click fraud detection

ТЕМА: 20.11.2017 г. Истребовано имущество – квартира в центре Киева захвачена рейдерами, из чужого незаконного владения

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4987
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    20 листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

    головуючого судді Юзькової О.Л.

    при секретарі Голопич Н.Р.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві Канівець Любов Миколаївна, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», ОСОБА_6, про витребування майна з чужого незаконного володіння

    ВСТАНОВИВ:

    Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. На підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю.Р. за реєстровим номером 4781, ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно: кв. АДРЕСА_1. Також зазначав, що 07 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 74/П/05/2007-840 за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 400 000 доларів США зі строком повернення до 05 травня 2017 року та сплатою 14,49 % річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 07 травня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1443, згідно якого в іпотеку банку було передано кв. АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі – продажу від 01 грудня 2005 року №4781. На підставі вказаного договору іпотеки нотаріусом було накладено заборону відчуження на нерухоме майно за реєстровим номером 1444 та внесено в запис про обтяження №4920358 від 07.05.2007 року до єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. В подальшому ОСОБА_1 дізнався, що рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 15.10.2015 року по справі № 431/3573/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., ОСОБА_6, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання недійсними договору іпотеки, кредитування, поруки, попереднього договору купівлі-продажу було визнано недійсним вищевказаний договір іпотеки та було вилучено записи про обтяження нерухомого майна – предмету іпотеки. Позивач у своєму позові зазначав, що жодних позовів до Старобільського районного суду Луганської області не подавав та не підписував, ніколи не був в цьому суді, а також не уповноважував жодних осіб на такі дії та супровід вказаного судового процесу. Не погоджуючись з рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 15.10.2015 року по справі № 431/3573/15-ц, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на нього. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2016 року рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15.10.2015 року по справі №431/3573/15-ц скасовано, провадження по даній справі закрито. Проте, на підставі зазначеного судового рішення державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Храбаном Сергієм Ігоровичем були вилучені записи про обтяження спірного нерухомого майна з державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. 18 березня 2016 року, ОСОБА_1 дізнався, що державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Любов Миколаївною було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Старобільського районного суду Луганської області, серія та номер: 431/5113/15-ц, виданої 23 грудня 2015 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 березня 2016 року №55459779. Так, ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 23 грудня 2015 року було визнано мирову угоду, укладену 23 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та передано у власність ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) від ОСОБА_1 квартиру, яка складається з чотирьох кімнат загальною площею137,5 кв. м, жилою площею 70,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В позовній заяві позивач зазначав, що особисто не підписував жодної мирової угоди стосовно вказаного вище нерухомого майна, не уповноважував жодних осіб на подання та підписання жодних мирових угод стосовно спірного нерухомого майна та будь-яких інших процесуальних документів до Старобільського районного суду Луганської області. При цьому не погоджуючись з вказаною ухвалою, Позивач подав апеляційну скаргу на неї. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року по справі № 431/5113/15-ц за було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 23 грудня 2015 року по справі № 431/5113/15-ц, якою було визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та передано у власність останньому спірне нерухоме майно. Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 26 травня 2016 року по справі №431/5113/15-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без розгляду. В додаткових поясненнях по справві ОСОБА_1 також зазначав, що на підставі звернення ОСОБА_6 другим слідчим відділом Прокуратури Луганської області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016130000000120 щодо вчинення суддею Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 КК України та ч. 1 ст. 375 КК України. В ході досудового розслідування у якості свідка було допитано ОСОБА_1 та відібрано у останнього експериментальні зразки підпису останнього для проведення почеркознавчої експертизи з метою встановлення факту підписання або непідписання останнім мирової угоди від 23 грудня 2015 року, яка була визнана суддею Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_8 ухвалою від 23 грудня 2015 року у справі № 431/3573/15-ц. При цьому, під час допиту ОСОБА_1 також було повідомлено про необхідність надання документів з вільними зразками підпису для проведення почеркознавчої експертизи. У вказаному вище кримінальному провадженні були витребувані у Старобільського районного суду Луганської області матеріали судової справи № 431/3573/15-ц. Постановою заступника начальника другого слідчого відділу прокуратури Луганської області молодшого радника юстиції Зінченка А.Б. було винесено постанову про призначення комплексної судової експертизи. Експертним висновком Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України від 09.03.2017 року № 19/113/6-4/8е встановлено, що «питання ким виконано підпис навпроти тексту «ОСОБА_1» у документі «Мирова угода», який надійшов та був зареєстрований Старобільським районним судом Луганської області 23.12.2015 року ОСОБА_1 або іншою особою?» не вирішувалось у зв’язку з тим, що досліджений підпис виконаний за допомогою технічних засобів – на знакодрукуючому пристрої зі струмним способом відтворення». Також «підпис від імені ОСОБА_1, що розташований у графі «Підписи сторін» зліва від тексту «ОСОБА_1» у мировій годі від 23.12.2015 року, укладеній між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований у Старобільському районному суд Луганської області 23.12.2015 року за № 15023/15 Вх, виконаний за допомогою технічних засобів – на знакодрукуючому пристрої зі струминним способом відтворення зображення». Зважаючи на викладене Позивач вважає, що відпали підстави для набуття права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 Проте 21 березня 2016 року ОСОБА_3 відчужив спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., на користь ОСОБА_2. У своєму позові, додаткових поясненнях до нього позивач зазначав про те, що нерухоме майно- квартира за адресою: АДРЕСА_1 вибуло з володіння його законного власника, не з його волі, а іншим шляхом, зважаючи на що, на підставі ст. ст. 388, 1212 ЦК України Позивач просив суд витребувати у відповідача – ОСОБА_2 та передати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 її законному власнику, а саме ОСОБА_1.

    В судовому засіданні з розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.

    Відповідач ОСОБА_2 та її представники за довіреністю в судове засідання не з’явились, незважаючи на те, що в судовому засіданні з розгляду справи, що відбулось 01.06.2017 року, судом було визнано обов’язковою особисту явку відповідача у судове засідання з розгляду справи.

    Через канцелярію суду представником відповідача була подана заява про розгляд справи за відсутності відповідача та її представників. Крім того, відповідачем були подані заперечення на позову заяву позивача, в яких остання зазначала про те, що є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 21.03.2016 року позивачем не оскаржувався в судовому порядку, а також вказує на те, що позивачем не доведено факт вибуття спірного нерухомого майна поза волею позивача. З вказаних підстав відповідач просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

    Треті особи: ОСОБА_3, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Любов Миколаївна, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Надра”, ОСОБА_6, в судове засідання з розгляду справи повторно не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлені судом належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили, а тому суд вважає неявку третіх осіб без поважних причини та вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутністості.

    Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та його представника, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

    Судом встановлено, що позивач набув право власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю.Р. за реєстровим номером 4781, зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» 06.12.2005 року у реєстровій книзі №431-41 за реєстровим №44516.

    У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 316 та ч. 1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

    Згідно з ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

    Згідно зі ст. 41 Конституції України та ч. ч. 1 – 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

    Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 07 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 74/П/05/2007-840 за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 400 000 доларів США зі строком повернення до 05 травня 2017 року та сплатою 14,49 % річних за користування кредитними коштами.

    В забезпечення виконання позивачем умов кредитного договору 07 травня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та позивачем було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1443, згідно якого в іпотеку була передана кв. АДРЕСА_1. На підставі вказаного договору іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. було накладено заборону відчуження на нерухоме майно за реєстровим номером 1444 та внесено в запис про обтяження №4920358 від 07.05.2007 року до єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

    У відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

    У відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

    Судом встановлено, що рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 15.10.2015 року по справі № 431/3573/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., ОСОБА_6., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання недійсними договору іпотеки, кредитування, поруки, попереднього договору купівлі-продаж було визнано недійсним вищевказаний договір іпотеки та було вилучено записи про обтяження нерухомого майна – предмету іпотеки. На підставі вказаного судового рішення з державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Храбаном Сергієм Ігоровичем було вилучено/припинено заборону на нерухоме майно №4920358 від 07.05.2007 року, підстава обтяження: Договір іпотеки №1443 від 07.05.2007 року, а також вилучено/припинено запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження №4920377. Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи Інформаційними довідками з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 13.02.2016 р. за № 55459779 та від 21.03.2016 року №55606478.

    Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2016 року рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15.10.2015 року по справі №431/3573/15-ц скасовано, провадження по даній справі закрито.

    Окремою ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2016 року по справі №431/3573/15-ц колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області було доведено до відома голови Старобільського районного суду Луганської області про встановлені порушення суддею Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_8. норм процесуального законодавства для прийняття відповідних заходів реагування з метою недопущення в подальшому суддями суду таких недоліків під час ухвалення судових рішень.

    Також судом встановлено, що в провадженні Старобільського районного суду Луганської області перебувала справа № 431/5113/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 30 000 грн. за договором позики.

    Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 23 грудня 2015 року було визнано мирову угоду, укладену 23 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та передано у власність ОСОБА_3 від ОСОБА_1 квартиру, яка складається з чотирьох кімнат загальною площею 137,5 кв. м, жилою площею 70,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    Також встановлено та не заперечувалось сторонами, що на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Старобільського районного суду Луганської області по справі № 431/5113/15-ц від 23 грудня 2015 року право власності на кв. АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 березня 2016 року №55459779.

    Крім того судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 21 березня 2016 року між ОСОБА_3 та Відповідачем – ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 974. На підставі вказаного договору Відповідач набула права власності на кв. АДРЕСА_1 за вартістю 146 900 грн.

    Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року по справі № 431/5113/15-ц було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 23 грудня 2015 року по справі № 431/5113/15-ц, якою було визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та передано у власність останньому нерухоме майно.

    Окремою ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року по справі №431/5113/15-ц колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області, було доведено до відома голови Старобільського районного суду Луганської області про встановлені порушення суддею Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_8. норм процесуального законодавства для прийняття відповідних заходів реагування з метою не допущення в подальшому суддями суду таких недоліків під час ухвалення судових рішень.

    Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Оскільки ОСОБА_1 є учасником судових спорів по справах №431/3573/15-ц та №431/5113/15-ц, що перебували в провадженні Старобільського районного суду Луганської області та в Апеляційному суді Луганської області, обставини, встановлені ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року по справі № 431/5113/15-ц та ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2016 року №431/3573/15-ц мають преюдиційних характер для суду в даному судовому процесі в силу вимог ст. 61 ЦПК України.

    Крім того судом встановлено, що на підставі звернення третьої особи – ОСОБА_6 до Прокуратури Луганської області щодо вчинення суддею Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 КК України та ч. 1 ст. 375 КК України другим слідчим відділом Прокуратури Луганської області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016130000000120. Постановою заступника начальника другого слідчого відділу прокуратури Луганської області молодшого радника юстиції Зінченка А.Б. було винесено постанову про призначення комплексної судової експертизи. Експертним висновком Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України від 09.03.2017 року № 19/113/6-4/8е встановлено, що «питання ким виконано підпис навпроти тексту «ОСОБА_1» у документі «Мирова угода», який надійшов та був зареєстрований Старобільським районним судом Луганської області 23.12.2015 року ОСОБА_1 або іншою особою?» не вирішувалось у зв’язку з тим, що досліджений підпис виконаний за допомогою технічних засобів – на знакодрукуючому пристрої зі струмним способом відтворення». Також «підпис від імені ОСОБА_1, що розташований у графі «Підписи сторін» зліва від тексту «ОСОБА_1» у мировій годі від 23.12.2015 року, укладеній між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований у Старобільському районному суд Луганської області 23.12.2015 року за № 15023/15 Вх, виконаний за допомогою технічних засобів – на знакодрукуючому пристрої зі струминним способом відтворення зображення».

    Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що у зв’язку зі скасуванням ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року по справі № 431/5113/15-ц ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 23 грудня 2015 року по справі № 431/5113/15-ц, якою було визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відпали підстави для набуття права власності на кв. АДРЕСА_1 за ОСОБА_3

    Положеннями ст. 16 ЦК України визначено перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

    Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    Аналогічне положення міститься й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

    Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

    За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

    Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

    Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

    Так, у главі 29 ЦК України визначені цивільно-правові способи захисту права власності.

    Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

    У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97?ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

    Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

    Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

    Згідно зі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

    Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

    Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

    Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

    За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

    Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

    У відповідності до пунктів 21-22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5 «у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов’язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК . Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред’явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв’язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів».

    Норми статей 1212 та 388 ЦК України можуть застосуватись у випадках, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб’єктним складом підпадає під визначення зобов’язання або збереження майна без достатньої правової підстави. При цьому підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 388 цього Кодексу. Наявність підстав для витребування майна за статтею 388 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 388 ЦК України. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 року у справі № 6-3089цс15

    Зважаючи на обставини встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_1 на підставі мирової угоди з ОСОБА_3, визнаної ухвалою Старобільського районного суду Луганської області по справі № 431/5113/15-ц від 23 грудня 2015 року, і яка в подальшому була скасована ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року по справі № 431/5113/15-ц.

    Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року по справі № 6-2233цс16.

    В подальшому спірна квартира була відчужена ОСОБА_3, який не мав права її відчужувати, на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2015 року.

    Таким чином, враховуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що оскільки спірна квартира вибула без волі її власника ОСОБА_1, то він має право витребувати це майно від добросовісного набувача – ОСОБА_2 на підставі статті 388 ЦК України.

    Суд критично ставиться до тверджень відповідача, викладених в запереченнях на позов щодо відсутності оскарження позивачем договору купівлі-продажу квартири від 21.03.2015 року, укладеного з відповідачем як підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки встановлення факту вибуття майна із володіння власника не з його волі є безумовною підставою для витребування цього майна на користь власника від особи, у власності якої воно перебуває, у тому числі і від добросовісного набувача.

    Добросовісність же набуття права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру не заперечувалась з боку позивача.

    Проте законному власнику не потрібно оспорювати правочини, відповідно до яких відбувався перехід прав власності на майно, оскільки він не є стороною даних правочинів, а є власником, права якого підлягають захисту шляхом пред’явлення віндикаційного позову – позову про витребування майна з чужого володіння. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 року по справі № 6-2723цс16.

    Крім того, сама конструкція статті 388 ЦК України не вимагає та взагалі виключає оскарження договору, укладеного з добросовісним набувачем особою, яка не мала право його відчужувати.

    Також суд враховує ту обставину, що відповідач, явка якої була визнана судом обов’язковою у судове засідання з розгляду справи протокольною ухвалою від 01.06.2017 року, не з’явилась до суду у судові засідання з розгляду даної справи для надання пояснень з приводу поданого позивачем позову.

    Враховуючи наведене суд вважає за можливе задовольнити позов позивача в частині витребування нерухомого не рухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 та передачі його на користь ОСОБА_1.

    В частині вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем суд виходить з наступного. Відповідно до п. 10 Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

    Зважаючи на що, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову Позивача в частині скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2, оскільки рішення про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

    Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

    Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,61,88,169,212-215 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст. 15,16,203,215, 216, 387, 388, 396, 1212, суд –

    ВИРІШИВ

    Позов задовольнити частково.

    Витребувати нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 та передати його на користь ОСОБА_1.

    Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 551 грн. 21 коп.

    В задоволенні іншої частини позову відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

    Суддя

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть