено до 13,08 % річних; 26 серпня 2010 року – зменшено до 12,58 % річних.

    Згідно з п. 2.3.1 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме при зміні курсу долара до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення цього договору, зміні облікової ставки НБУ; зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому, банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 (семи) календарних днів з дати набуття чинності зміненої процентної ставки.

    При підвищенні процентної ставки з’ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

    Суд апеляційної інстанції належним чином не з’ясував, чи був відповідач повідомлений банком про збільшення процентної ставки, та не перевірив, чи звертався ОСОБА_3 до банку з письмовою заявою про заперечення проти підвищення відсоткової ставки за кредитом, та не з’ясував, чи сплачував відповідач проценти за користування кредитом за новою ставкою.

    Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності без поважних причин.

    З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.

    Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

    Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

    Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

    Оскаржуване рішення апеляційного суду у порушення вищевказаних роз’яснень взагалі не містить висновків суду щодо доведеності позовних вимог ОСОБА_3

    За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 – задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий Г.В. Юровська

    Судді: А.О. Леванчук

    Л.М. Мазур

    В.А.Нагорняк

    Т.О. Писана

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть