click fraud detection

ТЕМА: 24.02.2016 Про стягнення заборгованості за кредитним договором. «ДельтаБанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4367
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У Х В А Л А

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    24 лютого 2016 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

    кримінальних справ у складі:

    головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л.,Мостової Г.І., Кадєтової про стягнення заборгованості за кредитним договором, О.В.,Наумчука М.І., розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_6за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 03 вересня 2015 року,

    в с т а н о в и л а :

    У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 14 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі – ТОВ «Укрпромбанк») таОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 173-0051001/ФК-08, за умовами якого останній було надано кредит в сумі 254 400 грн зі сплатою процентів за весь час користування кредитом в розмірі 15,3% річних, з кінцевим терміном повернення 13 травня 2018 року. 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», а 01 липня 2010 року підписано акт звірки активів № 1, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_6 станом на 01 липня 2010 року становила 244 506,24 грн. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 07 березня 2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 311 985,19 грн, в тому числі за тілом кредиту 222 709,83 грн, зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 77 067,36 грн, зі сплати за комісією в сумі 12 208 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

    Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 03 вересня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2008 року у розмірі 309 885,19 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 222 709,83 грн, за процентами – 74 967,36 грн, комісії – 12 208 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення у справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

    Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з доведеності позивачем факту набуття права вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням останньою умов цього договору в частині повернення кредитних коштів.

    Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.

    Судами установлено, що 14 травня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 173-0051001/ФК-08, за умовами якого відповідач отримала кредит на придбання нерухомості в сумі 254 400 грн строком на 120 місяців (10 років) з кінцевим терміном повернення 13 травня 2018 року. Процентна ставка встановлена в розмірі 15,3 % річних, комісія за управління кредитом 0,2 % від суми кредиту щомісячно (а.с. 5-9).

    Відповідно до п. 2.4 Договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менше як 2 120 грн до 20 числа кожного місяця.

    Згідно з п.п. 2.6., 2.7 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 20 число кожного наступного місяця за місяцем нарахування.

    30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь AT «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1 якого у порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передало (відступило) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінило ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобов’язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.16-20, 71-72).

    За змістом п. 1.7 зазначеного договору кредитні та забезпечувальні договори (договори застави (іпотеки), поруки), укладені ТОВ «Укрпромбанк» з боржниками, права вимоги за якими передані в заставу Національному банку і забезпечують виконання ТОВ «Укрпромбанк» кредитних зобов’язань перед Національним банком, та підлягають передачі на підставі цього договору. Перелік кредитних та забезпечувальних договорів наведений у додатку № 2 до цього договору (а.с.17).

    Відповідно до п. 4.8.1 Договору про передачу активів від 30 червня 2010 року Дельта Банк та Укрпромбанк зобов’язані письмово повідомити боржників про передачу Укрпромбанком Дельта Банку відповідних прав вимоги шляхом направлення їм письмового повідомлення за формою, узгодженою Дельта Банком та Укрпромбанком в усіх істотних аспектах впродовж 5 робочих днів з дати укладення цього договору. Повідомлення, вказані в п. 4.8.1 договору направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення або цінними листами з описом вкладення. Направлення вказаних повідомлень здійснюється за рахунок Дельта банку (а.с. 18).

    Згідно наявного в матеріалах справи витягу з додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов’язань від 30 червня 2010 року до переліку кредитних та забезпечувальних договорів входять кредитний договір № 173-0051001/ФК08 та іпотечний договір № 173-0051001/ФК08 від 14 травня 2008 року, де боржником зазначена ОСОБА_6 та зазначено, що загальний розмір грошового зобов’язання за кредитним договором становить 254 400 грн (а.с.73).

    02 червня 2011 року відповідач ОСОБА_6 зверталась до керівництва ПАТ «Дельта Банк» з заявою щодо реструктуризації простроченої заборгованості за кредитним договором № 173-0051001/ФК08 від 14 травня 2008 року (а.с. 75).

    Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року (а.с. 110-111), залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2014 року (а.с. 112-113) у справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк», Національного банку України про визнання недійсним договору про передачу активів та кредитних зобов’язань від 30 червня 2010 року, позов ОСОБА_6 залишено без задоволення.

    Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

    Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

    Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

    Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

    При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

    Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

    Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

    Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

    Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

    Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

    Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

    Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

    Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

    Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

    За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

    Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

    При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

    За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

    Судами установлено, що згідно з умовами кредитного договору (п. 2.4) позичальник зобов’язана здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в розмірі не менш як 2 120 грн до 20 числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також установлено відповідальність за порушення графіка повернення кредиту та процентів за користування ним.

    Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

    Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов’язань.

    Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

    Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України, не перевірив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки, наданим сторонами доказам, та дійшов передчасного висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

    Приймаючи до уваги доводи позивача, з приводу існування у відповідача перед ним заборгованості за кредитним договором відповідно до наданого ним розрахунку, суд першої інстанції належним чином не перевірив відповідно до якого графіку платежів, здійснювала відповідач погашення кредитної заборгованості, оскільки відповідно до Додатку № 1 (а.с. 10, 50), вказаний графік розрахований щодо страхування предмету забезпечення. Крім того, копії додатку № 1, складені 14 травня 2008 року, до кредитного договору № 173-0051001/ФК08 від 14 травня 2008 року, які міститься на а.с. 10 та а.с. 50 мають суттєві розбіжності щодо графіку погашення та сум нарахування.

    Судом першої інстанції залишено поза увагою, що матеріали справи не містять належним чином засвідченої копії договору про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», укладеного 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України, та додатків до неї відносно відповідача ОСОБА_6, що унеможливлює дослідження умов цього договору. З наявної в матеріалах справи копії договору (а.с. 16-20) не виявляється можливим перевірити усі умови договору у їх сукупності, а копія договору (а.с. 71-72) не містить повного його тексту.

    Крім того, судом першої інстанції не з’ясовано належним чином чи мало місце належне повідомлення позивачем відповідача з приводу заміни кредитора у зобов’язанні, що має визначальне значення для з’ясування підстав нарахування процентів та комісії за період з 01 липня 2010 року до 01 липня 2012 року.

    Судом першої інстанції не перевірено розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем відповідно до графіку погашення, які суми за весь час на погашення заборгованості вносились позивачем на який саме рахунок (первісного кредитора чи наступного кредитора).

    Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог залишив також поза увагою, що умовами договору погашення заборгованості за кредитом передбачене у вигляді щомісячних платежів, у строки та в порядку погодженому сторонами, не перевіривши при цьому з урахуванням викладеного, коли саме позивачу стало відомо про його порушене право.

    Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

    За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а :

    Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

    Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 03 вересня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий В.О. Кузнєцов Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова Г.І. Мостова М.І. Наумчук

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.