click fraud detection

ТЕМА: 17.02. 2016 ВСУ: про поділ спільного майна подружжя.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4877
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    П О С Т А Н О В А

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    17 лютого 2016 року м. Київ

    Судова палата у цивільних справах

    Верховного Суду України в складі:

    головуючого Лященко Н.П.,

    суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

    Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за заявою ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 20 травня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Позивачка зазначала, що перебуває у шлюбі з відповідачем, під час якого вони придбали спірне майно: дві трикімнатні квартири, одну п’ятикімнатну та два автомобілі. ОСОБА_1 просила провести поділ цього майна, виділивши їй у натурі все майно зі сплатою чоловіку компенсації 1/2 частини вартості майна.

    Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 3 лютого 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за АДРЕСА_1 та квартиру НОМЕР_3 за АДРЕСА_2, право власності на автомобілі марки «Вольво», реєстраційний НОМЕР_4 та «ЗАЗ», реєстраційний НОМЕР_5; зобов’язано ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна подружжя в розмірі 145 тис. грн.

    У лютому 2015 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення та просив поновити строк на його оскарження. Зазначав, що з 2005 року в провадженні суду перебувала цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього боргу за договором позики в сумі 650 980 грн. На забезпечення виконання цих вимог ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 лютого 2005 року на майно відповідача – три квартири та два автомобілі – було накладено арешт.

    Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 2 липня 2008 року його позовні вимоги задоволено частково, стягнуто на його користь 886 765 грн 30 коп. боргу, рішення набуло чинності, проте до цього часу не виконане, оскільки боржник ухиляється від його виконання.

    Подання дружиною позову – спосіб виведення майна з-під обтяження.

    Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 5 березня 2015 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження та відкрито провадження в справі за його апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції.

    Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 травня 2015 року закрито апеляційне провадження в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 3 лютого 2006 року з передбачених статтею 292 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав.

    Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2015 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у вищезазначеній справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

    У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій та передачу справи на розгляд до суду апеляційної інстанції з передбаченої пунктом другим частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме частини першої статті 292 ЦПК України.

    На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_3 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року, 23 вересня та 25 листопада 2015 року.

    Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.

    Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

    За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

    За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

    Відмовляючи ОСОБА_3 у прийнятті апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваним судовим рішенням його права й обов’язки не порушуються.

    Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року, 23 вересня та 25 листопада 2015 року, наданими заявником для порівняння, за аналогічних обставин суд касаційної інстанції скасував ухвали судів апеляційної інстанції та направив справу на апеляційний розгляд, установивши помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуваними судовими рішеннями не порушено права заявників, які не були сторонами у справі, натомість суд вирішив питання про їх права та обов’язки.

    Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 292 ЦПК України.

    Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні у подібних правовідносинах зазначеної норми процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

    У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

    Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

    Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

    Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

    Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

    За змістом цієї статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.

    У справі, яка переглядається, за ОСОБА_1 визнано право власності на майно, яке перебувало у спільній сумісній власності позивачки та її чоловіка – ОСОБА_2 як подружжя і на яке на забезпечення позову про стягнення з останнього на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики було накладено арешт та заборону відчуження.

    Позбавлення ОСОБА_2 права власності на майно унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 суми боргу, унаслідок чого останній має підстави вважати своє право на отримання суми боргу порушеним.

    Отже, висновок суду апеляційної інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанції, про відсутність у ОСОБА_3 права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов’язки, є передчасним, суперечить змісту статті 292 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню в справі щодо існуючого спору.

    За таких обставин відповідно до пункту 2 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 20 травня 2015 року підлягають скасуванню з направленням справи для розгляду до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись пунктом 2 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною другою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

    п о с т а н о в и л а :

    Заяву ОСОБА_3 про перегляд судових рішень задовольнити.

    Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 травня 2015 року скасувати, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

    Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий

    Н.П. Лященко

    Судді: В.І. Гуменюк

    Ю.Л. Сенін

    Л.І. Охрімчук

    В.М. Сімоненко

    Я.М. Романюк

    А.Г. Ярема

    Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 лютого 2016 року у справі

    № 6-76цс16

    За змістом частини 1 статті 292 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.

    У справі, яка переглядається, позбавлення відповідача права власності на майно унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з нього на користь заявника суми боргу, унаслідок чого останній має підстави вважати своє право на отримання суми боргу порушеним, а тому висновок суду апеляційної інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанції, про відсутність у заявника права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов’язки, є передчасним, суперечить змісту статті 292 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню в справі щодо існуючого спору.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть