click fraud detection

ТЕМА: 06.04. 2016 Про стягнення заборгованості за кредитним договором. ПАТ «Дельта Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4384
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У х в а л а

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    06 квітня 2016 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України

    з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючогоЛуспеника Д.Д.суддів:Журавель В.І.,Закропивного О.В., Хопти С.Ф.Штелик С.П.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 04 листопада 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, посилаючись на те, що 13 липня 2011 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Амалтея» (далі – ТОВ «Амалтея») укладено договір кредитної лінії, згідно з умовами якого останнє отримало кредит в розмірі 5 977 000 доларів США зі сплатою 13 % річних терміном до 12 липня 2016 року. На забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 13 грудня 2013 року між банком, ТОВ «Амалтея» та ОСОБА_6 укладено договір поруки. У зв’язку з порушенням боржником взятих на себе зобов’язань станом на 16 липня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 8 664 349 доларів 19 центів США, з яких: заборгованість за кредитом – 5 407 000 доларів США; заборгованість за процентами – 837 468 доларів 56 центів США; пеня за несвоєчасне повернення процентів – 29 080 доларів 63 центи США та штраф 2 390 800 доларів США, які позивач просив стягнути на його користь з поручителя.

    Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 03 грудня 2014 року в позові відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 04 листопада 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 03 грудня 2014 року скасовано.

    Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

    Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № ВКЛ-2006474/1 від 13 липня 2011 року у розмірі 8 664 349 доларів 19 центів США, що в гривневому еквіваленті становить 101 529 467 грн 64 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом – 5 407 000 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 63 359615 грн 30 коп.; сума заборгованості за відсотками – 837 468 дол. 56 центів США, що в гривневому еквіваленті становить 9 813 516 грн 88 коп.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 29 080 дол. 63 центи США, що в гривневому еквіваленті становить 340 768 грн 92 коп.; штраф – 2 390 800 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 28 015 566 грн 54 коп.

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

    Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

    Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

    Відповідно до ч. 1 ст. 546 виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

    Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

    Судами встановлено, що 13 липня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Амалтея» укладено договір кредитної лінії № BKJT-2006474/l, згідно з умовами якого останньому надано кредит в розмірі 5 977 000 доларів США зі сплатою 13 % річних терміном до 12 липня 2016 року.

    З метою забезпечення виконання зобов’язань за договором кредитної лінії 13 грудня 2013 року між банком, ТОВ «Амалтея» та ОСОБА_6 укладено договір поруки, згідно з умовами якого боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

    Відповідно до п. п. 1.2, 1.4 договору поруки поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору. Кредитор та позичальник мають право змінювати умови кредитного договору за погодженням із поручителем.

    Судами також установлено, що останній платіж з погашення процентів здійснено 27 січня 2014 року, а у зв’язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов’язань та припиненням сплати платежів за тілом кредиту з 10 лютого 2012 року станом на 16 липня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 8 664 349 доларів 19 центів США.

    Рішенням господарського суду Херсонської області від 21 жовтня 2014 року в справі № 923/1312/14 з ТОВ «Амалтея» на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за договором кредитної лінії від 13 липня 2011 року № ВКЛ-2006474/1 у розмірі 5 407 000 дол. США – за кредитом, 837 468 дол. 56 центів США – проценти за користування кредитними коштами та 30 000 дол. США – штрафні санкції.

    Зазначене рішення господарського суду змінено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року, якою надана відстрочка виконання рішення суду строком на один рік до 29 січня 2016 року.

    Згідно з положенням ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

    Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ «Дельта Банк» пред’явило позов після спливу шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України, для звернення з вимогою до поручителя, оскільки відповідно до п. 4.4 кредитного договору у банку виникло право на дострокове повернення кредиту після 21 лютого 2014 року, коли позичальник допустив порушення кредитного зобов’язання.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у даній справі строк пред’явлення кредитором вимоги до поручителя боржника повинен обчислюватися з моменту застосування банком права дострокової вимоги повернення кредиту, тобто з 14 квітня 2014 року – дати направлення ПАТ «Дельта Банк» відповідної вимоги боржнику. При цьому, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованою розраховану банком суму спірної заборгованості, до якої зокрема включено неустойку (штраф та пеню), що визначена у доларах США.

    Проте, повністю з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

    Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає з огляду на наступне.

    Положення ч. 4 ст. 559 ЦК України містять дві взаємовиключні підстави для припинення поруки: 1) коли договором поруки встановлено строк, після якого порука припиняється – порука вважається припиненою у відповідний строк; 2) коли договором поруки не встановлено строк, після якого порука припиняється – порука вважається припиненою, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимогу до поручителя.

    Судом апеляційної інстанції установлено, що у відповідному договорі поруки строк його дії згідно вимог ст. 252 ЦК України не встановлено.

    Тому, у такому випадку порука припиняється, якщо кредитор протягом наступних шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

    Отже, апеляційному суду слід належним чином установити настання строку виконання основного зобов’язання.

    Так як для того, щоб такий строк визначити з дати останнього платежу позичальником, суду слід належним чином дослідити умови кредитного договору і згідно вимог ст. 214 ЦПК України визначитись із тим, чи передбачали сторони договору (ст.ст. 3, 627 ЦК України) відповідні умови про те, що у разі несплати чергового платежу наступає строк дострокового виконання основного зобов’язання. Установлення указаних обставин визначає зміну строку виконання основного зобов’язання, яке первинно в укладеному між сторонами договорі визначено до 12 липня 2016 року.

    При цьому згідно з п. 4.4 кредитного договору у випадку невиконання позичальником зобов’язань, визначених у п. 3.3 цього договору, протягом більше 10 (десяти) календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов’язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції.

    Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов’язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також надання оцінки всім доводам сторін у справі, що також є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

    Крім того, обґрунтовуючи спірну суму заборгованості банк вважав, що спірну суму неустойки (штрафу та пені) слід визначати у доларах США в еквіваленті національної валюти.

    З урахуванням цих вимог, вирішуючи спір в частині визначення спірної суми заборгованості, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наступне.

    Відповідно до ст. 192 ЦК Українизаконним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

    Згідно із ч. 1 ст. 533 ЦК Українигрошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

    Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

    Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

    Таким чином, чинне законодавство не передбачає нарахування та стягнення відповідних штрафних санкцій у доларах США, у зв’язку із чим пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України – гривні.

    Цей розрахунок має бути здійснений на час обчислення пені з урахуванням дати невиконаного грошового зобов’язання, а не визначатися в іноземній валюті з перерахуванням у національну валюту України – гривню, на час ухвалення судового рішення.

    Отже, неповно з’ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суд апеляційної інстанції допусти порушення норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування оскарженого судового рішення із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а :

    Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду Херсонської області від 04 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    ГоловуючийД.Д. ЛуспеникСудді:В.І. Журавель О.В. Закропивний С.Ф. Хопта С.П. Штелик

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.