click fraud detection

ТЕМА: 21.06.2016 Про визнання договору поруки припиненим. “МАРФІН БАНК”

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4822
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

    ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    21 червня 2016 року Справа № 916/948/15-г

    Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “МАРФІН БАНК”на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 (головуючий суддя Діброва Г.І., судді Принцевська Н.М., Ліпчанська Н.В.)на рішенняГосподарського суду Одеської області від 20.10.2015 (Власова С.Г.)у справі№ 916/948/15-г Господарського суду Одеської областіза позовомКорпорації “Феномен”доПублічного акціонерного товариства “МАРФІН БАНК”,за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – Товариства з обмеженою відповідальністю “Бритиш Моторс Україна”,провизнання договору поруки припиненим,за участю представниківпозивачаІванишин О.І.,відповідачаЗемлянська Ю.О.,третьої особине з’явились,

    В С Т А Н О В И В:

    Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.10.2015 у справі №916/948/15-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016, позов Корпорації “Феномен” та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, – Товариства з обмеженою відповідальністю “Бритиш Моторс Україна” задоволено: визнано поруку, яка була надана Корпорацією “Феномен” на підставі договору поруки від 30.07.2010 №1180-СК в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Бритиш Моторс Україна” основного зобов’язання перед Публічним акціонерним товариством “МАРФІН БАНК” за кредитним договором від 28.09.2004, припиненою.

    Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

    Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, чим порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 4-2, 34, 43, 101 ГПК України, ст.ст. 530, 559 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що лист-претензія № 502/04 від 19.06.2014 не має відношення до даного спору, а також тому, що термін погашення кредиту за договором автоматично продовжився до 26.09.2014 включно. Крім того відповідач вважає, що місцевому суду слід було залишити позови у даній справі без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

    Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третьої особи не з’явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов’язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

    Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Відкритим акціонерним товариством “МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК”, в подальшому перейменованим в Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” (Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бритиш Моторс Україна” (Позичальник) було укладено кредитний договір від 28.09.2004 № 31/К, за умовами якого Банк зобов’язався на оплату витрат, пов’язаних з придбанням автомобілів, в т.ч. митних платежів, закупівлю запчастин, реконструкцію офісних і складських приміщень, оплату інших поточних витрат надати Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 300.000,00 євро з 28.09.2004 і терміном погашення до 27.09.2005 включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 13,5 % річних, а Позичальник зобов’язався у розмірі, на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, штрафи та пеню, передбачені цим договором.

    Додатковими угодами до кредитного договору від 28.09.2004 № 31/К неодноразово вносились зміни та доповнення.

    Зокрема, додатковою угодою від 30.09.2011 № 9 сторони підтвердили, що на момент укладання цієї додаткової угоди заборгованість Позичальника перед Банком за основним боргом (борг Позичальника за кредитом без врахування відсотків) становить 4.143.000,00 доларів США. Також викладено пункт 1.1 договору у новій редакції, згідно з якою Банк зобов’язався надати позичальнику кредит у вигляді непоновлювальної мультивалютної кредитної лінії на суму 4.586.559,00 євро з урахуванням наступних лімітів заборгованості: за заборгованістю у євро не більше ніж 400.000,00 євро і за заборгованістю у доларах США не більше ніж 5.700.000,00 доларів США терміном погашення до 27.09.2012 включно.

    Для забезпечення виконання умов кредитного договору від 28.09.2004 № 31/К та додаткових угод до нього між Відкритим акціонерним товариством “МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК” (Кредитор) та Корпорацією “Феномен” було укладено договір поруки від 30.07.2010 № 1180-СК та додаткову угоду від 30.09.2011 № 1 до договору поруки.

    Відповідно до пункту 1.3 договору поруки у випадку порушення Боржником зобов’язань за Кредитним договором Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

    Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (пункт 1.4. договору поруки).

    Згідно з пунктом 5.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язань за кредитним і за цим договором.

    Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит відповідно до умов договору, що підтверджується меморіальними ордерами, наявними в матеріалах справи.

    У зв’язку з неналежним виконанням Боржником зобов’язань за кредитним договором ПАТ “МАРФІН БАНК” звернулось до ТОВ “Бритиш Моторс Україна” та Корпорації “Феномен” з листом-претензією від 20.09.2013 № 868/04, в якій Банк вимагав погашення заборгованості за кредитом, відсотками та неустойкою в повному обсязі протягом 30 днів з дня отримання вимоги. Однак заборгованість за кредитним договором погашена не була.

    Суди в оскаржуваних рішеннях також зазначили, що ПАТ “МАРФІН БАНК” направило ТОВ “Бритиш Моторс Україна” та Корпорації “Феномен” лист-претензію від 19.06.2014 № 502/04.

    Відповідач неодноразово звертав увагу суду на те, що вказаний лист-претензію від 19.06.2014 № 502/04 було направлено з приводу виконання зовсім іншого кредитного договору, укладеного між ПАТ “МАРФІН БАНК” та Корпорацією “Феномен”, а саме – від 30.09.2011 № 00356/К. Вказані доводи наведено, зокрема, у відзиві на позов (т. 1 а. с. 107), додаткових поясненнях до апеляційної скарги (т. 3 а.с. 62) та касаційній скарзі.

    У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 “Про судове рішення” зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

    Суди не надали належної оцінки вказаним доводам відповідача та, відповідно, залишили поза увагою, що лист-претензія від 19.06.2014 № 502/04 не має відношення до спірного договору поруки та кредитного договору від 28.09.2004 № 31/К. Втім, вказане порушення не призвело до прийняття неправильного рішення у справі з огляду на таке.

    Як зазначено судами, матеріали справи не містять доказів встановлення іншого строку виконання Позичальником кредитного зобов’язання, ніж зазначено вище.

    Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

    Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

    За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

    Як зазначалось вище, згідно з пунктом 5.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язань за кредитним і за цим договором.

    Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

    Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

    Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

    Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559, ст. 1050 ЦК України, тому в цьому разі порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-190цс14, від 24.06.2015 у справі № 3-42гс15.

    Колегія суддів також відзначає, що у тексті ч. 4 ст. 559 ЦК України застосовуються поняття “пред’явлення вимоги” та “пред’явлення позову” як умови чинності поруки. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

    Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, в тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

    У постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14 зазначено, що з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення “пред’явлення вимоги” до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

    Отже, виходячи з положень другого речення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

    Як встановлено судами, за умовами додаткової угоди від 30.09.2011 № 9 до кредитного договору від 28.09.2004 №31/К терміном погашення кредиту є 27.09.2012.

    Пунктом 4.1.2 додаткової угоди від 30.09.2011 № 9 встановлено, що за умови відсутності станом на 26.09.2012 порушень Позичальником термінів та строків повернення кредиту, та/або сплати процентів, та/або комісій у відповідності до пунктів 4.1.1., 4.2., 7.9. даного Договору більш ніж на 90 календарних днів та наявності прибуткової діяльності Позичальника за результатами аналізу фінансової звітності за рік, термін погашення кредиту за даним договором автоматично продовжується по 27.09.2013 включно, при цьому залишок заборгованості за кредитною лінією у євро змінюється відповідно до графіку.

    Пунктом 4.1.3 додаткової угоди від 30.09.2011 № 9 встановлено, що за умови відсутності станом на 26.09.2013 порушень Позичальником термінів та строків повернення кредиту, та/або сплати процентів, та/або комісій у відповідності до пунктів 4.1.1., 4.2., 7.9. даного Договору більш ніж на 90 календарних днів та наявності прибуткової діяльності Позичальника за результатами аналізу фінансової звітності за рік, термін погашення кредиту за даним договором автоматично продовжується по 26.09.2014 включно, при цьому залишок заборгованості за кредитною лінією у євро змінюється відповідно до графіку.

    Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі зазначав, що кінцевим строком погашення заборгованості за кредитним договором є 27.09.2012 включно.

    Однак в додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач вказує, що порушень термінів та строків повернення кредиту за договором більш ніж на 90 календарних днів у ТОВ “Бритиш Моторс Україна” не було, а тому термін погашення кредиту за договором, на його думку, автоматично продовжився до 26.09.2014.

    На підтвердження відсутності порушень термінів та строків погашення кредиту відповідачем додано реєстр документів за рахунками на 2 аркушах.

    У свою чергу суд апеляційної інстанції відзначив, що даний реєстр не містить відомостей про відсутність з боку третьої особи порушень щодо повернення коштів за кредитним договором, а також про належність виконання цією особою основного зобов’язання за кредитним договором. При цьому апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що вказані документи не можуть бути ним прийняті в якості доказів, оскільки відповідач всупереч вимогам ст. 101 ГПК України не довів неможливості подання цих матеріалів суду першої інстанції.

    Також апеляційним судом встановлено, що станом на час апеляційного перегляду даної справи Господарським судом міста Києва розглядається інша справа №910/28867/14 за позовом Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бритиш Моторс Україна” та Корпорації “Феномен” про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.09.2004 № 31/К (т. 1 а.с. 109 – копія ухвали Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 про порушення провадження у справі).

    Вказаний позов мотивований тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Бритиш Моторс Україна” було порушено зобов’язання, взяті на себе за кредитним договором від 28.09.2004 № 31/К, що, в свою чергу, суперечить твердженням Банку про відсутність з боку ТОВ “Бритиш Моторс Україна” порушень термінів та строків повернення кредиту за договором.

    Крім того, про вказані систематичні порушення Банк стверджував ще у згаданому вище листі-претензії від 20.09.2013 № 868/04.

    Таким чином судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження факту відсутності порушень термінів та строків повернення кредиту за договором та продовження терміну погашення кредиту. Відтак, згідно з вимогами ч. 4 ст. 559 ЦК України Банк повинен був звернутися з претензією до Боржника та у разі непогашення ним заборгованості з позовною заявою до суду в 6 місячний строк з моменту настання кінцевого строку погашення заборгованості, тобто до 27.03.2013 включно.

    Як зазначалось вище, з претензією про неналежне виконання умов договору Банк звернувся лише 20.09.2013, тобто з порушенням 6-ти місячного строку, встановленого цивільним законодавством України.

    Колегія суддів також звертає увагу на те, що навіть у випадку встановлення листом-претензією від 20.09.2013 № 868/04 обов’язку дострокового погашення кредиту (протягом 30 днів з дня отримання вимоги) відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимогу до Поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором Банк повинен був пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту (тобто, до 29.04.2014), в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

    Однак, згідно з поясненнями відповідача, він звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом лише у грудні 2014 року, за яким 25.12.2014 було порушено провадження у вищевказаній справі № 910/28867/14 (т. 1 а.с. 109 копія ухвали суду).

    За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого та правомірного висновку щодо припинення зобов’язань Корпорації “Феномен” перед Публічним акціонерним товариством “МАРФІН БАНК” за договором поруки від 30.07.2010 № 1180-СК.

    Посилання скаржника на те, що місцевому суду слід було залишити позови у даній справі без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, колегія суддів вважає помилковими, оскільки залишення позову без розгляду з наведених підстав є правом, а не обов’язком суду, і може бути реалізоване ним лише у випадку встановлення судом відповідних обставин та неможливості розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

    Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

    Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

    Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов’язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

    Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

    На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

    З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

    Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

    П О С Т А Н О В И В:

    Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “МАРФІН БАНК” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі № 916/948/15-г – без змін.

    Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть