click fraud detection

ТЕМА: 30.09.2015 Про визнання договору поруки припиненим. ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит»

В этой теме 0 ответов, 1 участник, последнее обновление  Dmitry Kasyanenko 4 года/лет, 10 мес. назад.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4785

    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    30 вересня 2015 рокум. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Євграфової Є.П.,

    суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

    розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

    в с т а н о в и л а:

    У квітні 2011 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

    Зазначало, що 04 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений кредитний договір № 1588-057 МБ, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у сумі 30 тис. доларів США, які зобов’язалась повернути до 04 травня 2022 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15 % річних.

    28 березня 2008 року між сторонами була укладена додаткова угода до кредитного договору.

    На забезпечення належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 був укладений договір поруки від 04 травня 2007 року № 1588-057Р/2, згідно з яким боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

    Оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувала, станом на 22 квітня 2011 року утворилася заборгованість на загальну суму 602 071 грн 13 коп., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

    25 листопада 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уточнило заявлені вимоги та просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 11 листопада 2013 року, у розмірі 27 500,2 доларів США та 1 434 622 грн 16 коп., а також витрати зі сплати судового збору. Просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 11 листопада 2013 року, у розмірі 501 доларів США та 1 152 191 грн 33 коп., а також витрати зі сплати судового збору.

    Справа судами розглядалася неодноразово, у тому числі й Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

    Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2013 року позов задоволено.

    Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 500,2 доларів США та 1 434 622 грн 16 коп.

    Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1. на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 501 долари США та 1 152 191 грн 33 коп.

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    Рішенням апеляційного суду Запорізької області від

    15 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення в солідарному порядку з з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 27 500,2 доларів США та 1 434 622 грн 06 коп., судового збору у розмірі 3 219 грн скасовано, у позові в цій частині відмовлено.

    У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

    У поданій касаційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

    Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

    Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник порушив умови кредитного договору, допустив заборгованість і має її сплатити у солідарному порядку з поручителем.

    Апеляційний суд не погодився із висновком суду у частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення боргу з поручителя ОСОБА_2 з таких підстав.

    Як вбачається з матеріалів справи банк, скориставшись своїм правом, передбаченим п. 3.4 кредитного договору щодо дострокового повернення кредиту і сплати відсотків, 24 червня 2008 року пред’явив вимогу до боржника ОСОБА_1 про дострокове погашення кредиту протягом 10 днів з дати отримання досудової вимоги, тобто встановлено новий строк повернення кредиту до 05 липня 2008 року.

    З даним позовом банк звернувся до суду 22 квітня 2011 року, тобто після закінчення шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов’язання, оскільки банком було встановлено новий строк виконання зобов’язання за кредитним договором до 05 липня 2008 року.

    Згідно з умовами кредитного договору поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів з погашення процентів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на підставі договору.

    Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

    Як убачається із розрахунку кредитної заборгованості, з 01 листопада 2009 року ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов’язань щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, тому банк мав право звернутися з вимогою до поручителів протягом шести місяців, починаючи з дня порушення позичальником умов кредитного договору, тобто з 01 листопада 2009 року, а з позовом до суду звернувся 29 квітня 2011 року.

    Право на повернення кредиту достроково позивач використав 24 червня 2008 року, що підтверджується листом № 3039.

    Пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову. При цьому в разі пред’явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

    Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, а оскільки банком відповідно до умов кредитного договору змінений строк виконання основного зобов’язання, який настав у червні 2008 року, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів повинні бути заявлені в межах шести місяців від дня настання цього строку.

    Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року № 6-32цс14.

    З позовом до поручителя банк звернувся 29 квітня 2011 року, тобто за межами передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку.

    Суд першої інстанції викладене до уваги не взяв і дійшов помилкового висновку, що порука, надана ОСОБА_2, не припинилась.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

    Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

    Рішення апеляційного суду Запорізької області від

    15 квітня 2015 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий Є.П. Євграфова

    судді: Н.А. Горелкіна

    О.І. Євтушенко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)

Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.

Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Настройки файлов cookie на этом веб-сайте настроены так, что нужно «разрешить использование файлов cookie», чтобы обеспечить вам наилучший доступ к просмотру. Вы можете продолжить использовать этот веб-сайт без изменения настроек cookie или нажмите кнопку «Принять» ниже, значит вы соглашаетесь с этим.

Закрыть