click fraud detection

ТЕМА: 24.12.2014 Про визнання торгів такими, що не відбулися.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4275
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    24 грудня 2014 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Дьоміної О.О.,

    суддів: Коротуна В.М., Парінової І.К.,

    Ступак О.В., Штелик С.П.,

    розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_4, третя особа – відділ державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області, про визнання торгів такими, що не відбулися, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 21 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 липня 2014 року,

    в с т а н о в и л а :

    У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі – ПП «СП «Юстиція»), ОСОБА_4, третя особа – відділ державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області (далі – ВДВС Кілійського РУЮ Одеської області), обґрунтовуючи вимоги тим, що 11 червня 2012 року проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна – житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1, що належав їй на праві власності. Зазначала, що торги проведено з порушенням вимог законодавства, оскільки на торгах була присутня лише одна особа. Крім того, для реалізації іпотечного майна необхідно рішення суду, яким має бути встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки та його вартість, а з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що рішення суду про реалізацію майна, що перебуває в іпотеці, у виконавчої служби не було. Посилаючись на викладене, просила визнати прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна від 11 червня 2012 року, проведені ПП «СП «Юстиція», такими, що не відбулися.

    Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 21 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 липня 2014 року, в позові відмовлено.

    У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

    Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до ст. ст. 213-214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій у повній мірі не відповідають.

    Судами встановлено, що 12 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України» (далі – ВАТ «Державний ощадний банк України») в особі філії Кілійського відділення № 6731 ВАТ «Ощадбанк» укладено договір № 209 про надання споживчого кредиту у розмірі 25 000 грн.

    З метою забезпечення належного виконання позичальником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором у той же день між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу за № 6679, за яким ОСОБА_3 передано в іпотеку банку нерухоме майно – житловий будинок з господарським будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

    Також 01 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Кілійського відділення № 6731 ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 укладено договір № 305 про надання кредиту в розмірі 50 000 грн, за умовами якого позичальник взяла на себе зобов’язання повернути кошти в строк та зі сплатою процентів, зазначених у договорі.

    Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 23 листопада 2011 року задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк України», яке є правонаступником ВАТ «Державний ощадний банк України», та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитними договорами від 12 жовтня 2006 року № 209 та від 01 квітня 2007 року № 305 у розмірі 39 732 грн 29 коп., судові витрати в розмірі 397 грн 35 коп., 120 грн витрат на ІТЗ, а всього – 40 248 грн 64 коп.

    На виконання виконавчих листів від 18 січня 2012 року № 2-2869/11 та від 21 квітня 2011 року № 2-2803/10, виданих Кілійським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_3 40 248 грн 64 коп. на користь ПАТ «Державний ощадний банк України»; 208 680 грн 66 коп. на користь ОСОБА_5; та 114 105 грн на користь ОСОБА_6, 18 березня 2012 року державним виконавцем ВДВС Кілійського РУЮ Одеської області описано й накладено арешт на майно боржника а саме: житловий будинок з надвірними господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1435 га для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд.

    Відповідно до звіту ТОВ «Росла» про оцінку нерухомого майна ринкова вартість належного ОСОБА_3 майна становить 171 141 грн.

    11 червня 2012 року ПП «СП «Юстиція» в особі Одеської філії проведено прилюдні торги по реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки та належить ОСОБА_3, згідно з протоколом про проведення торгів № 10/185/12/1 та протоколом присутності на прилюдних торгах з реалізації арештованого майна, складених ПП «СП «Юстиція», ОСОБА_4 був зареєстрований єдиним учасником та став переможцем торгів, а саме реалізації указаного житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, шляхом внесення грошових коштів за стартовою ціною на суму 171 141 грн.

    Відповідно до акта державного виконавця ВДВС Кілійського РУЮ Одеської області про реалізацію предмета іпотеки від 25 червня 2012 року, затвердженого начальником ВДВС Кілійського РУЮ Одеської області, на прилюдних торгах, проведених 11 червня 2012 року ПП «СП «Юстиція», реалізовано лот під № 2 – житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою, на якій зазначений житловий будинок розташований, загальною площею 0,1435 га.

    Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів від 11 червня 2012 року № 10/185/12/1 переможцем став ОСОБА_4 Прилюдні торги організовано та проведено згідно з вимогами Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення), Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Закону України «Про іпотеку».

    Відповідно до розрахунку-звіту розподілу коштів, що надійшли від реалізації предмета іпотеки від 13 червня 2012 року, станом на 13 червня 2012 року у виконавчому провадженні по стягненню коштів з ОСОБА_3 повністю задоволено вимоги іпотекодержателя – ПАТ «Державний ощадний банк України».

    Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, належного ОСОБА_3, було організовано і проведено з дотриманням вимог ст. 45 Закону України «Про іпотеку» та Тимчасового положення.

    Повністю погодитися з такими висновками судів не можна з огляду на наступне.

    Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

    Загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів визначено нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення.

    Згідно з п. 1.4 Тимчасового положення організація та проведення прилюдних торгів із реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку». Отже, зазначеним Законом визначено спеціальний порядок для реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки.

    Із правового аналізу положень зазначених законодавчих актів можна дійти висновку про те, що у разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводилися на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини з реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, зокрема, норми Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення.

    Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року в справі № 6-174цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

    Згідно з п. 4.2 Тимчасового положення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців.

    Відповідно до п. 7.1 розд. 7 Прикінцевих положень Тимчасового положення прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, зокрема, у разі відсутності покупців або наявності лише одного покупця. Якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів (п. 4.9 Тимчасового положення).

    У порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України суди першої та апеляційної інстанцій наведених вимог закону не врахували, не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягала застосуванню, зокрема, не звернули уваги на те, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не ухвалювалося, а за наявності на виконанні у державній виконавчій службі виконавчого листа про стягнення заборгованості та, при відсутності рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізація майна повинна проводитися в порядку, передбаченому Тимчасовим положенням, а не відповідно до положень Закону України «Про іпотеку».

    При вирішенні спору поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що оскільки реалізація спірного нерухомого майна на прилюдних торгах провадилася в межах процедури виконавчого провадження з метою виконання рішення суду про стягнення заборгованості, норма ст. 45 Закону України «Про іпотеку», якою передбачена можливість участі на прилюдних торгах лише одного учасника, до спірних правовідносин не застосовується.

    Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а :

    Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 21 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.О. Дьоміна

    Судді: В.М. Коротун

    І.К. Парінова

    О.В. Ступак

    С.П. Штелик

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть