click fraud detection

ТЕМА: 9.11.2016 Про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою. “ПриватБанк”

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4467
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    УХВАЛА

    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    9 листопада 2016 року                                                                                  м. Київ

            

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Червинської М.Є.,

    суддів: Завгородньої І.М.,  Коротуна В.М.,

                 Писаної Т.О.,          Попович О.В.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3, подану представником – ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2016 року,

    в с т а н о в и л а:

    У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

    Свої вимоги позивач мотивував тим, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір від 4 вересня 2007 року, згідно з яким банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 80 тис. дол. США, зі сплатою процентної ставки у розмірі 10,5% річних, а ОСОБА_7 відповідно до умов договору зобов’язується  повертати наданий кредит у повному обсязі відповідно до графіку повернення кредиту до 4 вересня 2028 року. Також              4 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язань за кредитним договором. Свої зобов’язання банк виконав належним чином, ОСОБА_3 не були виконані зобов’язання, встановлені кредитним договором, унаслідок чого в останньої виникла кредитна заборгованість, яка станом на 9 січня 2014 року складає 981 615 грн 13 коп. Оскільки ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 8 грудня 2011 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк», позивач просив суд стягнути вказану заборгованість на свою користь.

    Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

    Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість в сумі 981 615 грн 13 коп. та судовий збір.

    У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює розгляду справ Верховним Судом.

    У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

    Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивачем не доведено факту передачі права вимоги, розрахунок заборгованості проведено лише з 19 грудня 2011 року, відсутні первинні документи щодо видачі кредиту, не було дотримано умов договору про дострокове стягнення заборгованості.

    Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором. Оскільки позичальник свої зобов’язання за кредитним договором не виконує, в силу             ст. 554 ЦК України та умов відповідного договору поруки від 4 вересня                2007 року, його поручитель ОСОБА_4 разом із боржником мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

    Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

    Судом установлено, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 4 вересня 2007 року було укладено кредитний договір за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 80 тис. дол. США на строк до 4 вересня 2028 року.

    Також 4 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язань за кредитним договором.

    Оскільки позичальник не виконувала належним чином взяті на себе зобов’язання, станом 9 січня 2014 року, за розрахунком банку, утворилась заборгованість по тілу кредиту – 632 283 грн 23 коп. та заборгованість по відсоткам – 349 331 грн 91 коп.

    8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, який був нотаріально посвідчений. У додатку до договору зазначено про кредитний договір, укладений 4 вересня 2007 року з ОСОБА_3, відтак позивач набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі ст. 512 ЦК України, що вірно встановлено апеляційним судом.

      Частиною 1 ст.553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  

    Відповідно до договору поруки поручитель відповідає за зобов’язаннями за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.

    Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений                       ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

    Згідно з положеннями ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    Дійшовши висновку, що строк виконання основного зобов’язання визначений до 4 вересня 2028 року, у зв’язку з чим порука не є припиненою, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що разом із установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

    В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно з яким можливо б було перевірити, з якого часу припинено виконання боржником окремих зобов’язань, оскільки з моменту несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого                      ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів.

    Посилання апеляційного суду на те, що строк позовної давності не пропущено, оскільки позичальник частково погасив заборгованість по відсоткам у 2015 році, що свідчить про переривання строку позовної давності, не заслуговує на увагу, оскількиякщо договір поруки припинився (у тому числі й на підставі непред’явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що  всі права та обов’язки сторін за цим договором слід вважати припиненими.

    Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України на  зазначені положення закону уваги не звернув; не врахував, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України  строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, та не встановив, з якого часу позичальник перестав виконувати умови кредитного договору й, відповідно, коли у кредитора виникло право вимагати дострокового повернення кредиту, а відтак ухвалене у справі судове рішення в частині позовних вимог до поручителя не відповідає вимогам ст. ст. 213, 315 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Разом із тим, оскільки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання останнім умов грошового зобов’язання, то судові рішення підлягають скасуванню в повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

    у х в а л и л а :

    Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником – ОСОБА_5, задовольнити частково.

    Рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    ГоловуючийМ.Є. ЧервинськаСудді:І.М. Завгородня В.М. Коротун Т.О. Писана О.В. Попович

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.