click fraud detection

ТЕМА: 27.04.2016 Про припинення договору поруки. «Дельта Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4818
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У Х В А Л А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    27 квітня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого суддів: Ткачука О.С. Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалсервісгруп» про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2015 року, додаткове рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк», банк) звернулося до суду з позовом посилаючись на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виступили поручителями за договорами кредитної лінії №НКЛ-2006078/1 від 21 березня 2011 року, №ВКЛ-2006078/2 від 21 березня 2011 року та № НКЛ-2006078/3 від 19 березня 2013 року, укладеними між банком та ТОВ «Дніпрометалсервісгруп». За умовами договору кредитної лінії №НКЛ-2006078/1 від 21 березня 2011 року, банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для здійснення поточної діяльності з наданням кредиту окремими частинами, з лімітом кредитування у розмірі 21 000 000 Євро терміном до 21 березня 2016 рок, зі сплатою 12,5 % річних. За умовами договору кредитної лінії №ВКЛ-2006078/21 від 21 березня 2011 року, банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для здійснення поточної діяльності з наданням кредиту окремими частинами, з лімітом кредитування у розмірі 11 000 000 Євро терміном до 21 березня 2016 рок, зі сплатою 12,5% річних. За умовами договору кредитної лінії №НКЛ-2006078/3 від 19 березня 2013 року, банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів з наданням кредиту окремими частинами, з лімітом кредитування у розмірі 4 346 664,99 Євро терміном до 21 березня 2016 року, зі сплатою 9% та 12,5 % річних у відповідні періоди. З метою забезпечення виконання зобов»язань ПАТ «Дельта Банк» 21 березня 2011 та 12 квітня 2013 року уклало з ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» окремо договори поруки. Позичальник зобов»язання за кредитними договорами належним чином не виконував, у зв»язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на 30 жовтня 2014 року складає 870 044 595,02 грн. У зв»язку з чим, позивач просив стягнути з кожного із поручителів вказану суму кредитної заборгованості та понесені судові витрати.

    Рішенням Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 23 червня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» борг за кредитним договором від 21 березня 2011 року в сумі 870044595,02 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» борг за кредитним договором від 21 березня 2011 року в сумі 870044595,02 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 1827 грн.

    Додатковим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року доповнено резолютивну частину рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2015 року. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1827 грн.

    Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

    Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що у зв’язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов’язань за кредитними договорами, виконання яких забезпечено договорами поруки, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів, як поручителів на користь банку, з урахуванням наданого позивачем розрахунку.

    Скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що боржник ТОВ «Дніпрометалсервісгруп», а відтак і поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 первинно взяли на себе зобов’язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 21 березня 2016 року, в порядку, визначеному цими договорами. поряд з цим,сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі укладених договорів кредитної лінії. Як вбачається із умов договорів кредитної лінії, чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст.261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя. ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» перестав виконувати свої зобов’язання за укладеними договорами кредитної лінії у квітні 2014 року, а досудову вимогу до поручителів ПАТ «Дельта Банк» направив 30 жовтня 2014 року, при тому, що позичальнику така вимога направлена 17 листопада 2014 року.

    Згідно висновків апеляційного суду банком істотно порушено встановлену договором процедуру пред»явлення позичальнику та поручителям вимоги про дострокове повернення кредиту, оскільки одночасне направлення вимоги боржнику та поручителям не є вимогою до поручителів у розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України. ПАТ «Дельта Банк» з вимогами до поручителів звернулось 12 лютого 2015 року, тобто за межами строку, визначеного 559 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову

    Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

    Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 березня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2006078/1, за умовами якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для здійснення поточної діяльності з наданням кредиту окремими частинами, з лімітом кредитування у розмірі 21 000 000 Євро терміном до 21 березня 2016 року, зі сплатою 12,5 % річних.

    Крім того, 21 березня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» укладено договір кредитної лінії №BKЛ-2006078/2, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для здійснення поточної діяльності з наданням кредиту окремими частинами, з лімітом кредитування у розмірі 11 000 000 Євро терміном до 21 березня 2016 року, зі сплатою 12,5 % річних.

    Відповідно до п. 8.3 цих договорів вони набувають чинності з дати їх укладання та діють до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань за цими договорами.

    В подальшому до зазначених кредитних договорів неодноразово вносились зміни шляхом укладення додаткових договорів.

    Всього у період з березня 2011 року по грудень 2013 року було укладено 14 додаткових договорів до договору кредитної лінії №HKЛ-2006078/l від 21 березня 2011 року та 15 додаткових договорів до другого договору кредитної лінії № ВКЛ-2006078/2 від 21 березня 2011 року.

    З метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань за договорами кредитної лінії, 21 березня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договори поруки № П-2006078/1 та № П-2003078/2, відповідно до умов яких останні прийняли на себе зобов’язання відповідати за виконання позичальником всіх боргових зобов’язань перед позивачем за вказаними кредитними договорами.

    19 березня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2006078/3, за умовами якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів з наданням кредиту окремими частинами, з лімітом кредитування у розмірі 4 346 664,99 Євро терміном до 21 березня 2016 року, зі сплатою 9% та 12,5 % річних у відповідні періоди.

    Відповідно до п. 8.3 цього договору він набуває чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань за цим договором.

    В подальшому до зазначеного кредитного договору неодноразово були внесені зміни шляхом укладення додаткових договорів.

    Всього у період з березня 2013 року по лютий 2014 року було укладено 6 додаткових договорів до останнього договору кредитної лінії.

    З метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань за договором кредитної лінії, 12 квітня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договори поруки № П-2006078/3-1 та № П-20060078/3, відповідно до умов яких останні прийняли на себе зобов’язання відповідати за виконання позичальником всіх боргових зобов’язань перед позивачем за вказаним кредитним договором, з зазначенням максимального розміру відповідальності за цим договором в розмірі 2 173 332,50 Євро.

    У зв’язку з неналежним виконанням ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» умов договорів кредитної лінії, зокрема п.п. 2.7, 3.3.4, 4.3, станом на 30 жовтня 2014 року у позичальника виникла заборгованість у розмірі 40 091 555,09 Євро (еквівалент за офіційним курсом НБУ складає 661 984 701,53 грн) та 208 059893 грн, яка складається із: заборгованості за кредитним договором №HKЛ-2006078/l від 21 березня 2011 року у розмірі 521 725 664,80 грн; заборгованості за кредитним договором №BKЛ-2006078/2 від 21 березня 2011 року у розмірі 262 876 409,42 грн; заборгованості за кредитним договором №HKЛ-2006078/3 від 19 березня 2013 року у розмірі 85 442 520,80 грн.

    Договорами поруки №П-2006078/1 від 21 березня 2011 року, № П-2003078/2 від 21 березня 2011 року не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється. Із договорів поруки № П-2006078/3-1 від 12 квітня 2013 року та №П-2006078/3 від 12 квітня 2013 року вбачається, що вони діють 3 650 днів, від дати, яка зазначена в п. 1.1. цього договору (19 березня 2013 року) як кінцевий термін повернення кредиту.

    30 жовтня 2014 року банком на адресу поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 направлено вимогу про повернення протягом 10 днів з моменту отримання цієї вимоги сум кредиту й пов’язаних із ними платежів, при цьому самому позичальнику банк направив претензію 17 листопада 2014 року.

    12 лютого 2015 року банк звернувся до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з вказаним позовом.

    Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що умови договору поруки не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч.4 ст.559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Згідно умов договорів кредитної лінії, чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст.261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

    Встановивши, що ТОВ «Дніпрометалсервісгруп» перестав виконувати свої зобов’язання за укладеними договорами кредитної лінії з квітня 2014 року, а позов до поручителів подано у лютому 2015 року, тобто поза межами строку, визначеного ч.4 ст.559 ЦК України апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості з поручителів із зазначених підстав.

    Вказані висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 вересня 2014 року у справі №6-28цс14, від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14, які, відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов’язковими для усіх судів України.

    Крім того, згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов’язань боржника за кредитним договором.

    Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов’язань за щомісячним погашенням платежів.

    Зокрема у пунктах 4.3 кредитних договорів від 21 березня 2011 року №НКЛ-2006078/1 та №ВКЛ-2006078/2, від 19 березня 2013 року №HKЛ-2006078/3, передбачено, що у випадку не виконання позичальником зобов’язань, визначених п.3.3 цих договорів, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов’язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обов’язку потребує від кредитора надіслання попереднього письмового повідомлення позичальнику за 5 робочих днів.

    Відповідно до п.3.3.4 п.3.3 договорів від 21 березня 2011 року №НКЛ-2006078/1 та №ВКЛ-2006078/2, від 19 березня 2013 року №HKЛ-2006078/3, позичальник зобов’язався протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за його використання в порядку визначеному цими договорами.

    Згідно позовної заяви, виникнення заборгованості по кредитним договорам позивач обґрунтовував саме невиконанням позичальником зазначених пунктів договорів – п.п.3.3.4 п.3.3, п.4.3 договорів (т.1 а.с.3-4).

    У кредитних договорах визначено, що сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячними платежами.

    Відповідно до п.2.4 договору кредитної лінії від 21 березня 2011 року №ВКЛ-2006078/2, кредитор припиняє надання кредиту (траншів) за цим договором у разі наявності простроченої заборгованості та/або невиконання будь-яких інших зобов’язань за будь-якими договорами, що укладені з позичальником та кредитором (п.п.2.4.5 договору).

    Поновлення кредитування за цим договором можливо лише після усунення обставин, визначених п.2.4 цього договору. (п.2.5 договору кредитної лінії від 21 березня 2011 року №ВКЛ-2006078/2).

    Аналогічні положення містить договір кредитної лінії від 19 березня 2013 року №НКЛ-2006078/3, зокрема згідно п.2.4, якого, кредитор припиняє надання кредиту (траншів) за цим договором у разі наявності простроченої заборгованості та/або невиконання будь-яких інших зобов’язань за будь-якими договорами, що укладені з позичальником та кредитором (п.п.2.4.5 договору). Та п.2.5 договору, відповідно до якого, поновлення кредитування за цим договором можливо лише після усунення обставин, визначених п.2.4 цього договору

    У відповідності до п.5.3 договорів від 21 березня 2011 року №НКЛ-2006078/1 та №ВКЛ-2006078/2, від 19 березня 2013 року №HKЛ-2006078/3, невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) позичальником будь-якого свого зобов’язання за цим Договором та/або за будь-якими іншими договорами, що укладені з позичальником та кредитором, є подіями, при настанні яких припиняється кредитування кредитором позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманого Кредиту, сплачує кредитору проценти за користування кредитом, комісії та можливі штрафні санкції. Для цього кредитор надає під розписку уповноваженій особі або надсилає рекомендованим листом позичальнику відповідну письмову вимогу. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми в термін, зазначений у вимозі, кредитор по закінченню цього терміну звертає стягнення на майно позичальника, на заставлене майно та ін. у порядку, визначеному цим Договором, відповідними договорами застави та законодавством України.

    Отже, сторони врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

    Оскільки боржник здійснив останній платіж за кредитним договором №НКЛ-2006078/1 від 21 березня 2011 року – 10 квітня 2014 року, за кредитним договором №ВКЛ-2006078/2 від 21 березня 2011 року – 3 березня 2012 року, за кредитним договором №НКЛ-2006078/3 від 19 березня 2013 року – 10 квітня 2014 року, строк користування кредитом достроково сплив, відповідно до п.п.3.3.4 та 4.3 кожного із договорів через 10 календарних днів починаючи із вказаної дати. Тобто строк виконання зобов’язання за договором №НКЛ-2006078/1 від 21 березня 2011 року настав 21 квітня 2014 року, за кредитним договором №ВКЛ-2006078/2 від 21 березня 2011 року настав 14 березня 2012 року, за кредитним договором №НКЛ-2006078/3 від 19 березня 2013 року – 21 квітня 2014 року.

    Відповідно, строк у шість місяців від дня настання зміненого строку виконання основного зобов’язання закінчився: за договором №НКЛ-2006078/1 від 21 березня 2011 року – 21 жовтня 2014 року, за кредитним договором №ВКЛ-2006078/2 від 21 березня 2011 року – 14 вересня 2012 року, за кредитним договором №НКЛ-2006078/3 від 19 березня 2013 року – 21 жовтня 2014 року. Разом з тим, банк звернувся до суду з позовом до поручителів поза межами строку, визначеного ч.4 ст.559 ЦК України, у лютому 2015 року, тобто після припинення поруки.

    Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 17 лютого 2016 року у справі №6-2875цс15, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для усіх судів України.

    За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з поручителів кредитної заборгованості у зв’язку із пропуском визначеного ст.559 ЦК України шестимісячного строку пред’явлення вимоги.

    Встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд апеляційної інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення.

    Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

    За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

    Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

    у х в а л и л а:

    Касаційну Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

    Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2015 року, додаткове рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    ГоловуючийО.С. Ткачук судді В.С. Висоцька О.В. Кафідова О.В. Умнова І.М. Фаловська

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.