click fraud detection

ТЕМА: 28.03.2016 Про стягнення заборгованості за кредитним договором. ПАТ «ПриватБанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4401
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У х в а л а

    іменем україни

    28 березня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    ОстапчукаД. О., Дербенцевої Т. П., Касьяна О. П.,

    провівши попередній розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 листопада 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк»), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору від 16 листопада 2006 року № DNH4KP11581741, звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило стягнути з відповідача 65 045 грн 82 коп. заборгованості за вказаним договором та судові витрати.

    Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

    У поданій касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

    Касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно відхилити з огляду на наступне.

    Статтею 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

    Судами встановлено, що 06 квітня 2007 року ОСОБА_4 звернувся до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», із заявою, на підставі якої відповідачу було надано кредит у розмірі 5 811 грн зі сплатою 25,08 % річних за користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 14 травня 2010 року.

    Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), та тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

    За умовами договору погашення заборгованості відбувається щомісячними платежами.

    Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1ст. 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

    Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

    Частинами 1 та 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

    У разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

    Із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 з моменту укладення кредитного договору жодних платежів на погашення кредиту не здійснював.

    Відповідно до ч. 2 та ч. з ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

    Звернувшись у березні 2009 року, в межах трирічного строку позовної давності, до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, банк здійснив дії, які перервали строк позовної давності.

    Після скасування вказаного наказу банк в межах загального трирічного строку позовної давності, перебіг якого почався з березня 2009 року, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

    Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2010 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 було задоволено. Проте ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2015 року заочне рішення було скасовано та при новому розгляді позовну заяву банку було залишено без розгляду.

    За правилами ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

    Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди виходили із того, що оскільки позичальник з моменту укладення кредитного договору жодних платежів не здійснював, а позовна заява банку була залишена без розгляду, то позивач, звернувшись до суду з позовом у січні 2015 року, пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, який почався з березня 2009 року.

    Посилання позивача на те, що п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), доданих до позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк», установлено строк позовної давності тривалістю 5 років – безпідставне, оскільки позивачем не доведено та не надано належних доказів того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що ці Умови передбачали збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались самим банком.

    Крім того, навіть і при застосуванні п’ятирічного строку позовної давності, передбаченого п. 5.5 Умов, такий строк сплинув у березні 2014 року.

    Такі висновки судів ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи.

    Доводи касаційної скарги про те, що п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») установлено позовну давність тривалістю в п’ять років, тому строк позовної давності, який почався з дня ухвалення Шевченківським районним судом м. Запоріжжя заочного рішення – 18 лютого 2010 року, не пропущено – безпідставні, оскільки висновки з цього приводу, зроблені судами, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

    Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

    Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

    Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

    Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 листопада 2015 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Колегія суддів: Д. О. Остапчук

    Т.П. Дербенцева

    О. П. Касьян

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.