click fraud detection

ТЕМА: 22.06.2016 Про стягнення заборгованості за кредитним договором. «УкрСиббанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4402
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    22 червня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Луспеника Д.Д.,

    суддів: Дербенцевої Т.П., Попович О.В.,

    СавченкоВ.О., Черненко В.А.,

    розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

    за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 16 липня 2015 року, –

    в с т а н о в и л а :

    У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до ОСОБА_3 із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що 24 листопада 2006 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір №11083986000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит (грошові кошти) в іноземній валюті розміром 34 628,00 швейцарських франків на умовах повернення не пізніше 19 червня 2012 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатою 8, 49% річних.

    Додатковою угодою № 2 від 30 січня 2008 року до кредитного договору №11083986000 від 24 листопада 2006 року змінено схему погашення кредиту та погоджено, що для ідентифікації договору в системі обліку може використовуватись як номер зазначений при укладанні № 11083986000, так і № 11083986001.

    Додатковою угодою № 1 від 30 січня 2009 року до кредитного договору №11083986000 від 24 листопада 2006 року змінено кінцевий термін повернення кредиту – відповідач зобов’язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 23 листопада 2021 року, та перенесено строки сплати процентів – проценти, нараховані в період з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, сплачуються відповідачем до 13 січня 2014 року.

    Посилаючись на те, що внаслідок порушення порядку та строку погашення кредиту позичальником, станом на 09 листопада 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 28 084, 82 швейцарських франки, що за курсом НБУ на вказану дату становить 243 958, 49 грн, із яких: 23 717, 12 швейцарських франки, що еквівалентно 206 018, 50 грн, – тіло кредиту, 4 356, 94 швейцарських франки, що еквівалентно 37 846, 51 грн, – проценти, 10, 76 швейцарських франки, що еквівалентно 93, 48 грн, – пеня, позивач просив стягнути вказану суму боргу із боржника.

    Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 16 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 084 швейцарських франки 82 сантими. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

    Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

    Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити.

    Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

    При вирішенні справи апеляційний суд виходив із встановлених обставин про те, що 24 листопада 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11083986000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит (грошові кошти) в іноземній валюті розміром 34 628,00 швейцарських франків на умовах повернення не пізніше 19 червня 2012 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатою 8, 49% річних.

    Додатковими угодами від 30 січня 2008 року та від 30 січня 2009 року вносилися зміни до кредитного договору №11083986000 від 24 листопада 2006 року, зокрема змінено схему погашення кредиту та погоджено, що для ідентифікації договору в системі обліку може використовуватись як номер зазначений при укладанні № 11083986000, так і № 11083986001; змінено кінцевий термін повернення кредиту – відповідач зобов’язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 23 листопада 2021 року, та перенесено строки сплати процентів.

    За змістом п. 1.5. кредитного договору, кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № 26205059528100 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

    Пунктом 9.9. кредитного договору сторони погодили, банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості позичальника відповідно до вимог НБУ та умов договору. У випадку наявності суперечок між сторонами в якості письмових доказів невиконання зобов’язань позичальника, що мають пріоритетне значення, приймаються виписки про стан, первинні документи (платіжні доручення позичальника), дані балансу, надані банком, якщо позичальник не доведе недійсність наданих банком документів або не надасть інших доказів виконання зобов’язань.

    Вимоги ст. ст. 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов’язують суд з’ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

    Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

    Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

    Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215, 303, 315-316 ЦПК України, визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведення розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

    Обставини отримання позичальником грошової суми розміром 34 628,00 швейцарських франків апеляційний суд встановив на підставі оцінки наданих банком документів, а саме: меморіального ордеру № НОМЕР_1 від 24 листопада 2006 року (Т. 1, а. с. 70); виписок за особовим рахунком ОСОБА_3 (Т. 1, а. с. 240-277).

    Разом з тим, як вбачається із виписки за особовим рахунком ОСОБА_3 (Т. 1, а. с. 240), 24 листопада 2006 року на рахунок позичальника перераховано кошти у розмірі 34 628,00 швейцарських франків, 11 584 із яких 27 листопада 2006 року банк зараховує у погашення тіла кредиту, підставою проведення платежу вказано заяву клієнта. З огляду на заперечення ОСОБА_3 щодо його згоди на проведення такої операції апеляційний суд не встановив, чи підтверджується ініціатива ОСОБА_3 на внесення 11 584 швейцарських франків 27 листопада 2006 року у рахунок погашення тіла кредиту відповідною заявою. Крім того, вважаючи платіж на суму 11 584 швейцарських франків належним виконанням кредитного договору, апеляційний суд не звернув уваги, що у такому разі борг за тілом кредиту вже 27 листопада 2006 року зменшився із 34 628,00 швейцарських франків до 23 044, а банк заявляє до стягнення заборгованість за тілом кредиту станом на 09 листопада 2013 року у розмірі 23 717, 12 швейцарських франки.

    Згідно заяви на видачу готівки № 6 від 24 листопада 2006 року ОСОБА_3 отримав у банку готівкою 87 126, 88 грн кредитних коштів (Т. 1, а. с. 172). Інформації щодо зняття ним із рахунку кредитних коштів у більшому розмірі виписки за особовим рахунком не відображають.

    Таким чином, суд не встановив, яку суму банк надав позичальнику на виконання п. 1.5. кредитного договору та яку суму кредиту позичальник використав за цільовим призначенням; не з’ясував порядок розрахунку боргових сум; які суми вносилися позичальником на погашення кредиту та коли, у рахунок погашення яких прострочених окремих зобов’язань, що входять до змісту кредитного зобов’язання (основна сума кредиту, проценти, пеня тощо), зараховано сплачені позичальником кошти та чи знаходиться визначений банком порядок черговості платежів у відповідності із погодженими умовами кредитного договору. Як наслідок не перевірено, яка сума є базою нарахування процентів та пені.

    Крім того, поклавши в основу висновків про розмір боргу розрахунки позивача, апеляційний суд надав перевагу одним доказам над іншими без оцінки усіх доказів у взаємозв’язку. Апеляційний суд не навів мотивів, з яких він відхилив висновок № 494 судової економічної експертизи від 04 серпня 2014 року (Т. 2, а. с. 3-13) та висновок комісійної судово-економічної експертизи № 12435 від 16 січня 2015 року (Т. 2, а. с. 45-55) як докази у справі; обставини, на підтвердження яких ці висновки подано, не перевірив.

    Доводи касаційної скарги про те, що валютою кредиту є гривня, відхиляються з огляду на таке.

    У п. 10 кредитного договору сторони домовилися про договірне списання банком з усіх рахунків позичальника в національній і іноземній валюті, відкритих в банку: нарахованих процентів, комісій, погашення заборгованості за кредитом при настанні термінів виконання позичальником зобов’язань і в розмірах, визначених у даному договорі.

    За п. 10.2. кредитного договору позичальник доручив банку при настання термінів виконання його зобов’язань зі сплати нарахованих процентів, комісій, погашення заборгованості за даним договором списувати кошти з поточних рахунків позичальника в іноземній валюті, відкритих у банку та з поточних рахунків у національній валюті у сумі, еквівалентній розміру зобов’язань позичальника за даним договором, і витрат, пов’язаних із придбанням валюти на Міжбанківському валютному ринку України, у випадках, якщо при настанні термінів виконання зобов’язань за цим договором (погашення кредиту, сплати процентів, комісій), на рахунках позичальника в іноземній валюті відсутні або недостатньо коштів. У такому випадку позичальник доручає банку для погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснювати від свого імені та за рахунок позичальника купівлю іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України у сумі такої заборгованості позичальника за поточним курсом на дату купівлі іноземної валюти.

    Згідно п. 9.11. кредитного договору, позичальник, укладаючи цей договір, визнає можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отримання кредитних коштів, їх використанні за цільовим призначенням та поверненні таких коштів згідно умов даного договору.

    Зміст договірних положень у сукупності із встановленими обставинами внесення позичальником платежів у тому числі й у швейцарських франках на погашення кредиту свідчать про правильність висновків апеляційного суду про те, що валютою кредитного зобов’язання є швейцарський франк.

    Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що процесуальний закон (ст. ст. 11, 303 ЦПК України) обмежує повноваження суду щодо покладення на відповідача обов’язку вчинити певні дії обсягом та змістом позовних вимог, які уточнюються, змінюються чи доповнюються до початку розгляду справи у суді першої інстанції (ст. 31 ЦПК України).

    За змістом позовної заяви, до стягнення банком заявлено загальну суму у розмірі 28 084, 82 швейцарських франки, що за курсом НБУ станом на 09 листопада 2013 року становить 243 958, 49 грн. Таким чином, вимоги про виконання кредитного зобов’язання заявлені позивачем у перерахунку до гривні за офіційним курсом Національного банку на день проведення останнього розрахунку, тобто позивач визначив валютою платежу гривню та просив стягнути із відповідача загальну суму у гривневому еквіваленті розміром 243 958, 49 грн. Суд апеляційної інстанції визначив загальну суму боргу у швейцарських франках без урахування змісту позовних вимог.

    За наведених підстав ухвалене апеляційним судом рішення підлягає скасуванню за ст. 338 ЦПК України із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, –

    у х в а л и л а :

    Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнитичастково.

    Рішення апеляційного суду Полтавської області від 16 липня 2015 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий Д.Д. Луспеник

    Судді: Т.П. Дербенцева

    О.В. Попович

    В.О.Савченко

    В.А. Черненко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть