click fraud detection

ТЕМА: 04.11.2015 Про стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмет іпотеки. «Універсал Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4329
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    04 листопада 2015 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Касьяна О.П.,

    суддів: Амеліна В.І., Остапчука Д.О.,

    Парінової І.К., Савченко В.О.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, малого підприємства «Альфа», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання кредитних договорів недійсними та позовом малого підприємства «Альфа» до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсними додаткових угод, за касаційними скаргами ОСОБА_4 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 05 червня 2015 року та ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 05 червня 2015 року,

    в с т а н о в и л а :

    У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – ПАТ «Універсал банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, малого підприємства «Альфа» (далі – МП «Альфа»), ОСОБА_5, обґрунтовуючи вимоги тим, що 27 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (далі – ВАТ «Банк Універсальний»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 11/385-Г, відповідно до умов якого банк відкрив кредитну лінію в межах ліміту – 100 000 доларів США, на умовах, що визначаються додатковими договорами. Додатковою угодою від 18 лютого 2008 року № 1 генеральний договір на здійснення кредитних операцій викладено в новій редакції. На виконання умов генерального договору 27 вересня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_3 було укладено кредитні договори № 11/388-К та № 11/389-К, відповідно до умов яких банк надав ОСОБА_3 кредит по 50 000 доларів США за кожним договором зі сплатою 14 % річних терміном до 26 вересня 2017 року. Додатковою угодою від 18 лютого 2008 року № 1 до кредитного договору від 27 вересня 2007 року № 11/388-К та додатковою угодою від 18 лютого 2008 року № 1 до кредитного договору від 27 вересня 2007 року № 11/389-К, змінено розмір відсоткової ставки до 13,50 % річних. На забезпечення виконання генерального договору та додаткових угод до нього між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4 укладено договір поруки від 27 вересня 2007 року № 11/385, зі змінами внесеними додатковою угодою від 18 лютого 2008 року № 1. Також у забезпечення виконання кредитних зобов’язань між ВАТ «Банк Універсальний» та МП «Альфа» укладено договір іпотеки від 27 вересня 2007 року, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нежитлове приміщення загальною площею 384,9 кв. м по АДРЕСА_1. Крім того, 22 грудня 2006 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_3 було укладено договір від 22 грудня 2006 року № 11/476-К зі змінами та доповненнями, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором 26 грудня 2006 року між банком та МП «Альфа» було укладено договір іпотеки з додатком про внесення змін та доповнень від 20 вересня 2007 року, згідно з умовами якого МП «Альфа» передало в іпотеку банку нежиле приміщення загальною площею 139,6 кв. м по АДРЕСА_2. Також, 22 грудня 2006 року на забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за вказаним вище кредитним договором між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки та додатковий договір до договору поруки від 12 вересня 2007 року. Посилаючись на те, що відповідачі належним чином не виконували взяті на себе зобов’язання, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів прострочену заборгованість за кредитними договорами та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмети іпотеки.

    У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитних договорів недійсними, посилаючись на те, що в порушення Закону України «Про захист прав споживачів» йому не була надана банком у письмовій формі інформація про суттєві обставини щодо надання кредиту, зокрема, не було надано детального розпису сукупної вартості кредиту та іншої інформації, передбаченої вищевказаним Законом, внаслідок чого він уклав кредитні договори на несправедливих умовах.

    У червні 2013 році МП «Альфа» звернулося до суду з позовом до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання недійсними додаткової угоди від 18 лютого 2008 року № 1 до кредитного договору від 27 вересня 2007 року № 11/388-К та додаткової угоди від 18 лютого 2008 року № 1 до кредитного договору від 27 вересня 2007 року № 11/389-К в межах генерального договору на здійснення кредитних операцій від 27 вересня 2007 року № 11/385-Г, укладені між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, обґрунтовуючи вимоги тим, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме не спрямовані на настання обумовлених ними правових наслідків.

    Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2013 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 27 вересня 2007 року № 11/385-Г та кредитними договорами від 27 вересня 2007 року № 11/388-К й № 11/389-К у розмірі 733 423 грн 57 коп., у рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки – нежитлову будівлю загальною площею 384,9 кв. м по АДРЕСА_1 Тернопільської області, що належить на праві приватної власності МП «Альфа», шляхом продажу предмета іпотеки спеціалізованими організаціями з аукціонів для задоволення грошових вимог ПАТ «Універсал Банк» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності – незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 11/476-к у розмірі 16 640 грн 68 коп., у рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки – нежиле приміщення загальною площею 139,6 кв. м по АДРЕСА_2 Тернопільської області, що належить на праві приватної власності МП «Альфа», шляхом продажу предмета іпотеки спеціалізованими організаціями з аукціонів для задоволення грошових вимог ПАТ «Універсал Банк» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності – незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні позову МП «Альфа» відмовлено.

    Додатковим рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2015 року в зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 05 червня 2015 року рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2013 року в частині вирішення позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами від 27 вересня 2007 року № 11/388-К та № 11/389-К змінено, зменшено розмір стягуваної суми з 733 423 грн 57 коп. до 89 848 доларів 01 цент США, що за офіційним курсом Національного банку України на час вирішення спору складає 717 855 грн 60 коп.

    У частині звернення стягнення на предмети іпотеки, що належать на праві власності МП «Альфа», рішення суду першої інстанції скасовано, провадження в справі в цій частині закрито.

    В частині вимог про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 11/476-к рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

    Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2015 року в частині стягнення з МП «Альфа» в солідарному порядку судового збору скасовано.

    В решті рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2015 року та додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2015 року залишено без змін.

    У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

    ОСОБА_5 у поданій нею касаційній скарзі просить змінити рішення суду апеляційної інстанцій, зазначивши у його мотивувальній частині про припинення договору поруки від 22 грудня 2006 року б/н, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Також просить постановити окрему ухвалу щодо суддів апеляційного суду Тернопільської області за допущені під час розгляду справи порушення норм процесуального права.

    Судові рішення в частині позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та МП «Альфа» про стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині зустрічних позовів ОСОБА_3, МП «Альфа» не оскаржуються, тому відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України судом касаційної інстанції в цій частині не переглядаються.

    Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

    Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанції у повній мірі не відповідають.

    Судами встановлено, що 22 грудня 2006 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11/476-к зі змінами і доповненнями від 12 вересня 2007 року та від 22 лютого 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою 14,5 % річних, яка мала здійснюватися позичальником не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем терміном до 21 грудня 2011 року.

    На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 22 грудня 2006 року між ПАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки зі змінами від 12 вересня 2007 року, згідно з умовами якого ОСОБА_5 зобов’язалася відповідати перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов’язань, що виникли із кредитного договору.

    Також з метою забезпечення вимог кредитора за кредитним договором 26 грудня 2006 року між ПАТ «Банк Універсальний» та МП «Альфа» було укладено договір іпотеки зі змінами від 12 вересня 2007 року, предметом є нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2.

    22 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода № 3 до зазначеного кредитного договору, відповідно до умов якої сторони внесли зміни, що терміном погашення кожного ануїтетного платежу за графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов’язаний сплатити ануїтетний платіж (п. 2.2 додаткової угоди № 3). Також розділом 3 додаткової угоди сторони встановили процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 14 % річних, а за користування кредитними коштами понад строк, визначений кредитним договором, встановлюється підвищена процентна ставка в розмірі 28 % річних.

    Крім того, 27 вересня 2007 року між ПАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_3 укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 11/385-Г, згідно з умовами якого банк надає позичальнику послуги у вигляді відкриття кредитної лінії та надання коштів у межах ліміту – 100 000 доларів США.

    На виконання генерального договору 27 вересня 2007 року між ПАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_3 було укладено кредитні договори № 11/388-К та № 11/389-К, відповідно до умов яких останній отримав кредити у розмірі по 50 000 доларів США за кожним із договорів зі сплатою 14 % річних, з терміном повернення 26 вересня 2017 року.

    У забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за вказаними вище договорами кредиту 27 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 11/385-п, згідно з умовами якого вона зобов’язалася відповідати солідарно з ОСОБА_3 за належне виконання зобов’язань, що випливають із генерального договору.

    Також з метою забезпечення належного виконання генерального договору та кредитних договорів 27 вересня 2007 року між банком та МП «Альфа» було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля загальною площею 384,9 кв. м, розташована по АДРЕСА_1 Тернопільської області.

    18 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угода № 1 до кредитного договору від 27 вересня 2007 року № 11/388-К, відповідно до умов якої змінено розмір процентної ставки до 13,50 % річних та строк повернення кредиту з 26 вересня 2017 року на 31 січня 2009 року; й додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 27 вересня 2007 року № 11/ 389-К, згідно з умовами якої змінено розмір процентної ставки до 13,50 % річних.

    Також 18 лютого 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до договору поруки від 27 вересня 2007 року № 11/385-п.

    Згідно з наданими банком довідками-розрахунками станом на 25 лютого 2013 року заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2007 року № 11/388-К становить 46 009 доларів 45 центів США, що еквівалентно 367 753 грн 54 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 330 586 грн 40 коп., проценти – 28 646 грн 68 коп., пеня – 8 520 грн 46 коп.; заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2007 року № 11/389-К – 46 010 доларів 88 центів США, що еквівалентно 367 765 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 317 534 грн 07 коп., проценти – 42 918 грн 49 коп., підвищені проценти – 7 312 грн 43 коп.; заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 11/476-к – 2 081 долар 91 цент США, що еквівалентно 16 640 грн 71 коп.

    Задовольняючи позов ПАТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання за кредитними договорами, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку солідарно з позичальника та поручителів.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 грудня 2006 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в цій частині, оскільки позивачем не доведено наявність заборгованості за вказаним кредитним договором. Змінюючи розмір стягуваної суми за кредитними договорами від 27 вересня 2007 року № 11/388-К та № 11/389-К, апеляційний суд керувався тим, що наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає умовам кредитних договорів.

    Проте повністю погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна з огляду на таке.

    Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

    Положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    Таким чином, непред’явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов’язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов’язанням.

    Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором, строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

    Такий же правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2015 року у справі № 6-616цс15.

    У п. 12 договорів поруки від 22 грудня 2006 року, укладеного між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_5, й від 27 вересня 2007 року № 11/385-п, укладеного між ПАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4, встановлено, що ці договори вступають в силу з моменту їх підписання сторонами та діють до повного виконання зобов’язань за кредитним договором боржником або поручителем.

    Отже, договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цих договорів встановлено, що вони діють до повного виконання усіх зобов’язань за кредитним договором.

    Із умов укладених між сторонами угод, вбачається, що строком повного виконання основного зобов’язання за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 11/476-К є 21 грудня 2011 року; за кредитним договором від 27 вересня 2007 року № 11/388-К – 31 січня 2009 року; за кредитним договором від 27 вересня 2007 року № 11/389-К – 26 вересня 2017 року.

    Також встановлено, що 22 листопада 2011 року ПАТ «Універсал Банк» надіслав ОСОБА_4 вимоги № 022/1094, № 022/1090 про погашення простроченої заборгованості за вищевказаними кредитними договорами, які вона отримала 25 листопада 2011 року; ОСОБА_5 – вимогу № 022/1097, яку вона отримала 24 листопада 2011 року.

    У зазначених вимогах банк зауважив, що у випадку невиконання цих вимог термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання вимоги.

    До суду з даним позовом банк звернувся 04 жовтня 2012 року.

    Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, апеляційний суд на зазначені положення законодавства й умови договорів поруки уваги не звернув, зокрема на те, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і цей строк є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

    У порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не спростував доводів апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_5, й доказів, наданих на їх підтвердження, не з’ясував фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, належним чином не дослідив умов кредитних договорів щодо строків виконання основних зобов’язань й не перевірив підстав припинення договорів поруки.

    Крім того, згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

    Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов’язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

    Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

    Такий же висновок висловлено у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року в справі № 6-701цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

    Дійшовши висновку про те, що обсяг відповідальності ОСОБА_4 не змінювався, оскільки сам по собі факт нарахування банком підвищених відсотків не змінює умов укладених кредитних договорів, а крім того, вказавши, що додатковими угодами до кредитних договорів від 27 вересня 2007 року процентна ставка лише зменшувалася, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вищевикладені положення законодавства, доводів апеляційної скарги в цій частині не спростував, зокрема, не надав належної оцінки довідці ПАТ «Універсал Банк» від 27 квітня 2001 року № 022/395, зі змісту якої вбачається, що в період дії кредитних договорів від 27 вересня 2007 року № 11/388-К та № 11/389-К розмір процентної ставки змінювався від 13,5 % до 15,25 %.

    Разом з тим не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_5 щодо необхідності постановлення окремої ухвали стосовно суддів апеляційного суду Тернопільської області, які розглядали даний спір, у зв’язку з немотивуванням ними відступлення від правових позицій Верховного Суду України та підстав неприйняття доводів апеляційної скарги, оскільки допущені судом першої або апеляційної інстанції порушення норм права чи помилки, які стали підставами для скасування судового рішення, не можуть бути покладені в основу окремої ухвали суду касаційної інстанції.

    Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336 , 338 ЦПК України , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 05 червня 2015 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.П. Касьян

    Судді: В.І. Амелін

    Д.О. Остапчук

    І.К. Парінова

    В.О. Савченко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть