click fraud detection

ТЕМА: 01.08.2014 Банку отказано во взыскании ипотеки. Дельта Банк

В этой теме 0 ответов, 1 участник, последнее обновление  Dmitry Kasyanenko 4 года/лет, 11 мес. назад.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4261

    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

    РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    Справа № 910/6101/14 29.07.14Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

    за первісним позовом публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”

    до товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український годинниковий завод “Київська Русь”

    третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

    ОСОБА_1

    про стягнення 2 652 495,03 грн.

    Представники сторін:

    від позивача: Жданюк Д.В. – представник за довіреністю № 48.2-08д/220/14 від 25.02.2014 року;

    від відповідача: Числовська І.В. – представник за довіреністю б/н від 22.05.2014 року;

    від третьої особи: не з’явився.

    та за зустрічним позовом

    товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український годинниковий завод “Київська Русь”

    до публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”

    третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

    ОСОБА_1

    про визнання недійсним договору №2006-0201001/ZФПОР-08 від 06.10.2008 року

    Представники сторін:

    від позивача: Числовська І.В. – представник за довіреністю б/н від 22.05.2014 року;

    від відповідача: Жданюк Д.В. – представник за довіреністю № 48.2-08д/220/14 від 25.02.2014 року;

    від третьої особи: не з’явився.

    встановив:

    На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український годинниковий завод “Київська Русь” про стягнення 2 652 495,03 грн.

    Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2006-0201001/1/ФКВ-08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 250 000,00 дол. США з розрахунку 15,5% річних, за умови виконання позичальником вимог п.4.2 цього договору, 15,7% річних, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником за весь час фактичного користування кредитом на строк з 26.10.2008 року по 05.10.2033 року. Мета кредитування – придбання земельної ділянки.

    Виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки № 2006-0201001/ZФПОР-08 від 06.10.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та товариством з обмеженою відповідальність «Перший годинниковий завод «Київська Русь», ОСОБА_1, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язань за кредитним договором № 2006-0201001/1/ФКВ-08 від 06.10.2008 року.

    30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк».

    Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 652 495,04 грн. з яких: тіло кредиту – 1 869 545,14 грн., заборгованість за відсотками – 782 949,89 грн.

    Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.04.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.05.2014 року.

    В судове засідання 12.05.2014 року представники відповідача та третьої особи не з’явилися, вимоги ухвали від 08.04.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

    Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2014 року розгляд справи відкладено на 26.05.2014 року.

    23.05.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

    В судове засідання 26.05.2014 року представник третьої особи не з’явився, вимоги ухвали від 08.04.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 28553572.

    Представник відповідача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи.

    Представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

    Представник відповідача не виконав вимоги ухвали суду від 08.04.2014 року.

    Судом оголошено перерву до 02.06.2014 року.

    30.05.2014 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український годинниковий завод “Київська Русь”, на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору №2006-0201001/ZФПОР-08 від 06.10.2008р.

    Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що відповідач особисто не приймав на себе зобов’язання відповідати перед банком за невиконання зобов’язань ОСОБА_1, а також не укладав з банком договору поруки від 06.10.2008 року №2006-0201001/ZФПОР-08.

    Оскільки, відсутній підпис директора товариства на оригіналі договору поруки, тому позивач вважає, що договір поруки підлягає визнанню недійсним.

    Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2014 року порушено провадження у справі та прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український годинниковий завод “Київська Русь” до публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” про визнання недійсним договору №2006-0201001/ZФПОР-08 від 06.10.2008р.

    30.05.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи.

    В судове засідання 02.06.2014 року представник третьої особи не з’явився, вимоги ухвали від 08.04.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

    Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав подане клопотання про призначення судової експертизи.

    Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заперечував проти клопотання про призначення судової експертизи.

    Представник відповідача не виконав вимоги ухвали суду від 08.04.2014 року.

    Судом оголошена перерва до 01.07.2014 року.

    20.06.2014 року, 01.07.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва сторони подали відзиви.

    В судове засідання 01.07.2014 року представник третьої особи не з’явився, вимоги ухвали від 08.04.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

    Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про призначення судової експертизи.

    Судом оголошена перерва до 29.07.2014 року.

    28.07.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач за первісним позовом подав документи по справі.

    29.07.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач за первісним позовом подав пояснення по справі.

    В судове засідання 29.07.2014 року представник третьої особи не з’явився, вимоги ухвали від 08.04.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

    Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

    Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

    Представник відповідача за зустрічним позовом заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги як за первісним позовом так і за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

    Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

    Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

    Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

    Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

    Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

    06.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) кредитний договір № 2006-0201001/1/ФКВ-08, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредитні кошти на наступних умовах: сума кредиту – 250 000,00 доларів США, строк кредитування – 300 місяців, дата повернення кредиту – 05 жовтня 2033 року, мета кредитування – придбання земельної ділянки, процентна ставка за користування кредитом: 15,5 % за умови виконання позичальником вимог п.4.2.11 цього договору, 15,7 % річних, у разі невиконання позичальником вимог п.4.2.11 договору.

    Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

    У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 250 000,00 дол. США (еквівалент у гривні – 1 217 375,00 грн.), що підтверджується заявою на видачу кредиту №9 від 06.10.2008 року.

    30.06.2010 року на підставі ст. 92, ст. 95 та ч. 3 та 4 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також у відповідності до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 369 від 28 серпня 2001 року, в межах виконання заходів, передбачених процедурою ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», яка була розпочата на підставі постанови Правління Національного банку України № 19 від 21 січня 2010 року, між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” укладений договір про передачу активів та кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 № 2258 (надалі – договір про передачу активів).

    Договором про передачу активів визначено, що «права вимоги» – права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, а також за попередніми договорами.

    У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

    Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Як вбачається з витягу з додатку №2 до договору про передачу активів та кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010, в переліку кредитних та забезпечувальних договір наявний кредитний договір №2006-0201001/1/Ф від 06.10.2008 року, боржник – ОСОБА_1, загальний розмір грошового зобов’язання за кредитним договором у валюті кредиту (сума за договором) – 250 000,00 грн., фактичний розмір невиконаного грошового зобов’язання за кредитним договором у валюті кредитом станом на 01 червня 2010р. – 237 248,16, фактичний розмір невиконаного грошового зобов’язання за кредитом договором у гривневому еквіваленті станом на 01 червня 2010р. – 1 880 215,38, відсоткова ставка за кредитним договором 15,5, кінцевий термін погашення кредиту за кредитним договором – 05.10.33.

    Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

    06.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (банк), товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український годинниковий завод «Київська Русь» (поручитель) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір поруки №2006-0201001/ZФПОР-08.

    Відповідно до п.1 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язань за кредитним договором № 2006-0201001/1/ФКВ-08 від 06.10.2008 р. (надалі – кредитний договір), укладеним між кредитором і боржником, за умовами якого останній зобов’язаний заставодержателю до 05 жовтня 2033 р. включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 250 000,00 (Двісті п’ятдесят тисяч) дол. США 00 центів, сплатити проценти за користування ним у розмірі 15,5 % (П’ятнадцять цілих та п’ять десятих) процентів річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (надалі – основне зобов’язання).

    Відповідальність поручителя за цим договором настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов’язань за кредитним договором (п.2 договору поруки).

    Пунктом 5 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов’язань за кредитним договором, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, па які поручитель зобов’язаний сплатити заборгованість. Поручитель зобов’язаний негайно письмово попередити Боржника про таку вимогу.

    У зв’язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» 02.12.2011 року направив на її адресу досудову вимогу вих. №17.5.4459 від 30.11.2011р. якою вимагав дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги, а саме повернення несплаченої суми кредиту, сплата процентів за його користування, комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

    Відповідно до п. 6.2 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісії, штрафних санкції та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, а позичальник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги від банку повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції,інші платежі за цим договору у разі порушення позичальником строків платежів, що встановлені цим договором.

    Відповідно до вимог ч.2 статті 1054 та ч.2 статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

    Таким чином, надіславши вимогу ОСОБА_1 позивач змінив дату виконання основного зобов’язання.

    Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень», нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку (без урахування вихідних днів об’єктів поштового зв’язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) – Д+3, пріоритетної – Д+1.

    Оскільки вимога була направлена 02.12.2011 року, то вона мала бути отримана ОСОБА_1 05.12.2011 року, а останнім днем дострокове виконання зобов’язання є 04.12.2011 року.

    Відповідно до п.14 договору поруки, цей договір діє по дату повного виконання зобов’язань за кредитним договором.

    В поставі Верховного суду України від 18.07.2012 року у справі №6-78цс12 висловлена така правова позиція: якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. При цьому, сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позивальником зобов’язання перед кредитодавцем або до повного погашення поручителем взятих на себе зобов’язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на поді, яка неминуче настати.

    Відповідно до ч.4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

    Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, претензія вих. №31.4-08/2245/14 від 07.03.2014р. на суму 63 169,75 дол. США за невиконання умов кредитного договору відповідачу була направлена 14.03.2014 року, а позовна заява подана до суду 02.04.2014 року.

    Відповідно до п. 24 Постанови №5 пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову. При цьому в разі пред’явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

    Отже, встановивши, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки п.17 цього договору передбачено, що він діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання (04.12.2011 року), який був змінений ним відповідно до п. 6.2 кредитного договору (дострокового повернення), не пред’явив вимогу до поручителя – товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український годинниковий завод “Київська Русь”, суд вважає, що порука припинена на підставі ч.4 статті 559 ЦК України.

    А тому вимога позивача за первісним позов про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за кредитом в розмірі 2 652 495,03 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

    Спір за зустрічним позовом виник у зв’язку з тим, що директор товариства позивача – ОСОБА_6 зазначила, що підпис, вказаний в графі поручитель в договорі поруки №2006-0201001/ZФПОР-08 від 06.10.2008 року їй не належить, а вказаний договір поруки нею, як директором товариства не підписувався та не укладався, у зв’язку з чим позивач за зустрічним позовом просить визнати даний договір поруки недійсним.

    Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

    Згідно з статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

    Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

    Відповідно до ч.1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

    Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

    Як вбачається з договору поруки він підписаний кредитором, боржником та поручителем, тобто є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

    Крім того, в матеріалах справи наявний протокол №3 Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український годинниковий завод «Київська Русь» від 06.08.2008 р., відповідно до якого товариством вирішено прийняти рішення укласти договір поруки в якості забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 по кредитному договору, який буде укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Укрпромбанк» в сумі 250 000 дол. США та терміном користування 25 років з дати фактичного отримання кредитних коштів на умовах встановлених банком. А також, вирішено – надати повноваження директору ТОВ «Перший український годинниковий завод «Київська Русь» – ОСОБА_6, на підписання всіх документів, що пов’язані з підписанням договору поруки.

    З огляду на вищевикладене, позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а натомість відповідачем за зустрічним позовом надано документи що їх спростовують, тому, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору поруки №2006-0201001/ZФПОР-08 від 06.10.2008 року.

    У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

    Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв’язку зі спливом позовної давності – за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

    В зв’язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом та про відсутність порушення права позивача, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

    Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

    Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

    Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

    Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

    Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

    На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

    ВИРІШИВ:

    1. В задоволенні первісного позову відмовити.

    2. В зустрічному позові відмовити повністю.

    Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Дата підписання рішення: 01.08.2014 року.

    Суддя С.М.Мудрий

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)

Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.

Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Настройки файлов cookie на этом веб-сайте настроены так, что нужно «разрешить использование файлов cookie», чтобы обеспечить вам наилучший доступ к просмотру. Вы можете продолжить использовать этот веб-сайт без изменения настроек cookie или нажмите кнопку «Принять» ниже, значит вы соглашаетесь с этим.

Закрыть