click fraud detection

ТЕМА: 02.03.2016 Про визнання недійсним підвищення процентної ставки, визнання кредитного договору недійсним. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4355
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У Х В А Л А

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2 березня 2016 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України

    з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Луспеника Д.Д.,

    суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

    ЗакропивногоО.В., Черненко В.А.,

    розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа – ОСОБА_4, про визнання кредитного договору, договору застави та договору поруки недійсними, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа – ОСОБА_3, про визнання поруки припиненою, визнання недійсним підвищення процентної ставки,визнання кредитного договору недійсним, зобов’язання банка вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У лютому 2011 року публічне акціонернетовариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 297 доларів США на строк до 10 квітня 2015 року зі сплатою передбачених договором процентів. З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань 24 квітня 2008 року між банком, позичальником та ОСОБА_4 був укладений договір поруки.

    У зв’язку із несплатою позичальником чергових строкових платежів та не реагуванням на вимоги, банк, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість в розмірі 893 283 грн 39 коп.

    У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що 24 квітня 2008 року між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 20 297 доларів США на строк до 10 квітня 2015 року. З травня 2009 року у зв’язку зі значним підвищенням курсу долара по відношенню до національної валюти він не зміг виконувати свої кредитні зобов’язання у повному обсязі. При цьому у порушення вимог ст. 1056-1 ЦК України банк в односторонньому порядку підвищив з 5 травня 2009 року проценти за користування кредитом з 14,5 % до 17 %, що додатково потягло неспороможність сплачувати кредит та спровокувало відмову від подальшої сплати кредиту взагалі. Про підвищення процентної ставки поручителя банк не повідомляв. Крім того, кредитний договір та додаток до нього не містять сукупної вартості кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, відсутня інформація щодо сплати позичальником комісійної винагороди та обов’язкових страхових платежів та стосовно реальної відсоткової ставки за обслуговування кредиту з урахуванням всіх необхідних платежів, йому не була надана інформація щодо валютних ризиків та методика розрахунку платежів, внаслідок чого він був введений в оману щодо реальної вартості обслуговування кредиту за кредитним договором та не розрахував свої можливості, що потягло у подальшому неспроможність обслуговування кредиту, а банк умисно тривалий час не звертався до суду з вимогами про стягнення заборгованості, що призвело до значного збільшення суми боргу.

    Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати недійсними кредитний договір від 24 квітня 2008 року та договір поруки від 24квітня 2008 року; стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь 50 тис. грн. на відшкодуванняморальної шкоди та судові витрати врозмірі 5 615 грн 53 коп.

    У травні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що 24 квітня 2008 року між нею, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 на забезпечення виконання кредитних зобов’язань останнього за кредитним договором від 24 квітня 2008 року було укладено договір поруки. Проте банк в односторонньому порядку з 5 травня 2009 року, тобто після законодавчої заборони, підвищив процентну ставку за користування кредитом з 14,5 % до 17 %, про що її не повідомив, тому такі дії банку є незаконними і порушують її права.

    Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсними кредитний договір від 24квітня 2008 року та договір застави, укладений 24 квітня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4, предметом якого є автомобіль SKODA OCTAVIA, державний номерний знак НОМЕР_1; припинити договір поруки; визнати недійсним підвищення процентної ставки; зобов’язати банк перерахувати зобов’язання по первинній ставці кредитного договору; стягнути з банку на її користь 25 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати в розмірі 5 615 грн 53 коп.

    Справа розглядалась судами неодноразово.

    Останнім рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2015 року, позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2008 року в розмірі 29 212 доларів 49 центів США, що є еквівалентом 233 495 грн 44 коп., та пеню в розмірі 50 тис. грн. У задоволені зустрічних позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Оскільки ОСОБА_4 свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, у такому разі внаслідок порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому суд застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшив розмір неустойки. У задоволенні зустрічних позовів відмовив у зв’язку з пропущенням строку позовної давності, про застосування якої заявлено банком.

    Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також, що підстави для визнання кредитного договору від 24 квітня 2008 року недійсним відсутні, як і підстави для припинення поруки й оскільки позичальник не виконує взяті на себе зобов’язання і допустив заборгованість за кредитним договорам, яка підлягає стягненню в зазначеній у судовому рішенні сумі.

    Проте повністюпогодитись із таким висновкомапеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

    Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

    Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

    Таким вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

    Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 квітня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 297 доларів США на строк до 10 квітня 2015 року зі сплатою передбачених договором процентів.

    З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань 24 квітня 2008 року між банком, позичальником та ОСОБА_4 був укладений договір поруки.

    Також 24 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір застави, згідно з яким останній надав у заставу автомобіль SKODAOCTAVIA, державний номерний знак НОМЕР_1.

    Взяті на себе зобов’язання ОСОБА_4 не виконав, на вимоги банку позичальник і поручитель не реагували, у зв’язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

    Відповідно до чч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

    Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, в якій передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, набрав чинності 9 січня 2009 року.

    Згідно з п. 4.1.1 кредитного договору в період з 24 квітня 2009 року до 23 квітня 2010 року процентна ставка за користування кредитом становить 14,5 %.

    З матеріалів справи вбачається, що з 5 травня 2009 року банк в односторонньому порядку підняв процент за користування кредитом до 17 %.

    Отже, у порушення вимог ст. ст. 214, 303, 315 ЦПК України апеляційний суд не дав оцінки тому, чи не діяв банк з порушенням вимог чинного законодавства України, реалізувавши своє право, передбачене умовами кредитного договору, щодо збільшення процентної ставки після набрання чинності вищевказаного закону. У зв’язку з цим апеляційний суд має визначитись з тим, чи не повинен розмір заборгованості за кредитним договором корегуватись, виходячи з процентної ставки в розмірі 14,5 %.

    Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

    За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов’язаний з боржником певними зобов’язальними відносинами, є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

    Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

    До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

    Таким чином, у зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

    Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 червня 2012 року № 6-73цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.

    Пунктом 4.4 договору поруки встановлено, що внесення змін і доповнень у кредитний договір та/або договір про відкриття кредитної лінії, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без узгодження з поручителем.

    Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення відповідачів за основним позовом, тобто позичальника і поручителя, про підвищення процентної ставки, укладення додаткової угоди з поручителем.

    Таким чином, апеляційний суд має визначитись із тим, чи збільшення процентної ставки за кредитним договором відбулось без погодження з поручителем, ОСОБА_4, та з нарахуванням цих сум, чи не було змінено основне зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності.

    Отже, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212 – 214, 303, 315 ЦПК Українина зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув; не встановив дійсних прав і обов’язків сторін, які випливають з кредитного договору та договору поруки; не врахував положення ст. 1056-1 ЦК України; не перевірив, коли і як було збільшено процентну ставку та обсяг відповідальності поручителя без його згоди, застосувавши лише положення ч. 4 ст. 559 ЦК України та не звернувши уваги на положення ч. 1 ст. 559 ЦК України.

    За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судове рішення не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

    Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

    Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий Д.Д. Луспеник

    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56310139

    Судді: Б.І. Гулько

    В.І.Журавель

    О.В.Закропивний

    В.А.Черненко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.