click fraud detection

ТЕМА: 20.06.2013 Припинення зобов’язань кредитного договору. Надра Банк

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4264
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Справа № 755/4706/13-ц

    Провадження № 2/755/2314/13

    Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    “20” червня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

    головуючого судді – Катющенко В.П.

    при секретарях – Яськовій В.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Надра Банк» про захист прав споживача по припиненню зобов’язань кредитного договору та застави майнових прав, –

    В С Т А Н О В И В:

    Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок платежів за кредитним договором № 374/П/2005-840 від 18 серпня 2005 року, зарахувавши суму 800 гривень, перерахованої по кв. 3 від 18 серпня 2005 року, визнати припиненими його зобов’язання за кредитним договором № 374/П/2005-840 від 18 серпня 2005 року у зв’язку з їх повним та належним виконанням, визнати припиненим договір застави майнових прав б/н від 18 серпня 2005 року, вилучити із реєстру обтяжень майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

    Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18 серпня 2008 року між ним та ВАТ КБ «Надра», правонаступник ПАТ «КБ «Надра» був укладений кредитний договір № 374/П/2005-840 про надання кредиту про придбання квартири за адресою АДРЕСА_1 на умовах якого відповідач надав йому кредит в сумі 16 000,00 доларів США на придбання квартири з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 11,5 % річних, комісійних в розмірі 0,18% від суми кредиту та з кінцевим строком повернення 15 серпня 2014 року. Зобов’язання за кредитним договором забезпечено заставою майнових прав – квартира АДРЕСА_1. Відповідач ввів в оману його при укладенні кредитного договору відносно обставин, які мають істотне значення, а саме в порушення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладанням кредитного договору, кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі, про: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту/перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговування та повернення, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне обслуговування тощо. В порушення норм діючого законодавства відповідач не надав йому цієї інформації в письмовому та усному вигляді, що потягло порушення його прав, як споживача. Ним на виконання п. 4.4.1 розділу 4 кредитного договору достроково погашено кредит та нараховані проценти в сумі 20612,00 доларів США в т.ч.: 16000,00 доларів США кредит, 3550,13 доларів США нарахованих процентів, 1008,13 – сума комісії за управління кредитом, 53,87 – переплата, яка підлягає поверненню. Відповідно до умов договору застави майнових прав б/н від 18 серпня 2005 року Розділ 3 п. 3.2.1. він як заставодавець має право після повного виконання всіх забезпечених заставою вимог без будь-яких обмежень розпорядися предметом застави. Але він позбавлений такої можливості, так як відповідно до умов даного договору/ Розділ 3 п. 3.3.10 відповідачу надано на збереження договір доручення № 26/7-1 від 26 липня 2005 року, яким накладено обтяження на майнові права, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 5882261 від 05 вересня 2005 року Київської обласної філії Інформаційного центру міністерства юстиції України. Він неодноразово звертався до відповідача із вимогою припинення дії кредитного договору у зв’язку із його повним виконанням, вилученням з реєстру обтяжень майнових прав та поверненням надлишково перерахованої суми 53,87 доларів США. Натомість відповідачем листом від 19 березня 2010 року за № 2210/01-01 надано розрахунок, що є заборгованість по кредитного договору в сумі 489,15 доларів США, в т.ч.: 20,94 доларів США – заборгованість по кредиту, 4,15 – нараховані відсотки, 383,04 – пеня за прострочку кредиту, 81,04 – виплата комісії. Із наданої розшифровки вбачається, що є заборгованість по комісії за квітень, травень, червень 2007 року та травень 2008 року в сумі 93,93 долари США. Але тоді незрозуміло, чому відповідач раніше заперечував про наявність даного боргу. Він неодноразово ставив до відома, що раніше відповідачем були надані розшифровки із яких випливає про відсутність у нього зазначеного боргу. Крім наданих розшифровок, відповідач листом від 27 листопада 2008 року за № 1-2-18571 повідомлялось, що є наявний борг по кредиту в розмірі 20,94 доларів США і зовсім замовчувалось про наявність боргу по комісії в сумі 81,04 долари США. Маючи такі діаметрально суперечливі листи, він неодноразово звертався із запитами про підтвердження зарахування здійсненої оплати в сумі 808 гривень згідно кв. 3 від 18 серпня 2005 року. Відповідач ігнорував його запити від 23 листопада 2010 року, 20 липня 2011 року, 10 травня 2012 року, 29 серпня 2012 року, адвокатський запит 04 грудня 2012 року.

    Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Додатково суду пояснив, що 18 серпня 2005 року квитанцією №3 перерахував відповідачу 808 гривень в якості комісії за управління кредитною справою. В червні 2008 року він мав намір закрити кредит в повному обсязі, для чого у відділенні банку отримав виписку по рахунку та сплатив необхідні кошти. Як виявилось згодом відповідач зарахував 21 долар США не на погашення боргу по кредиту, а в рахунок сплати комісії. До теперішнього часу відповідач не міг пояснити свої дії, але на даний час вважає, що у нього є заборгованість оскільки кошти сплачені 18 серпня 2005 року за квитанцією №3 в сумі 808 гривень відповідач вважає коштами (комісією) за видачу кредиту, в той же час умовами договору не було передбачено їх сплата. В подальшому позивач в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позов задовольнити.

    Представник відповідача ПАТ КБ «Надра Банк» – Давиденко М.І. в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що кошти сплачені позивачем 18 серпня 2005 року за квитанцією №3 в сумі 808 гривень є комісією за видачу кредиту. Оскільки на день укладення кредитного договору норми ЗУ «Про захист прав споживачів», на які посилається позивач не були чинними, у договорі не обов`язково було прописувати дане положення. Станом на червень 2008 року позивач мав заборгованість по комісії, у зв`язку з чим йому продовжували нараховувати інші платежі. В подальшому представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги не визнає.

    Вислухавши пояснення позивача. представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

    Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

    Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» (правонаступником всіх прав та обов’язків якого є ПАТ КБ «Надра») було укладено кредитний договір № 374/П/2005-840, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 16 000 доларів США 00 центів в порядку і на умовах, визначених цим договором.

    Відповідно до п.п 1.2. п.1 вказаного договору, цільове використання кредиту – інвестування у будівництво житла за договором доручення № 26/7-1 від 26 липня 2005 року, що укладений між позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТИАРА».

    Згідно п.п. 1.3. п.1 даного договору, відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 11,5% відсотка річних із розрахунку 360 днів у році. Плата за управління кредитом сплачується позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,18% від суми кредиту, зазначеної у п. 1.1. цього договору. Плата вноситься в повному обсязі за кожний календарний місяць, протягом якого позичальник користувався кредитом, незалежно від фактичної кількості днів, протягом яких позичальник користувався кредитом.

    Відповідно до п.п. 1.4. п.1 даного договору, банк надає позичальнику кредит строком на 108 місяців.

    З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 18 серпня 2005 року між позивачем та ВАТ КБ «Надра», правонаступник ПАТ КБ «Надра» був укладений договір застави майнових прав № б/н, відповідно до умов якого заставодавець в якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором передає заставодержателю майнові права за договором доручення № 26/7-1 від 26 липня 2005 року, укладеним між заставодавцем та боржником.

    Відповідно до п.п.1.2. п.1 даного договору, майнові права, що належать заставодацю за договором доручення № 26-7/1 від 26 липня 2005 року оцінюються сторонами в сумі 164 728,00 гривень, що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу на день прийняття майнових прав у заставу складає 32619,40 доларів США 40 центів.

    Відповідно до заяви на видачу готівки № NL-4, позивач ОСОБА_1 отримав на умовах кредиту від Філії ВАТ КБ «Надра» – 80000 гривень. Разом з тим, відповідно до умов договору мав отримати 16 000 доларів США, що в еквіваленті на національну грошову одиницю України – гривню становить 80 800,00 гривень.

    Крім того, позивачем відповідно до квитанції №3 від 18 серпня 2005 року було сплачено 808 гривень 00 копійок комісії за управління кредитом (а.с.16).

    Відповідно до абзацу 2 ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами.

    Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

    Згідно ч.4 цієї статті перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

    Згідно частин 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим акта цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

    Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлюються частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

    Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №374/П/2005-840 від 18 серпня 2005 року, станом на 30 березня 2012 року розмір заборгованості по кредиту становить 20,94 долари США, що становить 187,22 гривень, по сплаті відсотків 11,32 долари США, що становить 90,38 гривень, заборгованість по сплаті комісії – 1377,01 доларів США, що становить 10966,63 гривень, а всього 1409,30 долари США, що становить 11254,23 гривень.

    Разом з тим, з даного розрахунку вбачається, що станом на 06 червня 2008 року позивачем погашено заборгованості за кредитом 67,06 доларів США, залишок – 340, 29 доларів США. 17 червня 2008 року позивачем погашено заборгованості за кредитом 319,35 доларів США, залишок – 20,94 доларів США. За період з 06 червня по 16 червня 2008 року позивачу розраховано до сплати відсотки за користуванням кредитом в сумі 1,20 долар США, а за період з 17 червня по 30 червня 2008 року – 0,09 доларів США. За період з 01 червня по 30 червня 2008 року розраховано до сплати 28,80 доларів США комісії за користування кредитом. Відповідно до квитанції №389, 14 червня 2008 року позивачем сплачено 350 доларів США в рахунок погашення за кредитним договором. Дані кошти відповідно до розрахунку зараховані банком 17 червня 2008 року та розподілені наступним чином: 319,35 доларів США – погашення тіла кредиту; 1,85 долар США – погашення відсотків по кредиту; 28,80 доларів США – погашення комісії. З наведеного вбачається, що всі платежі розраховані до сплати позивачу відповідно до наданого банком розрахунку станом на 17 червня 2008 року були сплачені в повному обсязі, та наявна була заборгованість лише з тіла кредиту в сумі 20,94 долари США. В той же час, відповідно до квитанції №595 позивачем сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 21,00 долар США. З розрахунку заборгованості вбачається, що банком вказані кошти зараховані не в погашення тіла кредиту, а спрямовані на сплату відсотків – 0,05 долари США, та комісії по кредиту – 20,95 долари США.

    Таким чином, з наведеного вбачається, що станом на 24 червня 2008 року позивач мав заборгованість перед відповідачем лише по тілу кредиту в сумі 20,94 долари США, які позивачем були погашені належним чином, в той час як відповідач неправомірно зарахував дані кошти в рахунок погашення відсотків та комісії за кредитом, заборгованості по яким у позивача перед відповідачем не було.

    Надані позивачем на його звернення відповіді ВАТ (ПАТ) КБ «Надра Банк» за період часу з 2008 по 2012 роки не містять будь-яких належних та допустимих обґрунтувань щодо порядку зарахування грошових коштів в рахунок погашення позивачем заборгованості за кредитним договором, з яких суд мав би можливість пересвідчитись в дійсній наявності заборгованості позивача перед відповідачем. Таких обґрунтованих пояснень не надав в судовому засіданні і представник відповідача, посилаючись лише на те, що грошові кошти сплачені позивачем 18 серпня 2005 року не були зараховані в рахунок погашення комісії по кредиту, оскільки банк вважав що це комісія за безпосередню видачу кредиту.

    Крім того, слід зазначити, що як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, кошти, що були сплачені позивачем відповідно до квитанції №3 від 18 серпня 2005 року в сумі 808 гривень 00 копійок в якості комісії за управління кредитом, не були зараховані банком в рахунок сплати платежів за кредитним договором.

    Також, позивачем була отримана сума кредиту у меншому розмірі, ніж встановлена договором, а саме у розмірі 80 000 гривень, а не 80 800 гривень, що була обумовлена договором.

    Відповідно до п. 2.1. Постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808, банки зобов’язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: найменування та місцезнаходження банку – юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування, зокрема:можливу суму кредиту;строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний;форми та види його забезпечення;необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов’язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо);переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб – страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; інші умови, передбачені законодавством.

    Крім того пунктом 3.1 вказаної постанови Національного банку України визначено, що банки зобов’язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов’язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов’язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

    Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

    Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

    Пунктом 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

    Таким чином, позивачу відповідачем детально не було сформовано базу розрахунку всіх комісії по кредиту, опис інших платежів відповідно до умов кредитного договору. Банком на власний розсуд було зараховано сплату позивачем 21,00 долари США, що були сплачені ним на покриття залишку кредиту, а не комісії та відсотків.

    Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про припинення зобов’язання за кредитним договором та договором застави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

    Щодо позовних вимог позивача про вилучення із реєстру обтяжень майнові права на квартиру АДРЕСА_1, то останні не підлягають задоволенню, оскільки дане вилучення здійснюється відповідними органами державної влади, що не можуть бути зобов’язані судом на здійснення певних дій на користь позивача.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 203, 215, 626, 1054 ЦК України, ст. 4, 15, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, –

    В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Надра Банк» про захист прав споживача по припиненню зобов’язань кредитного договору та застави майнових прав – задовольнити частково.

    Визнати припиненими зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 374/П/2005-840 від 18 серпня 2005 року, який укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1.

    Визнати припиненим договір застави майнових прав б/н від 18 серпня 2005 року який укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1.

    В інший частині позовних вимог – відмовити.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя:

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть