click fraud detection

ТЕМА: 20.07. 2016 Про визнання договору поруки таким, що втратив чинність. «Банк «Фінанси та Кредит»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4833
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У х в а л а

    іменем україни

    20 липня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Дем’яносова М.В.,

    суддів: Леванчука А.О.,

    Парінової І.К.,

    розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа – ОСОБА_2, про визнання договору поруки таким, що втратив чинність, за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2016 року,

    в с т а н о в и л а:

    Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 10 листопада 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 40 000 доларів США, строком користування до 10 листопада 2021 року, зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитними коштами.

    У зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість, яка станом на 16 жовтня 2014 року становить 634 102,70 грн.

    На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та банком 10 листопада 2006 року було укладено договір поруки № П-35-02-Й.

    Відповідно до п. п. 1.1. договору поруки ОСОБА_3 зобов’язався перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором.

    Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму заборгованості за кредитним договором та сплачений судовий збір.

    ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа – ОСОБА_2, про визнання договору поруки таким, що втратив чинність, посилаючись на те, що 10 липня 2009 року по 10 квітня 2011 року (22 місяці) та із 10 грудня 2012 року по 10 листопада 2014 року (22 місяці) включно боржник не виконував зобов’язання за кредитним договором.

    Відповідно до пункту 5.1 договору поруки від 10 листопада 2006 року № П-35-02-И порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не заявить вимоги до поручителя.

    21 листопада 2013 року йому було направлено вимогу за № 10020/4376 щодо забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 10 листопада 2006 року.

    Тобто, банк порушив термін шестимісячний строк передявлення вимоги до поручителя.

    Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2016 року, позовні вимоги банку задоволено частково.

    Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 27 592,08 доларів США, що еквівалентно 357 357,31 грн, та 276 745,40 грн.

    Вирішено питання про судові витрати у справі.

    У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    Зустрічні позовні вимоги задоволено.

    Визнано договір поруки від 10 листопада 2006 року № П-35-02-И укладений між банком та ОСОБА_3 припиненим.

    Вирішено питання про судові витрати у справі.

    У касаційній скарзі АТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить змінити рішення суду першої інстанції в часті відмови в задоволенні вимог банку до ОСОБА_3, в частині задоволення зустрічного позову та в частині стягнення з банку судового збору, та скасувати ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та задовольнити позовні вимоги банку, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

    Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

    Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

    Відповідно до вимог ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

    Установлено, що 10 листопада 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_2 кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США строком користування до 10 листопада 2021 року, зі сплатою 11,5 % річних.

    Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

    На забезпечення виконання кредитного зобов’язання між банком та ОСОБА_3 10 листопада 2006 року укладено договір поруки.

    Відповідно до частини першої етапі 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

    Станом на 16 жовтня 2014 року заборгованість за кредитним договором складає 27 592,08 доларів США (що еквівалентно сумі 357 357,31 грн за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) та 276 745,40 грн, з яких:

    – 17 560,54 доларів США (що еквівалентно сумі 227 43437 грн за офіційним курсом НБУ станом на

    16 жовтня 2014 року) – строкова заборгованість за кредитом;

    – 4 906 доларів США (що еквівалентно сумі 63 539,79 грн за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) – прострочена заборгованість за кредитом;

    – 322,95 доларів США (що еквівалентно сумі 4 182,67 грн за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) – строкова заборгованість за відсотками;

    – 4 802,59 доларів США (що еквівалентно сумі 62 200,48 грн за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) – прострочена заборгованість за процентами;

    – 7 433,60 грн – сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії;

    – 269 311,80 грн – пеня за прострочення сплати кредиту.

    Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

    У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

    Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

    Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

    Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    Строк, передбачений нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов’язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов’язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

    Сплив строку, передбаченого нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов’язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

    З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов’язання застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

    Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред’явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

    Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов’язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов’язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

    Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки слід пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

    Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15.

    Пунктом 5.1 вище зазначеного договору поруки зазначено, що порука припиняється із припиненням зобов’язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

    Установлено, що з 10 липня 2009 року боржник припинив виконувати зобов’язання за кредитним договором.

    21 листопада 2013 року на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були направлені повідомлення (вимоги) про наявну заборгованість за кредитним договором та роз’яснені наслідки невиконання зобов’язань.

    Отже, ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову, оскільки банк порушив термін в шість місяців, протягом якого він зобов’язаний був заявити вимоги до поручителя.

    Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

    Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

    Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити, рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2016 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий: М.В. Дем’яносов

    Судді: А.О. Леванчук

    І.К.Парінова

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.