click fraud detection

ТЕМА: 01.06.2016 Про визнання договору поруки припиненим. «Кей-Колект»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4819
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    01 червня 2016 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Дьоміної О.О.,

    суддів: Дем’яносова М.В., Леванчука А.О.,

    Парінової І.К., Ступак О.В.,

    розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Вейз Агенція» про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа – ОСОБА_4, про визнання припиненим договору поруки, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Вейз Агенція» до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа – ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі – ТОВ «Кей-Колект»)звернулось до суду з указаним позовом. Зазначало, що 13 грудня 2006 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останньому надано кредит в іноземній валюті у розмірі 389 243,00 швейцарських франки, із сплатою 7,99 % річних та кінцевим терміном повернення до 12 грудня 2017 року.

    З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань 13 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов’язалась відповідати в солідарному порядку з позичальником за невиконання умов кредитного договору.

    13 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське Зовнішньоекономічне Агенство», яке в подальшому було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Вейз Агенція» (далі – ТОВ «Юнайтед Вейз Агенція») укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_4 кредитних зобов’язань за договором.

    11 червня 2012 року за договором факторингу ПАТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за кредитним договором від 13 грудня 2006 року ТОВ «Кей-Колект».

    У зв’язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, утворилась заборгованість, що підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

    У березні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Кей-Колект», ПАТ «УкрСиббанк», третя особа – ОСОБА_4, у якому просила визнати припиненим договір поруки від 13 грудня 2006 року, укладений між нею та ПАТ «УкрСиббанк».

    ТОВ «Юнайтед Вейз Агенція» 16 вересня 2014 року подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_4, ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», третя особа – ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поруки, укладеного між ним та ПАТ «УкрСиббанк» з метою забезпечення кредитних зобов’язань ОСОБА_4

    Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2015 року, позов ТОВ «Кей-Колект» задоволено.

    Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Юнайтед Вейз Агенція» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 2 836 487 грн 50 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

    У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_5 та ТОВ «Юнайтед Вейз Агенція» відмовлено.

    У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

    Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачі порушили взяті на себе зобов’язання за кредитним договором та договорами поруки, вчасно не повернули кредит та не сплатили відсотки за його користування, тому повинні нести солідарну відповідальність перед кредитором, підстави для припинення поруки відсутні.

    Проте повністю погодитись із такими висновками не можна.

    Судами встановлено, 13 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останньому надано кредит в іноземній валюті у розмірі 389 243,00 швейцарських франки із сплатою 7,99 % річних та кінцевим терміном повернення до 12 грудня 2017 року.

    З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань 13 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов’язалась відповідати в солідарному порядку з позичальником за невиконання умов кредитного договору.

    13 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Юнайтед Вейз Агенція» укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_4 кредитних зобов’язань за договором.

    30 січня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1, згідно з якою пункт 1.3.4 кредитного договору викладено в наступній редакції: «Строк сплати процентів: з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти. При цьому сторони також погодили, що в разі повернення до банку всієї суми кредиту: банк в день такої повної сплати суми кредиту здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця (в якому здійснюється повне повернення кредиту), починаючи з першого календарного дня такого місяця по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту, а позичальник не пізніше дати повного повернення кредиту зобов’язується сплатити банку суму таких нарахованих процентів».

    11 червня 2012 року за договором факторингу ПАТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за кредитним договором від 13 грудня 2006 року ТОВ «Кей-Колект».

    ОСОБА_4 умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв’язку із чим станом на 02 серпня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 330 232,08 швейцарських франків, що еквівалентно 2 836 487 грн 50 коп.

    Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

    У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

    Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання.

    Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника.

    Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

    Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

    У разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).

    За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

    Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

    Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

    Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

    У зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

    Таким чином, з огляду на положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, встановлення додатковими угодами до кредитного договору нових умов щодо збільшення розміру процентної ставки шляхом визначення конкретних (збільшених) процентних ставок, що застосовуються у зв’язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни, а також встановлення додаткової комісії за внесення змін до кредитного договору, за відсутності згоди поручителя на внесення таких змін може призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього.

    Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року № 6-70 цс 14, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

    Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303. 315 ЦПК України, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів та відмови у зустрічних позовах про визнання поруки припиненою, належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг, не з’ясував фактичних обставин справи, а саме: чи надавали поручителі згоду на внесення до кредитного договору змін, а тому дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

    Крім того, відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

    Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою.

    Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі – постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

    Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз’яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

    Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

    Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителя ТОВ «Юнайтед Вейз Агенція», не з’ясував, чи підлягає позов у цій частині розгляду за правилами цивільного судочинства.

    За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції – скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.

    Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

    Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.О. Дьоміна Судді: М.В. Дем’яносов А.О. Леванчук І.К. Парінова

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.