click fraud detection

ТЕМА: 02.12.2015 Строк позовної давності з вимоги. «ІФГ Капітал»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4788
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    П О С Т А Н О В А

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2 грудня 2015 року м. Київ

    Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

    головуючого Лященко Н.П.,

    суддів: Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

    Романюка Я.М., Яреми А.Г.,

    Сеніна Ю.Л.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Оситнянське» про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами поруки за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Оситнянське» про перегляд Верховним Судом України рішення Новомирівського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2014 року, рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2014 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» (далі – ТОВ «ІК «ІФГ Капітал») звернулося з вищезазначеним позовом до суду.

    Зазначало, що 27 лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (далі – ТОВ «Укрпромбанк» або Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Оситнянське» (далі – ТОВ «Оситнянське») укладено кредитний договір НОМЕР_1 з подальшими змінами та доповненнями від 10 жовтня, 15 грудня 2008 року, 13 листопада 2009 року. Відповідно до умов договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 млн 98 тис. 752 грн 52 коп. на строк до 25 лютого 2011 року зі сплатою 18,5 % річних за користування кредитом.

    З метою забезпечення належного виконання позичальниками своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки відповідно за НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 27 лютого 2008 року.

    16 липня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Оситнянське» укладено кредитний договір НОМЕР_5 з подальшими змінами та доповненнями від 15 грудня 2008 року та 13 листопада 2009 року, за умовами якого Банком видано позичальникові кредит у сумі 947 тис. 55 грн 30 коп. на строк до 15 липня 2011 року зі сплатою процентів за користування кредитом: 17 % річних у гривні, 15 % річних у доларах США та 14 % річних у євро.

    На виконання зазначеного договору між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки відповідно за НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 від 16 липня 2008 року.

    За договором від 5 вересня 2013 року НОМЕР_9, укладеним між ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк» – ТОВ «ІК «ІФГ Капітал»» і НБУ, було передано активи, що перебували на балансі ТОВ «Укрпромбанк», в управління ТОВ «ІК «ІФГ «Капітал»».

    Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «ІК «ІФГ Капітал»» є довірчим власником отриманих в управління активів.

    Серед інших активів, переданих за договором у довірчу власність від ТОВ «Укрпромбанк» до ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», є право вимоги за кредитними договорами НОМЕР_5 від 16 липня 2008 року та НОМЕР_1 від 27 лютого 2008 року, укладеними з ТОВ «Оситнянське».

    У зв’язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов’язань за кредитним договором виникла заборгованість у сумі 2 млн 513 тис. 723 грн 7 коп., яку позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Оситнянське», а також судовий збір по 913 грн 50 коп. з кожного з відповідачів.

    У вересні 2014 року позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути заборгованість за кредитними договорами станом на 22 вересня 2014 року 2 млн 38 тис. 221 грн 17 коп. та 1 млн 257 тис. 710 грн 71 коп. відповідно.

    Рішенням Новомирівського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2014 року та додатковим рішенням цього суду від 12 листопада 2014 року позов ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Оситнянське» на користь ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» 120 тис. 862 грн 26 коп. заборгованості за кредитним договором від 16 липня 2008 року, з яких 66 тис. 810 грн 30 коп. – тіло кредиту та 54 тис. 51 грн. 96 коп. – відсотки за користування кредитом; вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з ТОВ «Оситнянське» боргу за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ «Оситнянське» на користь ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» 117 тис. 9 грн 15 коп. заборгованості за кредитним договором від 16 липня 2008 року, яка складається із 66 тис. 810 грн 30 коп. за тілом кредиту та 50 тис. 199 грн. 5 коп. відсотків за користування кредитом; вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

    Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2015 року касаційну скаргу ТОВ «Оситнянське» відхилено, рішення суду першої інстанції в частині, залишеній без змін рішенням суду апеляційної інстанції, та рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

    У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2015 року ТОВ «Оситнянське» порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові з передбаченої пунктом четвертим частини 1 статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави – невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 256 – 258, 261, частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

    На підтвердження своїх вимог ТОВ «Оситнянське» посилається на постанови Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року та 21 січня 2015 року.

    ТОВ «Оситнянське» указує на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

    Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

    За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

    За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

    У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 27 лютого 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Оситнянське» укладено кредитний договір НОМЕР_1 з подальшими змінами та доповненнями від 10 жовтня, 15 грудня 2008 року, 13 листопада 2009 року. Відповідно до умов договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 млн 98 тис. 752 грн 52 коп. на строк до 25 лютого 2011 року зі сплатою 18,5 % річних за користування кредитом.

    З метою забезпечення належного виконання позичальниками своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором 27 лютого 2008 року між ТОВ «Укрпомбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки відповідно за НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.

    16 липня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Оситнянське» укладено кредитний договір НОМЕР_5 з подальшими змінами та доповненнями від 15 грудня 2008 року та 13 листопада 2009 року, за умовами якого Банком видано позичальнику кредит у сумі 947 тис. 55 грн 30 коп. на строк до 15 липня 2011 року зі сплатою процентів за користування кредитом: 17 % річних у гривні, 15 % річних у доларах США та 14 % річних у євро.

    На забезпечення виконання зазначеного договору 16 липня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки відповідно НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8.

    Згідно з умовами кредитних договорів позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту, та сплачувати проценти за користування кредитом, крім того, встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

    Останні платежі за кредитними договорами ТОВ «Оситнянське» здійснило в січні 2010 року.

    Пунктом 9.2 кредитних договорів, передбачено право Банку вимагати дострокове повернення кредиту, сплату процентів, комісій та штрафних санкцій у разі порушення позичальником строків платежів, передбачених договорами. Позичальник зобов’язаний протягом десяти календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договором та штрафні санкції.

    Банк реалізував своє право, передбачене пунктом 9.2 кредитних договорів, шляхом надсилання ТОВ «Оситнянське» в серпні 2010 року відповідних вимог про повне дострокове виконання зобов’язань.

    Зокрема, 11 серпня 2010 року за НОМЕР_10 Банк надіслав вимогу в термін протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги виконати основне зобов’язання – сплатити на рахунок ТОВ «Укрпромбанк» борг у сумі 946 тис. 527 грн 74 коп., який складається як з простроченої, так і з непростроченої заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також із суми пені за простроченими зобов’язаннями за кредитним договором НОМЕР_1 від 27 лютого 2008 року.

    Указана вимога була одержана ТОВ «Оситнянське» 13 серпня 2010 року.

    17 серпня 2010 року за НОМЕР_11 Банк надіслав аналогічну вимогу про повернення боргу в сумі 627 тис. 735 грн 27 коп., який складається як з простроченої, так і з непростроченої заборгованості за кредитом, відсотками, а також із суми пені за кредитним договором НОМЕР_5 від 16 липня 2008 року.

    Указана вимога була одержана ТОВ «Оситнянське» 19 серпня 2010 року.

    За договором від 5 вересня 2013 року НОМЕР_9, укладеним між ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк» – ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» і НБУ, було передано активи, що перебували на балансі ТОВ «Укрпромбанк», в управління ТОВ «ІК «ІФГ «Капітал»».

    Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «ІК «ІФГ Капітал»» є довірчим власником отриманих в управління активів.

    Серед інших активів, переданих за договором у довірчу власність від ТОВ «Укрпромбанк» до ТОВ «ІК «ІФГ Капітал»», є право вимоги за кредитними договорами НОМЕР_5 від 16 липня 2008 року та НОМЕР_1 від 27 лютого 2008 року, укладеними з ТОВ «Оситнянське».

    У зв’язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов’язань виникла заборгованість станом на 22 вересня 2014 року за кредитним договором НОМЕР_1 від 27 лютого 2008 року, яка складає 2 млн 38 тис. 221 грн 17 коп., та за кредитним договором НОМЕР_5 від 16 липня 2008 року, що складає 1 млн 257 тис. 710 грн 71 коп.

    Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення суми заборгованості за кредитними договорами з поручителів, суди виходили з того, що порука відповідно до вимог частин першої та четвертої статті 559 ЦК України припинена. Крім того, у позивача відсутнє право вимоги до них.

    Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ «Оситнянське» заборгованості за кредитним договором НОМЕР_1 від 27 лютого 2008 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, перебіг якого розпочався із закінченням строку дії кредитного договору – 25 лютого 2011 року та сплинув до пред’явлення позову в суді.

    Частково задовольняючи позов у частині стягнення з ТОВ «Оситнянське» заборгованості за кредитним договором НОМЕР_5 від 16 липня 2008 року на суму 66 тис. 810 грн 30 коп., апеляційний суд дійшов висновку, що тільки ця сума кредиту перебуває в межах строку позовної давності, а за іншими періодичними платежами строк позовної давності сплив. Судом також стягнуто відсотки за користування відповідачем вищевказаною сумою кредиту.

    Разом з тим в інших справах, які виникли з подібних правовідносин, Верховним Судом України в постановах від 29 жовтня 2014 року та 21 січня 2015 року зроблено висновок про те, що, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив термін виконання основного зобов’язання і зобов’язаний пред’явити позов у межах позовної давності, починаючи із цієї дати.

    Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

    Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

    Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

    Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

    Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

    Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

    При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

    Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

    Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

    Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

    Як зазначалось вище, сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню залежно від договорів – до 25 лютого 2011 року та до 15 липня 2011 року.

    Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

    Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

    Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

    Крім того, судом установлено, що ТОВ «Оситнянське» востаннє здійснило платіж за власними зобов’язаннями у січні 2010 року.

    ТОВ «Укрпромбанк», правонаступником якого є позивач, використовуючи право, надане йому частиною першою статті 651, частиною другою статті 1054 та частиною другою статті 1050 ЦК України, а також пунктами 9.2 та 6.1.3 обох кредитних договорів, направив боржнику ТОВ «Оситнянське» письмові вимоги від 11 та 17 серпня 2010 року виконати в 30 денний термін з дня отримання цієї вимоги основне зобов’язання – сплатити на рахунок ТОВ «Укрпромбанк» борг у сумі 946 тис. 527 грн 74 коп. та 627 тис. 735 грн 27 коп., який складається як із простроченої, так і з непростроченої заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також із суми пені за простроченими зобов’язаннями за кредитними договорами НОМЕР_1 від 27 лютого 2008 року та НОМЕР_5 від 16 липня 2008 року. Указані вимоги були отримані ТОВ «Оситнянське» відповідно 13 серпня 2010 року та 19 серпня 2010 року.

    Таким чином, Банк скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов’язань за кредитними договорами, визначивши днем остаточного їх погашення 30-й день з дня отримання письмової вимоги, тобто 12 та 18 вересня 2010 року відповідно (а. с. 140 – 152, 178 – 188).

    З вимогами про стягнення заборгованості за кредитними договорами Банк звернувся до суду в березні 2014 року.

    Відповідно до сттатті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

    Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

    Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 – 255 ЦК України.

    Отже, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин вимоги частини другої статті 1050 ЦК України та не врахували, що Банком були змінені строки виконання зобов’язань за кредитними договорами.

    Оскільки не застосування зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України судові рішення в зазначеній частині підлягають скасуванню.

    Одночасно провадження у справі в цій частині підлягає закриттю з огляду на наступне.

    Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

    Частиною другою статті 118 ЦПК України встановлено, що позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою.

    При цьому вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

    Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16, 118 ЦПК України, статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги у вищезазначеній частині необхідно розглядати в порядку господарського судочинства.

    Підстав для перегляду судових рішень у частині відмови в стягненні заборгованості за кредитними договорами з поручителів немає.

    Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

    п о с т а н о в и л а :

    Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Оситнянське» задовольнити частково.

    Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2015 року, рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2014 року та рішення Новомирівського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2014 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оситнянське» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» заборгованості за кредитними договорами НОМЕР_5 від 16 липня 2008 року та НОМЕР_1 від 27 лютого 2008 року скасувати.

    Провадження у справі в цій частині закрити.

    Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий Н.П. Лященко

    Судді: Л.І. Охрімчук

    Я.М. Романюк

    Ю.Л. Сенін

    В.М. Сімоненко

    А.Г. Ярема

    Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 грудня 2015 року у справі

    № 6-1349цс15

    Суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин вимоги частини другої статті 1050 ЦК України та не врахували, що Банком були змінені строки виконання зобов’язань за кредитними договорами.

    Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

    Крім того, відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

    Частиною другою статті 118 ЦПК України встановлено, що позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою.

    При цьому вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

    Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16, 118 ЦПК України, статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги у вищезазначеній частині необхідно розглядати в порядку господарського судочинства.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть