click fraud detection

ТЕМА: 19 липня 2017 року Про стягнення заборгованості за кредитним договором

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4479
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У Х В А Л А

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    19 липня 2017 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючогоДем’яносова М.В., суддів: Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Леванчука А.О., Ступак О.В.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року,

    в с т а н о в и л а:

    У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що 09 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № HAEHG115290028, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 54 591 долар США строком до 08 липня 2022 року зі сплатою 1 % на місяць.

    За договором поруки від 09 липня 2007 року ОСОБА_7 зобов’язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов’язань з повернення кредиту. У зв’язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов’язань утворилася заборгованість у розмірі 47 761,53 доларів США, з якої: 39 592,54 доларів США (еквівалентно 468 775 грн 67 коп.) – заборгованість за кредитом; 1 917,43 доларів США (еквівалентно 22 702 грн 37 коп.) – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 797,60 доларів США (еквівалентно 44 963 грн 58 коп.) – заборгованість з комісії; 21,11 доларів США (еквівалентно 249 грн 94 коп.) – штраф (фіксована частина); 2 273,35 доларів США (еквівалентно 26 916 грн 46 коп.) – штраф (процентна складова); 159,49 доларів США (еквівалентно 1 888 грн 36 коп.) – пеня, яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів.

    Справа переглядалася судами неодноразово.

    Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість у розмірі 47 761,53 доларів США, що еквівалентно 565 496 грн 49 коп., з якої:

    39 592,54 доларів США (еквівалентно 468 775 грн 67 коп.) – заборгованість за кредитом; 1 917,43 доларів США (еквівалентно 22 702 грн 37 коп.) – заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 797,60 доларів США (еквівалентно 44 963 грн 58 коп.) – заборгованість за комісією; 159,49 доларів США (еквівалентно 1 888 грн 36 коп.) – пеня; штраф (фіксована частина) – 21,11 доларів США (еквівалентно 249 грн 94 коп.) та штраф (процентна складова) – 2 273,35 доларів США (еквівалентно 26 916 грн 46 коп.).

    Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, з якої: 39 592,54 доларів США – заборгованість за кредитом; 1 917,43 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 797,60 доларів США – заборгованості за комісією; штраф (фіксована частина) – 21,11 доларів США; штраф (процентна складова) – 2 273,35 доларів США, пеня – 1 888 грн 36 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

    У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій.

    Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

    У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

    Вказані вимоги судами не дотримано.

    Судами встановлено, що 09 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № HAEHG115290028, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 54 591 долар США строком до 08 липня 2022 року зі сплатою 1 % на місяць.

    За договором поруки від 09 липня 2007 року ОСОБА_7 зобов’язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов’язань з повернення кредиту.

    Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

    Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

    Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ‒ відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Згідно з розрахунком, наданим банком, станом на 03 липня 2014 року заборгованість відповідачів становила 47 761,53 доларів США, яка складалася з: 39 592,54 доларів США (еквівалентно 468 775 грн 67 коп.) – заборгованість за кредитом; 1 917,43 доларів США (еквівалентно 22 702 грн 37 коп.) – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 797,60 доларів США (еквівалентно 44 963 грн 58 коп.) – заборгованості з комісії; 21,11 доларів США (еквівалентно 249 грн 94 коп.) – штраф (фіксована частина); 2 273,35 доларів США (еквівалентно 26 916 грн 46 коп.) – штраф (процентна складова); 159,49 доларів США (еквівалентно 1 888 грн 36 коп.)

    Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції керувався тим, що відповідачами порушено зобов’язання своєчасно повертати суми отриманого кредиту та сплачувати нараховані за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 47 761,53 доларів США.

    Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині розміру стягнутої заборгованості, апеляційний суд у рішенні від 13 серпня 2015 року зазначав, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не заявляло вимог про стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому стягненню підлягає сума, що не покриває вимоги іпотекодержателя і доведена у судовому засіданні, у розмірі 31 289 грн 44 коп.

    Проте з таким висновком апеляційного суду не погодився Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалою якого від 23 грудня 2015 року рішення апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    При новому розгляді справи апеляційний суд керувався тим, що відповідачі порушили умови виконання кредитного договору, а тому з них підлягає стягненню заборгованість, що утворилася.

    Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 січня 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, на погашення заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 09 липня 2007 року у розмірі 415 289 грн 44 коп. із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

    На підставі зазначеного судового рішення та договору купівлі-продажу квартири від 31 січня 2014 року іпотечне майно було реалізоване і кошти у розмірі 384 000 грн були перераховані ПАТ КБ «ПриватБанк».

    Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не перевірив розрахунок заборгованості зокрема, чи зарахована банком сума від реалізації предмета іпотеки у розмірі 384 000 грн, при цьому банк знову заявляє вимоги про стягнення заборгованості, до якої входить заборгованість за тілом кредиту, яку вже було стягнуто за рахунок предмета іпотеки.

    Суд не перевірив порядок розрахунку пені та період, за який вона нарахована, та зазначив, що пеня нарахована з моменту складання банком позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте не врахував, що така пеня була стягнута судовим рішенням від 18 січня 2013 року та не може входити до розрахунку заборгованості по цій справі, оскільки це тягне за собою її подвійне стягнення. Суд не з’ясував природу виникнення штрафів, як фіксованої частини, так і процентної складової, оскільки умовами кредитного договору така відповідальність позичальника не передбачена.

    Крім того, стягуючи комісію за користування кредитом, суд не врахував наступне.

    Умови договору визначаються і погоджуються на розсуд сторін, крім тих, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

    Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено обов’язок позичальника погасити кредитору в повному обсязі існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти за користування, а у разі порушення зобов’язань за договором − понести штрафні санкції.

    Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

    Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

    Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п’ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов’язань за договором.

    Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

    У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

    Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

    За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав поживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

    Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

    У наведених «Керівних принципах для захисту інтересів споживачів» визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

    Такого висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/13.

    Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

    Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, не перевірені всі докази у справі, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий:М.В. Дем’яносовСудді: Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук О.М. Ситнік О.В. Ступак

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.