click fraud detection

ТЕМА: 08.04.2015 Про стягнення заборгованості, спадщина. «ПриватБанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4306
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У Х В А Л А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    8 квітня 2015 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Касьяна О.П.,

    суддів: Висоцької В.С., Остапчука Д.О., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 листопада 2014 року,

    в с т а н о в и л а:

    У травні 2009 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство» «Верус», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

    Позов мотивовано тим, що 24 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 була укладена кредитна угода про надання останньому кредиту з загальним лімітом у розмірі 50000 доларів США та 27 грудня 2007 року укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_6 наданий кредит у розмірі 68550 доларів США. Позичальник зобов’язався повернути отримані кошти, сплатити відсотки та виконати інші зобов’язання в обумовлені договорами розмірах та строки. В забезпечення виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_6 за зазначеними договорами, були укладені договори поруки від 24 грудня 2007 року, від 27 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_7 та договори застави майна від 26 грудня 2007 року, 27 грудня 2007 року, 28 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_8 Також, в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6, 12 січня 2009 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» був укладений договір поруки та додаток № 1 до нього, відповідно до якого, останнє взяло на себе зобов’язання нести відповідальність перед банком у разі невиконання позичальником зобов’язань в загальному розмірі 200 грн, за кожним договором окремо.

    Ухвалою Жовтневого районного суд у м.Дніпропетровська від 15 вересня 2009 року замінено сторону позивача – замість ЗАТ КБ «ПриватБанк» – ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв’язку з офіційною зміною назви банку.

    Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2011 року провадження у справі зупинено терміном на шість місяців із дня смерті ОСОБА_6 для визначення правонаступників відповідача.

    Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 березня 2012 року провадження у справі відновлено та залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_6 – ОСОБА_5

    В ході розгляду справи позивач уточнив вимоги та просив стягнути з ОСОБА_5, як спадкоємиці після померлого ОСОБА_6 суму заборгованості по кредитному договору від 27 грудня 2007 року у розмірі 91806,76 доларів США, пеню у розмірі 111438,33 грн, штраф у розмірі 10958,40 грн; штраф за договором застави автотранспорту від 28 грудня 2007 року у розмірі 117 564 грн; суму заборгованості за кредитною угодою від 24 грудня 2007 року у розмірі 48930,19 доларів США та пеню у розмірі 69821,01 грн; штраф за договором застави автотранспорту від 27 грудня 2007 року у розмірі 83371,50 грн; штраф за договором застави майна від 26 грудня 2007 року в розмірі 4266 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ТОВ «УФА «Верус» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 200 грн, по кожному кредитному договору окремо.

    Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 листопада 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою від 24 грудня 2007 року суму у розмірі 478 625 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року суму 578 380 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

    Відповідач ОСОБА_5, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

    Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позов виходив з того, що до ОСОБА_5, як до спадкоємиці перейшов обов’язок відшкодувати шкоду, яка була завдана ОСОБА_6, внаслідок невиконання останнім своїх зобов’язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк». Усі суми заборгованості були нараховані станом на 23 червня 2011 року, тобто до дня смерті боржника. Суд дійшов висновку, що загальна вартість заставного майна за кредитною угодою від 26 грудня 2007 року становить 292125 грн, за кредитною угодою від 27 грудня 2007 року – 391880 грн. Крім того, судом було встановлено, що 17 червня 2004 року за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на нерухоме майно – приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 150,6 кв.м. Ринкова вартість даного нерухомого майна становить 373000 грн. Відповідно до ст.ст. 1218, 1282 ЦК України дане нерухоме майно також увійшло до складу спадщини після смерті померлого ОСОБА_6, яку прийняла ОСОБА_5 та його вартість також повинна бути врахована при визначенні тієї суми, в межах якої відповідач несе обов’язки, як спадкоємець.

    Суд першої інстанції дійшов висновку, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007 року станом на 23 червня 2011 року у розмірі 57665,46 доларів США та штрафу 87637,50 грн з ОСОБА_5 підлягає стягненню сума у розмірі 478625 грн, що є еквівалентом 37932,23 доларів США, яка складається з: 14220 грн – вартість майна за договором застави від 26 грудня 2007 року, 277905 грн – вартість майна за договором застави автотранспорту та 186500 грн – Ѕ вартості успадкованого нерухомого майна, та загальна сума включає в себе пеню 110220,75 грн, що є еквівалентом 8735,27 доларів США, відсотки 226130,78 грн, що є еквівалентом 17921,43 доларів США, комісію 7715,21 грн, що є еквівалентом 611,45 доларів США, тіло кредиту 134558,26 грн, що є еквівалентом 10664,08 доларів США. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року у розмірі 107119,75 доларів США та штрафу 117564 грн з ОСОБА_5 підлягає стягненню сума 578380 грн, що є еквівалентною 45838,06 доларів США, яка складається з: 39188 грн – вартість заставного майна за договором застави автотранспорту та 186500 грн – Ѕ вартості успадкованого нерухомого майна.

    З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.

    Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Вказаним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.

    Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та позивачем укладена кредитна угода № 329/с, відповідно до умов якої позивач зобов’язався надати ОСОБА_6 кредитні кошти в сумі 50000 доларів США. Надання кредитних коштів здійснювалось окремими частинами – траншами кредиту, після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених кредитною угодою, а також договорами про видачу траншу. Термін повернення кредиту й окремих частин – траншів кредиту, встановлюються договорами про видачу траншів, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, але не пізніше 20 грудня 2012 року.

    За користування кредитними коштами, позичальник повинен сплачувати відсотки у розмірі 14% річних, а у разі порушення будь-якого з зобов’язань по погашенню траншів кредиту позичальник сплачує 32% річних від суми залишку несплаченої заборгованості.

    Виконання зобов’язань позичальника за даною кредитною угодою були забезпечені договором застави майна від № 329/с від 26 грудня 2007 року та договором застави автотранспорту від 27 грудня 2007 року.

    27 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та позивачем укладений кредитний договір № 331/с, відповідно до якого йому був наданий кредит у розмірі 68 550 доларів США. ОСОБА_6 зобов’язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту – 26 грудня 2012 року.

    В забезпечення виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_6, були укладені договори поруки від 24 грудня 2007 року, від 27 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7

    Рішеннями Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 вересня 2012 року по справах №0308/8102/12 та № 0308/8063/12 визнано припиненими зобов’язання ОСОБА_7 за договорами поруки № 329/с від 24 грудня 2007 року та № 331/с від 27 грудня 2007 року. Вказані рішення набрали законної сили.

    Виконання зобов’язань позичальника за договором № 331/с були забезпечені договором застави автотранспорту б/н від 28 грудня 2007 року укладеним між банком та ОСОБА_6 та посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О. у реєстрі № 2948.

    Відповідач ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.

    7 грудня 2011 року ОСОБА_5, яка є донькою померлого, звернулася до Першої Луцької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6 та є єдиним спадкоємцем ОСОБА_6

    Відповідно до листа державного нотаріуса від 23 жовтня 2012 року ОСОБА_5 не зверталася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Станом на час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 не оформлено.

    За змістом ст. 1218, ч. 1 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

    Згідно з ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

    Виходячи з наведеного, при вирішенні спору про стягнення із спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов’язані із з’ясуванням вартості отриманого останніми майна.

    Разом з тим, на порушення положень вказаної статті суди не з’ясували, право власності на яке конкретно майно перейшло до спадкоємця в порядку спадкування і його вартість, не визначили обсяг відповідальності останнього перед банком.

    Крім того, судами не перевірено доводів відповідача про те, що з 12 вересня 1987 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 та усе майно, яке належало спадкодавцю було придбано під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя. Не з’ясовано питання чи є спадкове майно, на яке посилалися суди спільною сумісною власністю подружжя, чи виділяла ОСОБА_7 належну їй частку чи відмовилась від неї.

    Не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є не єдиним кредитором спадкодавця і до спадкоємця заявлені вимоги також ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в іпотеці якого перебуває нерухоме майно (приміщення магазину) та який має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок цього майна.

    В ході розгляду даної справи судами не дотримано вимог ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов’язку сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, не надано належну оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності.

    Судами попередніх інстанцій не надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов’язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

    Враховуючи наведене, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв’язку із чим, відповідно до ст.338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

    Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

    Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 листопада 2014 року скасувати.

    Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.П. Касьян Судді В.С. Висоцька Д.О. Остапчук О.В. Умнова І.М. Фаловська

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.