click fraud detection

ТЕМА: 31.07.14Расторгнут кредитный договор.Поддельная подпись.”ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК”

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4250
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    справа №474/568/14-ц

    П. №2/474/223/14

    Р І Ш Е Н Н Я

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    31.07.2014 року смт Врадіївка

    Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі :

    головуючого судді Сорочан А. В.

    секретар судового засідання Євтушок Є. В.

    з участю представника позивача Коршомного В. П.

    відповідача ОСОБА_2

    розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10014/0142 філії – Миколаївського обласного управління публічного акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 896 грн. 02 коп.-

    в с т а н о в и в :

    29.05.2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за договором кредиту у розмірі 26 896 грн. 02 коп., з тих підстав, що позивач та ОСОБА_3 у письмовій формі уклали кредитний договір №567 від 23.07.2008 року. Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов’язався та надав відповідачу кредит у розмірі 20 000 грн. на строк 36 місяців, тобто до 22.07.2011 року під 29,0% річних, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановленому кредитним договором. Відповідач у встановлені кредитним договором строки обов’язки по сплаті заборгованості по кредитному договору не виконав, у зв’язку з чим позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Окрім того, з метою забезпечення виконання зобов»язання боржником ОСОБА_3, 23.07.2008 року ПАТ було укладено два договори поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за зобов»язаннями вказаного кредитного договору. Зіславшись на систематичне порушення позичальником основного зобов»язання та утворення у зв»язку з цим заборгованості по кредиту, позивач просив суму заборгованості стягнути з відповідачів солідарно.

    Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов повністю та просив суд суму заборгованості по кредитному договору стягнути повністю у солідарному порядку з відповідачів на підставі наданих ним доказів.

    Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду не з»явилися з поважної причини та надали до суду особисто письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги не визнали та просили суд у позові відмовити через безпідставність, так як вказаного кредиту в Ощадбанку ніколи не брали та ніяких договорів не підписували.

    Відповідач ОСОБА_2 , яку було допитано в якості свідка, суду повідомила, що ніколи в « Ощадбанк» кредитів не брала. Про кредитний договір та договір поруки, який вона не підписувала довідалась у 2010 році від працівників прокуратури та у Кривоозерському суді під час допиту в якості свідка в рамках кримінального провадження. Підписи надані для огляду в кредитному договорі та договорі поруки не визнає, так як ніяких договорів не підписувала, ОСОБА_3 взагалі не знає. Хто платив по вказаному кредиту певні платежі вона не знає. Позовні вимоги не визнає та просить у позові відмовити.

    Заслухав пояснення представника позивача, показання відповідача, дослідив письмові докази справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

    Так, згідно з вимогами п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори.

    Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

    Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. За правилам ч.1 ст. 1049 і ст. 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до п.3. ч.1. ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

    Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

    За вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

    За ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

    Як вбачається з наданої позивачем копії кредитного договору №567 від 23 липня 2008 року, на який позивач посилається як на підставу стягнення кредитної заборгованості, договір був укладений між фізичною особою ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 виданий Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області 09 січня 2004 року. Оглянув наявні підписи у договорі візуально, вбачається, що вони різняться. Також підпис різниться з підписом отримувача 20 000 грн. наявним у заяві на видачу готівки №23 від 24 липня 2008 року.

    Також судом було встановлено, що кредитний договір №567 від 23.07.2008 року, на який посилається позивач як на підставу стягнення кредитної заборгованості з відповідача ОСОБА_3, та договори поруки від 23.07.2008 року, як підстава стягнення заборгованості у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був предметом дослідження в рамках кримінального провадження №1-88/2010 р., по якому вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28.10.2010 року, який набрав законної сили 14.11.2010 року, працівника банку ОСОБА_5. було засуджено за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 1700 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з видачею кредитів на строк три роки.

    Як вбачається з вказаного вироку, судом було встановлено, що саме ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6, відносно якого справу закрито у зв»язку із смертю останнього, 23 липня 2008 року, розуміючи, що діє незаконно, шляхом зловживання своїм службовим становищем в інтересах ОСОБА_7 та на прохання останньої, склала завідомо неправдиві документи для отримання незаконного кредиту, а саме: заяву індивідуального позичальника, кредитну заявку , повідомлення про умови кредитування , анкету індивідуального позичальника , розрахунок платоспроможності , акт спільної оцінки майна , що передається в заставу , акт перевірки наявності майна ОСОБА_3, що пропонується в заставу , висновки кредитної служби за результатами розгляду кредитної заявки на ім.»я ОСОБА_3 від 23.07.2008 року, та сам кредитний договір від 23.07,2008 року № 567 між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_3 про те, що останній є позичальником зазначеного банку по кредиту на суму 20 000 грн. та додатки до зазначеного Договору, графік погашення кредиту та відсотків, а також весь пакет документів щодо поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в тому числі договір поруки від 23.07.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 про те, що останній є поручителем у ОСОБА_3 по кредитному договору від 23.07.2008 року № 567, договір поруки від 23.07.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 про те, що остання є поручителем у ОСОБА_3 по кредитному договору від 23.07.2008 року № 567, які ОСОБА_5. сформувала у кредитну справу на ім’я ОСОБА_3, внаслідок чого ОСОБА_7 було незаконно надано кредит на споживчі цілі в сумі 20 000 грн., внаслідок чого ВАТ «Державний ощадний баск України» заподіяна істотна шкода на 01.07.2010 року на суму 28307 гри.92 коп.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

    За вимогами ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Письмовими доказами є будь-які документи, акти довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. ( ст. 64 ЦПК України)

    Виходячи з положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

    Таким чином, оцінив надані сторонами докази, відмову сторін надати будь-які інші докази по справі, враховуючи їх взаємозв»язок в сукупності, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні було підтверджено ту обставину, що ОСОБА_3 кредит у розмірі 20 000 грн. в « Ощадбанк» не брав та особисто не укладав кредитного договору №567 від 23.07.2008 року. Позивач у судовому засіданні не довів, що саме ОСОБА_3 кредитний договір уклав та ОСОБА_4, ОСОБА_2 уклали договори поруки, так як це спростовано вироком Кривоозерського районного суду, що це зробила інша особа – ОСОБА_5 Отже, зазначений кредитний договір не створив обов»язків щодо повернення кредиту як для ОСОБА_3, так і поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_2

    На підставі вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

    Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд –

    в и р і ш и в :

    у задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10014/0142 філії – Миколаївського обласного управління публічного акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №567 від 23.07.2008 року у розмірі 26 896 грн. 02 коп. – відмовити.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

    Апеляційна скарга на рішення Врадіївського районного суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя А. В. Сорочан

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.